Директор Українського центру центру оцінюючи якості освіти та один із засновників ЗНО Лікарчук Ігор вважає, що ЗНО стає токсичним для освіти.
Про це він розповів на своїй сторінці у Фейсбуці.
“ЗНО стає токсичним для української освіти… Написав оце і самому страшно стало. Але і мовчати не можу. Бо тоді, коли у 2007-2008 роках ми запроваджували ЗНО, то ніхто й уявити не міг, що через 10-15 років у багатьох школах підготовка, а фактично – натягування до ЗНО, стане основним у т.з. освітньому процесі, а систематичне виконання навчальних програм, засвоєння знань, формування навичок і компетентенцій – будуть вторинними. Не уявляли, що теми, «які будуть на ЗНО», учні виявлятимуть бажання вивчати, а інші – ні; що уроки із предметів, які «виносяться на ЗНО» відвідуватимуть, а інші предмети стануть ізгоями.
Не думали, що чимало вчителів у реальний навчальний час будуть займатися натягуванням до складання ЗНО, а керівники шкіл закриватимуть на це очі… Не уявляли, що результати ЗНО ляжуть в основу рейтингів шкіл, за якими будуть визначатися «кращі» та «гірші» заклади, а органи управління освітою знущатимуться з учителів та керівників за «низькі» результати ЗНО, хоч за даними соціологів 75 відсотків учасників ЗНО готуються до нього з репетиторами…”,- пише Лікарчук.
За його словами, в ті далекі роки були побоювання з приводу можливих негативних наслідків введення ЗНО.
Саме тому було зроблено так, щоб ЗНО та загальноосвітня школа перетиналися лише у змісті програм зовнішньої оцінки.
Раніше школи могли і не знати, чи зареєструвався їх випускник на ЗНО чи ні. Учасники оцінюючи дізнавалися свої результати в конфіденційному режимі і мали повне право не повідомляти про них школу. Впливу на атестат оцінки за ЗНО не мали.
“Рейтинги за результатами ЗНО ніхто не будував. Тобто, «гарні» чи «погані» результати учасника оцінювання, аж ніяк не впливали на оцінку роботи школи і вчителів. Додайте до цього фактичну (не юридичну) незалежність УЦОЯО від чиновників Міністерства освіти і науки, яку повністю та беззаперечно підтримували тодішні міністри освіти – С.М. Ніколаєнко та І.О. Вакарчук, і стане очевидним чому ЗНО не мало настільки негативного впливу на освітній процес у школі, як воно має наразі. Втрата УЦОЯО в 2011-2014 рр. формальної незалежності від чиновників Міносвіти, поєднання ДПА і ЗНО, інсталяція технологій ЗНО в освітній процес, рейтингоманія на основі результатів оцінювання зумовити ті різко негативні явища в шкільній освіті, з яких я почав цей допис. І ці руйнівні процеси продовжуються. Особливо в умовах дистанційного навчання та пандемії, які потужно виявили нездатність існуючої технології проведення ЗНО адаптуватися до практично нових умов функціонування системи загальної середньої освіти. А ця технологія лишається незмінною уже майже 15 років… Я про це писав рік тому напередодні ЗНО-2020, я пишу про це і зараз… Упродовж року, який пройшов, жодного кроку до реформування технології проведення ЗНО не зроблено”,- написав освітній діяч
На думку Лікарчука, то з причин технологічної відсталості і реально токсичного випливу на старшу школу, питання про доцільність існування ЗНО може встати дуже серйозно.
Для того щоб цьому запобігти потрібно відокремити ЗНО від школи і категорично заборонити оцінювання роботи закладів загальної середньої освіти у формі будь-яких рейтингів за результатами тестування. Також важливою залишається негайна зміна технології проведення оцінювання.
“Особливо важливо це для того, щоб навчання в старшій школі не стало лише підготовкою до ЗНО… Як воно є зараз.
Розвиваючи систему ЗНО, ми багато в чому орієнтувалися на американський SAT… Але ніде не можу знайти інформації, що рейтинги американських шкіл будуються за результатами SAT. І що американські школи під час офіційного навчального процесу готують учнів до здачі SAT…
P. S. Дуже прикро було писати про токсичність ЗНО для сучасної шкільної освіти. І не хочу бути в ролі Тараса Бульби…”,- підсумував Ігор Лікарчук.
