Провідні університети один за одним оголошують, що навчання восени повністю чи частково буде відбуватися онлайн.
Ніщо не ідеальне: як французькі вина довели це
“Суд Парижа” – подія, що приголомшила світ вина і назавжди змінила історію виноробства. В той час французькі вина вважалися беззаперечно кращими в світі, а вина Нового світу сприймалися як щось фундаментально другосортне. Французи ретельно культивували ідею про унікальність своїх земель і культури виробництва.
У 1976 році британський журналіст Стівен Спарієр організував “сліпу” дегустацію-порівняння французьких і американських вин. Під час дегустації суддями стали видатні французькі поціновувачі вина, а напої не були підписані – ніхто не знав, яке саме вино він пробує зараз. Несподівано переможцями серед червоного і білого вина виявилися…американські “другосортні” вина!
Французькі винороби настільки повірили в створений ними ж міф про непереможність власних вин, що не помітили, як “смішні” новачки-конкуренти наздогнали їх. Місцеві винороби заборонили Стівену Спарієру доступ до своїх виноробень, а паризька преса висміяла результати “Суду Парижа”. Але було пізно. Новина почала розповсюджуватися серед любителів вина по всьому світу, які зрозуміли, що “унікальність” французьких земель і культури виробництво лише красива легенда. Для вин Нового світу почалася нова ера.
Коронавірус розставив крапки
Щось подібне, такий собі “Суд коронавірусу”, просто зараз відбувається з найкращими західними університетами. Довгі роки вони розповідали про фундаментальні переваги офлайн навчання, яке ніколи не може бути перенесено онлайн – тому що не може. В красках малювали таїнство навчання, коли викладач і студент дивляться один одному в очі. І самі так повірили в ці історії, що не помітили, як опинилися в пастці під час пандемії коронавірусу.
Провідні університети один за одним оголошують, що навчання восени повністю чи частково буде відбуватися онлайн. Але знижок на таке “другосортне” навчання не буде.
Стенфорд, Гарвард, Єль та інші топ-виші США для забезпечення соціального дистанціювання допустять до навчання лише близько половини студентів. І навіть тим, кому пощастить потрапити до кампусу, не варто розраховувати на звичне офлайн навчання – майже всі класи будуть відбуватися онлайн.
Студенти не розгубилися і вже подали низку колективних позовів проти університетів вимагаючи повернути гроші. Адже платили вони за офлайн навчання, а отримали онлайн, яке університети ще вчора називали неповноцінним варіантом навчання на кампусі.
Особливої пікантності ситуації додає те, що всі студенти, які рік+ будуть вимушені навчатися онлайн, отримають звичайні дипломи своїх топ-університетів, так, ніби вони весь цей час навчалися офлайн.
На наших очах відбувається порушення страшного табу, якого до останнього дотримувалася абсолютна більшість топ-університетів – бакалаврський диплом може бути наданий лише студентам, що навчаються офлайн.
Офлан проти онлайну
А тепер, своїми діями університети демонструють, що вважають онлайн навчання рівноцінним офлайн – що б вони не говорили.
Тепер, як і після “Суду в Парижі” багато хто зрозуміє, що святих корів не існує. Офлайн і онлайн навчання це рівноцінні формати зі своїми плюсами і мінусами.
Нетворкінгом, можливістю вчитися на прикладі рольових моделей, та вивчати фізичні навички на кшталт хірургії – в першому випадку. Можливістю масштабувати найкращу якість викладання, миттєвою інтерактивністю і неперевершеною економічною моделлю – у другому. В обох форматах можна робити хороший і поганий продукт. Але жоден не можна назвати Святим Ґраалем.
Епоха офлайн навчання не завершиться ще дуже довго – так само, як після “Суду в Парижі” й досі сотні мільйонів людей обожнюють французькі вина. Але для онлайн-навчання це стане справжнім початком. Так само як колись початком для вин Нового світу стала невеличка дегустація, організована британським журналістом.
