Якщо вибір завжди робить дорослий – то хай не дивується, що дитина не самостійна і не знає, чого хоче, – освітня експертка
Інформує Всеосвіта.
Невід’ємними складовими відповідальності є здатність і право обирати.
Розбіжностей у вихованні та навчанні дітей не уникнути. Споконвіку це питання залишається відкритим до обговорення. Одні вважають, що дитина це скриня, в яку потрібно вкладати інформацію, знання та вміння, тобто дитина є пасивним об’єктом, інші – шукають попередньому підходу альтернативу і вважають дитину суб’єктом освіти, який сам здійснює вибір.
Сучасна освіта має виховувати таких дітей, які можуть самостійно думати, здійснювати вибір та нести за нього відповідальність.
Як та завдяки яким освітнім інструментам у дитини має формуватися здатність здійснювати самостійний вибір?
В якому віці варто починати формувати в дитині цю суб’єктність?
З якого віку можна дозволяти дитині робити вибір щодо того чим займатися, чого і як навчатися?
На ці запитання відповіла співзасновниця «Смарт освіта» і «Батьківський контроль» Іванна Коберник у коментарі УП Життя.
ЯК У ДИТИНИ МАЄ ФОРМУВАТИСЯ ЗДАТНІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ САМОСТІЙНИЙ ВИБІР, ТА ЗАВДЯКИ ЯКИМ ОСВІТНІМ ІНСТРУМЕНТАМ?
За словами Іванни Коберник, здатність і право обирати є невід’ємними складовими відповідальності:
В Україні, особливо під час вимушеного дистанційного навчання, ми могли часто чути від батьків і вчителів, що діти не самостійні, їм важко дистанційно вчитися, організовувати свою роботу тощо. Але якщо ви розпитаєте тих самих батьків і вчителів, то, швидше за все, з’ясуєте – вони дуже мало не давали дітям робити власний вибір і не відпускали контроль.
Коберник зазначає, що зовсім нескладно навчити дітей самостійності. Їм варто дозволяти робити вибір, віддавши частину навчального простору чи процесу:
Яку частину віддавати – це рішення вже залежить від віку та попередньо сформованих навичок дитини. Але часто дорослих сковує страх від втрати контролю – вони бувають не готові дати дитині навіть трохи часу на вибір і чекають миттєвого результату, а це є проблемою.
У ЯКОМУ ВІЦІ ПОТРІБНО РОЗПОЧИНАТИ ФОРМУВАТИ У ДИТИНІ СУБ’ЄКТНІСТЬ?
Іванна Коберник наголосила, що це потрібно робити змалечку:
Всі знають старий жарт: «Мамо, мені холодно?» – «Ні, синку, ти хочеш їсти». Варто дозволяти дитині одягатися за її відчуттями, не годувати силою, дозволяти обирати іграшки, які їй подобаються.
Втім, Коберник підкреслює, що тут йдеться не про розпущеність і вседозволеність, а лише про повагу до почуттів і реальних потреб дитини.
З ЯКОГО ВІКУ МОЖНА ДОЗВОЛЯТИ ДИТИНІ ОБИРАТИ, ЧИМ ЗАЙМАТИСЯ ТА ЯК НАВЧАТИСЯ?
Іванна Коберник запевнила, що у різному віці прийнятні й доречні різноманітні інструменти.
В перших класах – це може бути право обирати книжку чи текст, яку читаєш, матеріали, з яких робитимеш виріб.
В середніх класах – це може бути форма роботи чи проєкт. Навіть в проєктній роботі українські вчителі часто намагаються домінувати, нав’язуючи свої теми проєктів і не приймаючи теми учнів, навіть в приватних школах.
В старших класах – це може стати можливість обирати предмети для вивчення. Але для цього старша школа має стати профільною, як передбачено реформою НУШ і законом «Про повну загальну середню освіту».
Перехід у старшу профільну школу – чудовий шанс зробити перший свідомий вибір в житті. Він не є остаточним, його можна змінити, але якщо дорослі не відпустять свій страх і контроль, діти не візьмуть на себе відповідальність.
Іванна Коберник наголосила, що відповідальність з’являється лише там, де особистість зробила власний вибір. Якщо вибір робив дорослий – то хай він не дивується, що дитина не самостійна і не знає, чого хоче.
