Вчителі не взяли тайм-аут, не сховалися за інструкціями, а працюють на передовій, вважає директорка Оксана Проскура.
Кількість вчителів, які захворіли на COVID-19 з початку пандемії, щодня зростає. Однак й надалі залишається відкритим питання, з якого гаманця має оплачуватися ПЛР-тест для педагогів – власного чи державного?
Звісно ж, існує безкоштовний варіант тестування на коронавірус, та результати потрібно чекати тиждень, якщо не більше. В тих епідемічних умовах, що наразі склалися, час фактично на вагу золота, і 7 днів очікувань можуть завдати непоправної шкоди. Крім того, директор закладу повинен одразу розуміти ситуацію і спланувати подальші дії відповідно до результатів тесту свого працівника.
Про вчителя під дамокловим мечем вірусу на своїй сторінці у фейсбуці розмірковує Оксана Проскура, директорка Київської гімназії східних мов №1.
Згадую свої вересневі думки: «Або навчатися й навчати, або дистанціюватися на 14 днів, а потім повернутися до освітнього закладу». Чи змінила я свою думку після двох з половиною місяців навчання дітей у стінах гімназії? Ні. Лише набула досвіду і, певна річ,
Так, незмінним залишилося те, що впродовж першої чверті 1200 учнів і майже 150 працівників мали змогу працювати, навчатися й навчати безпосередньо у самому закладі. Ситуація відстежувалася щодня й потребувала незначних зусиль і низки адміністративних рішень задля корекції освітнього процесу – доти, доки не почали хворіти вчителі!
Якщо до цього, у разі захворювання, ми закривали «бульбашку», на утворення якої покладали сподівання щодо регулювання ситуації у гімназії загалом, то зараз це закриття не завжди спрацьовує. І кожен конкретний випадок потребує мого блискавичного ухвалення рішення як директора.
Які я бачу наразі проблеми:
ДІЇ КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ:чекати добу й ухвалювати рішення щодо закриття класу, «бульбашки», «бульбашок» на 14 днів. Або ж чекати, допоки спливе 10 днів на встановлення діагнозу, не закриваючи класи, наражаючи дітей і педагогів на небезпеку, а потім, до прикладу, встановити карантин на 4 дні. Останнє – за умови нібито «безкоштовного» тесту.
ВИХІД УЧИТЕЛЯ ПІСЛЯ ЗАХВОРЮВАННЯ НА COVID: заявлені 14 днів лікування хвороби – теорія, яка, із досвіду, не відображає реальної ситуації. Хвороба може затягтися на тижні, а то й більше. Ще не забуваймо про довгий, в окремих випадках, процес відновлення після ускладнень, спричинених хворобою.
ІНАНСОВИЙ БІК ПРОБЛЕМИ:кошти на тест та відновлення. Де брати? Просити родичів, знайомих, колег?
ПЕДАГОГИ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ: вони залишаються на своїх годинах, але також мають виходити на заміни, у такий спосіб працюючи на межі можливостей, часто маючи підвищений тиск або хронічні хвороби.
Як директор, стою перед вибором життєво важливих рішень щодня, разом зі своїми колегами. Адже ми не змінили професію, не взяли тайм-аут, не заховалися за інструкціями та приписами (вони, до слова, не завжди мають чіткий регламент дій), а працюємо на передовій. Однак ми – люди, ми хворіємо.
Я прагну, аби батьки мали правдиву, а головне – актуальну інформацію щодо епідемічної ситуації, і разом із колективом роблю все для цього необхідне. Упевнена, так робить більшість моїх колег-керівників.
Лікарі – важливі! Учителі – так само важливі! Хто вийде до дітей, якщо педагоги масово почнуть хворіти? А ви уявляєте цифри, якби щодня оголошували кількість учителів, що захворіли?
Упевнена, така катастрофічна ситуація зараз по всій Україні. Можливо, я перебільшую? І така невтішна статистика лише в окремих закладах? Хіба керівники не живуть думкою «зберегти кожного учасника освітнього процесу»? Нам би день простояти, а ніч – проговорити-проплакати, хіба не так?
Вихід завжди є. Хоча б такий банальний, на першій погляд. Хочу звернутися до приватних лабораторій: певно, можна надати знижки для здачі тестів на COVID для педагогів?
А ще – до благодійників. Шановні благодійники, меценати, спонсори, ви теж можете долучитися й сприяти фінансово, аби вчителі, які отримують не надто високу зарплатню, якомога швидше могли отримати результати тесту на COVID та необхідне лікування. А ще – до депутатів усіх рівнів. Потрібна державна програма підтримки вчителя в умовах пандемії.
Замість різнокольорових зон епідеміологічної ситуації, ми перейшли у зону турбулентності, тобто чекаємо на більше ніж 50% учасників освітнього процесу, які перебувають на самоізоляції, аби заборонити навчання в таких умовах.
Освітні заклади так розхитує вихровими потоками захворювання на COVID, що усіх починає «трясти». Можливо, не треба надто довго чекати світла в кінці довгого тунелю. Дехто може й не дочекатися. Думаю, варто освітити цей тунель розумними рішеннями – тоді шлях до світла не буде таким жертовним.
