Любов до навчання: правда чи міф?
Співпраця вчителів та батьків лежить в основі Нової української школи. Часто, згадуючи власний шкільний досвід, батькам хочеться сформувати у своїх дітей новий підхід та мотивацію до навчання. Як це зробити, дізнавалася команда проєкту «Дружня школа».
Питання мотивації дітей до шкільного навчання дуже актуальне, впевнена психологиня у дитячо-батьківських стосунках, нейропсихологиня Марина Вєжис. Сучасні батьки вже зрозуміли: старі методи — погрози, жорсткі покарання, фізичне насилля чи фрази на кшталт «якщо не будеш добре вчитися, то станеш двірником» — уже не на часі. Старше покоління знало й використовувало тільки їх або взагалі не втручалося у процес навчання. Нині вимоги до дітей не змінилися: батьки так само хочуть, аби вони добре навчалися і виконували домашнє завдання, та використовувати методи, засвоєні у власному дитинстві, вже не можуть. Разом зі спеціалісткою ми з’ясовували, як найкраще розвинути у школярів любов до навчання.
— То як зацікавити молодших школярів процесом навчання, що можуть для цього зробити батьки?
Навчання — це природний і перманентний стан мозку, а інтерес — це зовнішній прояв розвитку нервової системи. Інтерес не з’являється внаслідок виховання чи занять, він формується в дитини сам по собі. Водночас дітям складно довго утримувати увагу та цікавість до певної теми чи предмета, особливо, якщо вони складні. У такому випадку батьки можуть допомогти їй у цьому, наприклад, за допомогою ігор.
На консультаціях із батьками та у навчанні вчителів ми часто обговорюємо такі моменти:
- якщо говоримо про зацікавлення, то маємо відштовхуватись саме від інтересу дитини;
- визначаємо, в чому у дитини є складнощі;
- пам’ятаємо, що школа — не лише про навчання; у неї багато призначень: це й друзі, перерви, екскурсії, вчителі, цікаві ситуації тощо.
Різниця між дітьми та людьми в цілому не кількісна, а якісна. Це не шкала оцінювання, де хтось знає на 12 балів, а хтось на 7. Комусь із дітей складно змусити себе почати, комусь — довести справу до кінця, а в іншого є багато планів, але складно їх реалізувати. Якщо ми хочемо, аби діти почали добре вчитися, потрібно досліджувати, говорити з ними про це: що подобається, що складно, що цікаво? І завданням батьків — допомогти впоратися з тим, що не виходить, бути поруч, допомагати з організацією, плануванням, хвалити за успіхи, підтримувати у невдачах.
— Чи може бажання вчитися і пізнавати нове увійти у звичку?
Бажання пізнавати та вчитися є рефлексом, який Павлов назвав рефлекс «що таке?». Мозок постійно перебуває в процесі навчання. Але батькам не подобається, що дитина радше цікавиться й вивчає «гарячі клавіші» гри Minecraft, а не різницю між омонімами, антонімами та синонімами.
Бажання вчитися стане звичкою, а, точніше, впевненим шаблоном поведінки, який дитина буде ефективно застосовувати в дорослому житті, якщо зараз на прикладі іграшок та зацікавлень батьки пояснять їй, що можна й потрібно з ним робити.
- Навчіть дитину розуміти свої інтереси, свої цінності та вподобання: чому її зацікавила саме ця сфера, чим вона особлива для нього? Навіть, якщо це комп’ютерна гра — не поспішайте засуджувати та повчати, а поцікавтеся: чому вона? В чому її суть, що потрібно робити, що буде, якщо виконаєш чи не виконаєш певні завдання, а головне — чому вона зацікавила вашу дитину? Інтерес дитини — як маленькі дверцята до її внутрішнього світу.
- Навчіть дитину поглиблювати свій інтерес. Тут знадобиться ваша активна участь: це ключ до її успішного майбутнього. Наприклад, ваша дитина цікавиться динозаврами — допоможіть їй дізнатися про них більше! Чим вони харчувалися, як вони полювали? Ці знання можуть знадобитися їй на уроці природознавства. Або дитина фанатіє від Спайдермена — дізнайтеся, з якої тканини зроблений його плащ: можливо, ця інформація також буде корисною на уроках з української мови. Шукайте додаткову інформацію та знання самі, демонструючи дитині, як можна розвивати інтерес, і обов’язково покажіть, що він може стати у нагоді.
Дітей не варто мотивувати:
- грошима (якщо ви платите дитині за оцінки, це означає, що ви — замовник послуги, і оцінка потрібна вам; це не допоможе дитині розвинути відповідальне ставлення до свого навчання);
- погрозами та залякуваннями, обіцянками страшного майбутнього (це лякає дитину, стає початком самовтілюваного пророцтва, підриває впевненість у собі, не вчить подоланню складної ситуації та негативно впливає на ваші з дитиною стосунки).
Правильно підберіть «бонуси». Різні психологічні дослідження, а також закон Єркса — Додсона можна застосувати до правил виконання домашніх завдань:
- якщо завдання легке і звичне, заохочення та мотивація різними бонусами покращить його виконання;
- якщо завдання складне й нове, навіть значне підвищення мотивації заважатиме ефективності його виконання, а отже заохочення має бути мінімальним. В таких ситуація зайва мотивація і обіцянки лише напружують дитину, тож батьками достатньо просто бути спокійними та надавати необхідну підтримку.
Але пам’ятайте: якщо упродовж 2-3 місяців рівень напруження, пов’язаного зі школою, не спадає, а конфлікти щодо домашнього завдання виникають постійно, проблема може бути не лише в навчанні, але й в інших вимогах чи очікуваннях — проблемах, про які в родині не говорять уголос.
— А якщо дитина лінується, що робити?
- Скажіть дитині, коли це все закінчиться. Допоможе окреслення часових рамок: ніяких уроків після 20:00, попрацюємо ще дві години — і все: скільки зробимо – стільки зробимо або «техніка помідора» — 15 хвилин працюємо, 5 хвилин відпочиваємо, і так чотири рази, потім перерва на 30 хвилин, а потім ще раз, скільки це необхідно.
- Якщо дитина має певні обов’язки, то повинна мати й винагороди: самостійно сходити на прогулянку чи в кіно, самостійно вирішити, на що витратити додаткові гроші, вибрати собі одяг чи додаткову позакласну секцію тощо.
- Що ви робите, коли не хочеться писати звіт чи розпочинати складну роботу? Запитайте, чи можете допомогти, поясніть, чому іноді нам потрібно виконувати певні завдання та дотримуватися правил. Коли ми переходимо дорогу і світлофор перемикається на червоне, ми зупиняємося, подобається це нам чи ні.
Зацікавленість батьків дитиною, а не її оцінками наприкінці семестру здатна підтримати школяра, допомогти впоратися навіть з труднощами під час навчання та розвинути його власний інтерес до знань, переконана психологиня.
Ярослава Кобинець, журналістка проєкту «Дружня школа»
Цей матеріал створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені в цьому матеріалі думки жодним чином не відображають офіційний погляд Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.
