Примус не має бути інструментом у вихованні дітей.
Тихе, а іноді й голосне від дитини «мені це нудно» чи не кожному дорослому відоме. Насправді, усім притаманне відчуття нудьги при одній лиш думці про ту чи ту справу. Наприклад, дітям нецікаво виконувати домашні завдання, а батькам нудно мити посуд.
Не варто силою змушувати дитину робити нудну для неї справу, навіть коли того вимагає саме життя. Достатньо декількох кроків для подолання бар’єру між небажанням і дією. Це корисно як для дітей, так і для вчителів, адже обов’язки є і вдома, і у школі.
4 дієві поради для батьків і вчителів у виконанні дітьми нудних справ:
Власний приклад. Дитина своєю поведінкою копіює тата, маму і навіть вчителя. Тому варто звернути увагу на те, як ви самі долаєте бар’єр нудьги. Якщо дитина чує від дорослого «Я так не хочу цього робити» і спостерігає бездіяльність, то й сама чинитиме відповідно. Краще при дитині говорити: «Це така нудна справа, я не хочу її зараз робити. Але я знаю, що робити нудні справи потрібно, тому увімкнімо веселу музику і зробімо це одразу».
Зробіть це звичкою. Чи звертали ви увагу, як стає легко і приємно після виконання нудної справи? Візьміть за звичку робити небажане відразу. Привчіть до цього дитину, але без застосування примусу. Спочатку попросіть дитину зробити те, чого вона не хоче і відтягуватиме «на потім». Через певний проміжок часу лагідно і спокійно нагадайте про цю справу й відразу зникніть з поля зору. Якщо дитина знову «відтягує», проговоріть з нею про ті відчуття, які вона переживає у цей момент. Після того, як дитина проговорить все, що відчуває, зробіть нудну справу разом. Ще раз проговоріть, які почуття у дитини тепер. Акцентуйте увагу на різниці у відчуттях і емоціях при «відтягуванні» та після зробленого. У такий спосіб дитина на рівні емоцій стане усвідомлювати негативний вплив перекладання справи на потім.
Зона відповідальності. З раннього дитинства необхідно привчати до поняття «відповідальність». У кожного в родині є своя зона відповідальності, і до цього потрібно ставитись серйозно. Що раніше з дитиною говорити про відповідальність, то скоріше нудні справи для неї стануть звичними. Якщо дитина зробила щось абияк, нехай переробить якісно. У такий спосіб вона зрозуміє, що треба відповідально ставитися до доручень у родині.
Музика. Доволі мало уваги приділяється музиці. Хоча, насправді, музика має лікувальний ефект, не кажучи вже про емоційне налаштування. Якщо справа для дитини нудна, спробуйте увімкнути її улюблені треки – це сприятиме емоційному налаштуванню.
А щодо самої нудьги, коли дитина зробила все і не знає чим себе зайняти – дозвольте їй побути в цьому стані. “Нудно – негайно треба зацікавити!” – це хибний підхід. Дозвольте дитині розвиватися у креативності. Нехай вона самостійно спробує знайти собі заняття, зробить відкриття, щось дослідить, поспостерігає чи просто поміркує на самоті.
