Булінг в закладі освіти: як виявити та що робити
Інформує Всеосвіта.
За даними ЮНІСЕФ до 70% дітей стикаються з проблемою булінгу; до 25 % вважають себе потерпілими; більше 40% жертв цього негативного явища не діляться та ігнорують проблему, оскільки бояться погіршення ситуації. Ця тема є справді тривожною, адже цькування впливає негативно як на весь колектив, так і на кожну людину окремо, на психічне здоров’я та на академічні здобутки.
У вебінарі практична психологиня Анна Овдієнко навчить нас виявляти булінг, розбере типові помилки та труднощі, що виникають в роботі з ним та методи протидії булінгу.
Поняття булінг в чинному законодавстві
Булінг (цькування) — це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Булінг від конфлікту відрізняє:
- систематичність (повторюваність);
- умисне заподіяння психічної та/або фізичної шкоди;
- дисбаланс сил;
- відсутність розкаяння у кривдника.
На що варто звернути увагу?
Тривожні ознаки:
- пошкоджені чи загублені частини одягу, книжки чи інші предмети;
- має неочікувані поранення, синці подряпини;
- має мало друзів або зовсім їх не має;
- здається, що боїться збиратися і йти до школи і повертатися, сідати в автобус тощо;
- обирає довгий нелогічний шлях, коли іде зі школи додому;
- втрачає інтерес до домашніх завдань або починає робити їх набагато гірше, ніж зазвичай;
- виглядає пригніченою, сумною, заплаканою, не має настрою, коли приходить додому;
- часто жаліється на головний біль, болі в шлунку, інші фізичні негаразди;
- тривожно спить і часто сняться погані сни;
- втрачає апетит;
- проявляє тривогу і низьку самооцінку.
Суб’єкти булінгу
- Мішень (жертва).
- Булер (лідер).
- Ініціює і здійснює цькування.
- Підсилювач.
- Заохочує заводилу, сміється, підбадьорює, але сам не бере участь.
- Посіпака.
- Задіяний в булінгу, але не очолює та не ініціює.
- Захисник.
- Захищає жертву, може повідомити дорослим.
- Аутсайдер.
- Нейтральний, не задіяний у булінгу.
Чому люди булять?
Психологиня зазначає, що насправді булер — це також дитина, яка потребує допомоги та має певні потреби, і якщо вони будуть задовільнені, то проблема булінгу буде вирішеною. Тож які можуть бути причини того, що діти починають булити?
Відчуття безпомічності і безсилості.
Стрес і травма.
Низька самооцінка.
Страх бути виключеним з компанії, якщо вони не приєднаються.
Нерозуміння, як почувається хтось інший, нерозвинену емпатію.
Викид гніву і агресії.
Культура агресії та знущань.
Роль жертви булінгу у минулому.
Як діяти закладу освіти у випадках булінгу?
Основним нормативним документом в цьому випадку є наказ Міністерства освіти і науки України №1646, який називається “Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти”.
Дії закладу освіти у випадках булінгу:
- Повідомлення про цькування.
- Директор повідомляє поліцію та батьків, а також службу у справах дітей та центр соціальних служб для сімей, дітей та молоді.
- Директор скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу.
Типові помилки закладів освіти:
- не надається перша медична допомога;
- не реєструється повідомлення про булінг;
- комісія “розслідує” був булінг чи ні;
- не долучають батьків до засідання комісії.
Методики протидії булінгу
1. Щоденник булінгу.
Ця методика має як психологічну, так і юридичну користь, і полягає в тому, що хтось фіксує факти того, що відчується при кожному акті цькування.
У першій частині цього щоденнику ви фіксуєте що і коли сталось, про що йшла мова, що стало причиною конфлікту, хто як себе поводив, які фрази були сказані, чи булі якісь особливі обставини. Друга частина є більш психологічною, адже записуються ваші думки щодо того, чи могли б ви вчинити інакше, хто вас підтримує, як ви себе при цьому відчували, чи були свідки або докази.
2. Команда зв’язків.
Створюється команда учнів з лідерськими якостями, які відбираються за конкурсом. Ці діти проходять певні навчання, де їм розповідають про те, що робити, якщо вони стали свідками цькувань. Таким чином, учні старших класів мають стати “шефами” учнів з класів молодшого віку.
3. Правила класу.
Спікерка також радить запропонувати дітям самостійно створити правила класу. Важливо простежити, щоб залученими були всі. Правила мають прийматись голосуванням та підписуватись.
4. Методика “Без звинувачень”
Ця методика полягає у залученні всіх учасників булінгу для визначення того, що вони можуть зробити, аби вирішити цю ситуацію. Вона має 3 етапи.
На підготовчому етапі відбувається перша розмова з жертвою булінгу, її батьками та інформування інших вчителів.
На етапі проведення — формування групи помічників, планування дій з ними, друга розмова з жертвою, повторні бесіди з кожним із помічників.
На заключеному етапі — святкування зробленого та моніторинг стану справ.
