Це поняття з проктології чи гінекології – відомий педагог розкритикував оголошену боротьбу з освітніми втратами
Називає проблему «притягнутою за вуха».
Інформує Радіо Трек.
Професор, доктор педагогічних наук, ексочільник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук у одній із груп у Facebook виклав свої міркування щодо терміну «освітні втрати та розриви».
Каже, що як не шукав, не знайшов жодного нормативно-правового документа, чи серйозної наукової праці, в яких би обгрунтовувалася сутність поняття «освітні втрати» та методика визначення цих втрат.
Про так звані «розриви» краще промовчу. Бо цілком погоджуюся з багатьма авторами, що це поняття адекватніше сприймається в проктології чи гінекології, аніж у освіті. Але це моя суб’єктивна думка. Між іншим, про ці освітні «розриви» нормативно-правові документи і солідні наукові видання також мовчать.
Щоправда, відсутність нормативного і наукового підгрунття аж ніяк не заважає чисельній чиновницько-методичній армії «втрати і розриви» вивчати, аналізувати та іще й давати рекомендації щодо їхнього подолання. Що, в принципі, і не дивно: подібне свідчить, насамперед, про фаховий рівень отих дослідників…
Тому Лікарчук запропонував звернутися до класиків педагогіки. Адже вони багато писали про ПРОГАЛИНИ в знаннях здобувачів освіти та чітко визначили два шляхи боротьби із цими прогалинами.
Найважливіший із них – зазначає освітянин – мотивація здобувача отримати якісну освіту. Умовно кажучи – освіту без прогалин чи, даруйте, без втрат.
Якщо у здобувача таке бажання буде, то в сьогоднішніх умовах його задовольнити проблем немає. І самостійно, і з допомогою вчителя.
Жоден педагог не відмовить в допомозі це зробити. Але чи є таке бажання в учнів. Можливо, у невеликої кількості і є. Але більшість здобувачів не має мотивації отримувати якісну освіту, – впевнений Лікарчук.
Адже в українських умовах наявність якісної освіти (без втрат) не гарантує успіх у житті. Без гарної освіти у нас можна стати і народним депутатом, і чиновником високого рангу, і дуже багатою людиною… А якщо так, то величезній кількості здобувачів освіти всі оті рекомендації щодо подолання освітніх втрат, як кажуть в народі, – «до лампочки».
Другий шлях боротьби із прогалинами в знаннях здобувачів освіти класична педагогіка бачить у вдосконаленні фахової майстерності вчителя, – зазначає Лікарчук.
- Але чи достатньо мотивовані українські педагоги свого фахового вдосконалення задля надання здобувачам якісної освіти?
- Можливо, така мотивація і була б, якби заробітна плата до того стимулювала?
- Або якби педагог був вільним у своїй професійній діяльності?
- Чи, скажімо, мав достатньо вільного часу для того, щоб самоудосконалюватися?
- Але хто, в такому випадку, буде робити все те, що він робить поза межами свого навчального навантаження?
Відповіді на ці питання можна знайти, аналізуючи кількість вакансій у закладах освіти та перспективи звільнення в найближчі роки величезної маси вчителів, – зазначає педагог.
Крім цього ліквідація «освітніх втрат» – це також робота. Додаткова – наголошує ексочільний УЦОЯО.
За яку ніхто ніколи не заплатить. Бо у чинному законодавстві такого виду педагогічної діяльності НЕМАЄ.
Тож якщо ми хочемо, щоб у наших здобувачів освіти не було «освітніх втрат», не потрібно писати рекомендації про боротьбу із ними на 39 чи 50 сторінках. Потрібно вирішити дві проблеми: мотивувати учнів здобувати якісну освіти і мотивувати педагогів її надавати. І крапка.
Також Лікарчук пропонує чиновникам і методистам вирішувати проблеми «освітніх втрат» безпосередньо у школах.
І там почніть боротися із втратами у конкретному класі, із втратами у конкретних учнів. Можливо, тоді наступить розрив у вашому сприйнятті освіти.
Завершив педагог свій допис висновком:
Глибоко переконаний, що проблема освітніх втрат є надуманою, «притягнутою за вуха».
Її тягнуть, насамперед, чиновники, щоб серед іншого, виправдати своє існування. І знайти іще один привід, щоб кошмарити вчителя.
Боротьба із цією проблемою нагадує боротьбу із горобцями, коли результатів немає і не буде. Освітні втрати – явище вічне.
Боротися потрібно не ними (чи горобцями) а із тим, щоб у здобувачів освіти була мотивація мати якісну освіту. Тоді і втрат не буде.
