facebook

Відмінники та двієчники: психолог пояснив, хто з них насправді успішніший

Відмінники та двієчники: психолог пояснив, хто з них насправді успішніший

Академічна успішність дитини абсолютно не впливає на успішне майбутнє людини. Двієчник може повністю реалізувати свій потенціал, а відмінник – ні. І навпаки. Чи варто вимагати від дитини старанного навчання, чи сварити за погані оцінки – читайте у матеріалі.

Джерело:Блог Дмитра Карпачова

Коли пригадати словосполучення “успішна людина”, то на думку спадає респектабельний бізнесмен, відома особистість чи талановитий митець.

Якщо розглядати поза абстрактним уявленням, то можна виділити чіткі критерії, які дозволяють відрізнити успішність від неуспішності.

  • Суб’єктивне відчуття щастя. Людина відчуває внутрішню гармонію, спокій, у неї все добре.
  • Матеріальний добробут. Здатність задовольнити свої потреби. Впевнений рух вгору по піраміді Маслоу.
  • Свобода та незалежність. Відсутність необхідності підкорятися і звітувати – робота на себе.
  • Фізичне та психологічне здоров’я.
  • Щасливі сімейні стосунки, гарне оточення.
  • Можливість керувати своїм часом, вибирати місце для життя та хобі.
  • Визнання широким колом людей, популярність в професійних колах, заняття благодійністю, волонтерством.

Список може бути більшим, проте суть успіху зводиться до гармонії. Колесо життєвого балансу успішної людини рівне – всі сфери добре опрацьовані.

Чи вчить школа бути успішною людиною
Відповідь на це питання можна отримати, якщо розглянути зазначені вище особистісні якості в контексті того, що прищеплює дітям школа.

Чтайте також:  Випускний-2021 у пандемію: які альтернативи традиційному вечору обирають школярі та їхні батьки

Здорова самооцінка
Відмінники бояться помилитися, адже через це може бути низька оцінка. Тоді як двієчникам не властиві переживання з цього приводу. Вони не бояться помилятися, приймають легко свою неідеальність, тому не діють та не гноблять себе за поразки. Саме ці якості потрібні для формування здорової самооцінки.

Проактивне мислення
Відмінників можна назвати проактивними, проте з нечіткою мотивацією. Вони часто намагаються заслужити схвалення вчителів, тому інтерес до шкільного життя може бути нав’язаний. Двієчника захопити не так-то просто, він не розпилює свою увагу на справи, які йому нецікаві. Але якщо чимось захопиться, то долучає всі свої здібності.

Проактивне мислення / Фото Exam Papers Plus​

Комунікабельність і харизма
Здатність подобатися людям і знаходити з ними спільну мову допомагає і двієчникам, і відмінникам. Проте перші вільніші у своїх проявах та можуть діяти попри правила. Це цінне уміння, яке стане в пригоді в дорослому житті, хоча без вольового контролю може принести певні проблеми.

Уміння вибудовувати пріоритети
З цим у відмінників проблема, адже не завжди можуть сконцентрувати зусилля на улюблених предметах, оскільки ризикують впасти в успішності з інших. Тоді статус відмінника буде втрачено. Двієчники вільні від цих умовностей, можуть діяти в залежності від своїх інтересів.

Чтайте також:  Чому дітям не варто гнатися за високими оцінками та як батькам реагувати на низькі бали

Вибудовування пріоритетів / Фото Nord Anglia Education​

Відповідальність
В американських школах учні можуть обирати предмети для вивчення, тобто самостійно формувати розклад. У нас же система побудована так, щоб свободи набагато менше. Відмінники адаптуються до шкільних правил, двієчники їх ігнорують. Але в обох випадках поняття відповідальності залишається лише формальною категорією.

Американський психолог Пол Торренс, який довгий час займався вивченням дітей з видатними творчими здібностями, зібрав дивовижну статистику. Близько третини із загальної кількості талановитих дітей були відраховані зі шкіл за неуспішність.

Чи означає це, що кожен третій двієчник – геній? Ні. Але можна сказати точно, що далеко не всі діти, які не тягнуть стандартну шкільну програму, дурні та бездарні. Просто їх потенціал ще не розкритий. Часто не може бути розкритий в рамках освітнього закладу.

Що ж робити батькам двієчників – боротися з неуспішністю чи змиритися? Дмитро Карпачов радить обрати третій варіант – намагатися знайти та розвинути здібності своєї дитини. Дати можливість займатися тією справою, яка цікаво. Не нав’язувати своє бачення, а стати терплячим, уважним і люблячим провідником на шляху до розкриття талантів.

Джерело.


Повернутись вверх