Під час дистанційного навчання вчителі відчувають стрес, що може призводити до емоційного вигорання.
За часів пандемії COVID-19 суспільство стикається з багатьма безпрецедентними ситуаціями. Виникають нові потреби, і на них потрібно негайно реагувати. Зокрема, великі зміни в період карантину відбуваються в системі освіти. Ефективність навчального процесу багато в чому залежить від учителів. Украй важливо, щоб адміністрація шкіл опікувалася вчителями – адже зрештою від цього мають велику користь і учні.
Коли у вчителів немає необхідних ресурсів для роботи і особливо коли обсяг роботи вчителів при цьому збільшується, вони відчувають постійний стрес. У свою чергу, це призводить до емоційного виснаження.
Учителі, схильні до вигорання, менш ефективні у своїй професійній діяльності. Вони рідше спілкуються зі своїми учнями, у результаті чого в учнів знижується успішність.
У травні канадські психологи провели дослідження з метою дізнатися, як можна підтримати вчителів у період пандемії. Серед учителів було проведено опитування: кожному з учасників поставили 92 питання, пов’язаних з емоційним вигоранням, особистою ефективністю, стресом, ставленням до змін, що відбуваються тощо.
Дослідження показало, що вчителі, які перебувають у стані стресу тривалий час, вигорають. Однак, якщо збалансувати вимоги до роботи вчителів і ресурси, вигорання не відбувається.
У результаті дослідження психологи дійшли таких висновків.
Найбільший стрес викликає в учителя турбота про учнів
Психологи дійшли висновку, що вчителі піклуються про своїх учнів навіть поза навчальним процесом. У період пандемії вчителі переймаються здоров’ям своїх учнів і їхньої академічною успішністю.
Коли вчителів, які взяли участь у дослідженні, запитали, що в роботі викликає у них найбільший стрес під час карантину, більшість із них назвала брак контакту зі своїми учнями. Учителі турбувалися, аби учні були здорові, нормально харчувалися та відчували себе в безпеці.
Від того, що вчителі не мають можливості спостерігати за кожним своїм учнем, у них посилюється занепокоєння. Учителі турбуються через те, що не впевнені, що в їхніх учнів усе гаразд.
Особливе занепокоєння викликають діти, від яких не було нічого чутно з того моменту, як школи були закриті на карантин. Деякі вчителі в таких випадках навіть ходили до своїх учнів додому, щоб переконатися, що з ними все гаразд.
Один з опитаних учителів сказав: «Найбільше я турбуюся про те, як справляються з пандемією учні та їхні родини. Те, як вони вчаться під час карантину, турбує мене набагато менше».
Учителі бачать, що діти не мають рівного доступу до шкільної освіти
Упродовж опитування вчителі зазначали, що не всі діти можуть вільно відвідувати школу й користуватися своїм правом на шкільну освіту. Деякі з опитаних учителів говорили, що з-посеред їхніх учнів були й діти з малозабезпечених сімей: «Ці учні іноді залишалися голодними весь день, не кажучи вже про те, що вдома вони не мали доступу до інтернету. А без цього неможливо вчитися дистанційно». Навіть дітям, у яких базові потреби задоволені, батьки надають неоднакову підтримку.
Деякі діти мають особливі потреби, і тому їм потрібна додаткова підтримка в процесі навчання. Однак не всі вони отримують цю підтримку через те, що їхні батьки постійно перебувають на роботі, доглядають за молодшими дітьми тощо. Багато з опитаних учителів уважають, що вони повинні допомогти дітям з особливими потребами подолати цю нерівність. Крім традиційних онлайнових консультацій, деякі вчителі індивідуально допомагали таким учням.
У використанні інструментів для дистанційного навчання варто дотримуватися принципу: «краще менше, та краще»
У результаті дослідження психологи дійшли висновку: найкраще надавати вчителям лише кілька знайомих їм інструментів дистанційного навчання, а потім поступово ускладнювати завдання. Якщо вчителям відразу надавали кілька освітніх сайтів, платформ для навчання тощо, вони сприймали їх не як ресурси, а як додаткове навантаження. Це призводило до ще більшого вигорання вчителів.
Може здатися нелогічним, що в період карантину краще використовувати обмежену кількість освітніх ресурсів, але результати дослідження свідчать саме про це. Учителі, яким спочатку дозволили знизити вимоги і використовувати знайомі інструменти навчання, були менше схильні до вигорання. Коли вчителі освоїлися в нових умовах, вони оволоділи новими ресурсами й поступово впровадили їх у навчальний процес.
Тому в період пандемії більш ефективним буде спочатку знизити вимоги до вчителів і не вимагати від них використовувати велику кількість онлайнових інструментів. Упроваджувати їх варто поступово.
Підтримка з боку адміністрації школи та батьків важлива для вчителів
Дослідження показало, що вчителі, яких підтримувала адміністрація школи і батьки, краще справлялися з новими умовами роботи. Опитування підтвердило це. Багато вчителів говорили, що на початку карантину вони відчували невпевненість й емоційне виснаження, що негативно впливало на їхню ефективність і впевненість у собі.
Учителі, які в такий період відчували контроль і тиск з боку адміністрації школи та батьків, гірше звикали до нових умов навчального процесу. І навпаки, вчителі, які відчували підтримку і дослухалися до власних емоційних потреб, краще справлялися зі стресом та адаптувалися до нових умов.
Учителі хочуть зацікавити учнів дистанційним навчанням, і в цьому їм може допомогти професійна співпраця
Упродовж опитування багато вчителів говорили, що вони стурбовані тим, що їм стає важче зацікавлювати учнів під час карантину. Також багато хто з них говорив, що їм важче організовувати навчальний процес, не маючи можливості спостерігати за учнями й контролювати їх.
Деякі вчителі відзначали, що співпраця з колегами допомагала їм зацікавлювати учнів. Учителі кількох предметів об’єднували свої зусилля, щоб використовувати у вивченні окремих тем знання з інших наук і розробляти міждисциплінарні завдання для учнів.
Щоб у період дистанційного навчання діти здобували таку ж якісну освіту, як і в класі, адміністрація школи має підтримувати вчителів і допомагати їм уникнути емоційного вигорання. Від цього виграють усі учасники навчального процесу.
