Хто буде розплачуватися за отой гріх – зрада вчителем своєї місії?
Доки в країні не буде належного ставлення до освітян – на добро і справедливість не розраховуйте
Професію вчитель обирають ще в утробі матері.
У дитинстві грають «у школу», заводять журнали із зошита в клітинку, ставлять учням оцінки і пишуть крейдою на дощечках, уявляючи себе вчителем у класі.
Потім цей сценарій втілюється у життя. І це вже не мрія, не професія, а місія, стиль мислення і просто – педагогічна натура.
А тепер перейду до сумного.
Цього літа я найбільше надала консультацій педагогам з приводу їх звільнення з посади.
І я замислилася, як же це так, чому?
Адже зрадити місії – це як продати душу. Що ж спонукає вчителів піти на такий тяжкий гріх?
А все те, що вже тривалий час до педагогів у країні споживацьке ставлення.
Якщо ти вчитель – значить, усім все винен, і спробуй довести зворотнє – ми тобі швидко вкажемо на твоє місце, адже «ТИ Ж УЧИТЕЛЬ».
У законі чітко зазначено, що педагог надає послугу. А це із опери «Клієнт завжди має рацію».
А клієнтів у вчителя хоч відбавляй: це і учні, і батьки, і адміністрація, і безліч органів і організацій, які тільки і «захищають» його інтереси, і весь інтернет, і всі ЗМІ… Можете список доповнювати самі.
Усі думають, що у вчителя не може бути родини, потреби у відпочинку та у гідному фінансовому становищі і т. ін.
Адже місіонери мають тільки віддавати. Тим паче, що вони самі обрали цю професію, ніхто ж не змушував. От і не скаржтеся!
Тим, щоб вчителя заохотити гідною заробітною платою і належним людським ставленням – ніхто не опікується. Педагогу це не треба – у нього «покликання».
Можна багато писати, але я зекономлю ваш час.
Доки в країні не буде належного ставлення до освітян – на добро і справедливість не розраховуйте.
І ще, а хто буде розплачуватися за отой гріх – зрада вчителем своєї місії?
Бережіть себе і дбайте про вчителів! Усе буде Україна!
Автор: Лілія Орел, юрист.
