Ю. Латиш: хочеш бути вченим – живи на зарплату вченого
Науковець повинен працювати заради науки: хочеш бути вченим – будь ним і живи на зарплату вченого
Автор: Юрій Латиш, кандидат історичних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Захист кандидатської дисертації народного депутата Іллі Киви викликав обурення громадськості та значної частини науковців. Резонанс виявився навіть гучнішим, ніж після захисту докторської дисертації Петра Ющенка, чий науковий ступінь зрештою був скасований Атестаційною колегією МОН. Дехто у пошуках дешевого піару навіть спалив власний кандидатський диплом.
Про масовий похід законодавців у науку свого часу іронічно писав другий Президент України Л. Кучма: «Не встиг стати депутатом – дивись, він уже доктор наук, член-кореспондент академії наук, академік».
А за депутатами лави «оступінених» кинулися поповнювати чиновники, генерали, бізнесмени і навіть топ-моделі. З шести українських президентів лише нинішній глава держави не має наукового ступеня, хоча жоден з них ніколи не працював науковцем, викладачем, не має якихось помітних наукових публікацій чи інших здобутків.
Безсумнівно, проблема потребує системного вирішення на законодавчому рівні. Обов’язковість 4-річного навчання в аспірантурі для здобуття ступеня доктора філософії видається правильним, але недостатнім кроком на цьому шляху, адже не створить нездоланної перепони для того, хто за допомогою грошей та тиску своїм «авторитетом» отримає всі необхідні довідки: і про відвідування лекцій, і про володіння іноземною мовою, і навіть статті в індексованих виданнях за нього напишуть (можливо, навіть без плагіату).
Не вирішить проблему і скасування таємного голосування на засіданнях спеціалізованих вчених рад. Радше навпаки. Адже «рядові» професори можуть просто боятися «ясновельможного» здобувача.
Тому пропоную ухвалити рішення, що у разі захисту дисертації депутат чи чиновник зобов’язаний залишити тепленьке крісло і упродовж п’яти років пропрацювати на посаді наукового чи науково-педагогічного працівника (причому без права обіймати керівні посади у наукових інститутах чи закладах вищої освіти).
Науковець повинен працювати заради науки. Немає чого просиджувати штани у високих кабінетах. Хочеш бути вченим – будь ним! І живи на зарплату вченого. А якщо науковця-неофіта раптом наздожене ним же розроблена або підтримана «оптимізація», то завжди можна вирушити збирати полуницю на щедрі лани західних сусідів.
Думаю, за такими правилами пан Кива та подібні здобувачі одразу б передумали йти в науку.
