З вивченням математики у школі потрібно щось робити
Сумніваюся, що обовʼязковий тест з математики стане потужним мотиватором до її вивчення.
Я не розумію мети запровадження тесту з математики як обовʼязкового. Крім однієї: показати видимість «боротьби» за поліпшення вивчення математики в системі загальної середньої освіти. Але глибоко сумніваюся в тому, що обовʼязковість тесту з математики стане потужним мотиватором до її вивчення.
Набагато більше впевнений в тому, що демотиваційна роль цієї «обовʼязковості» буде набагато сильнішою.
Однак, як би там не було, а з вивченням математики у системі загальної середньої освіти потрібно щось робити. Бо результати останніх міжнародних моніторингових досліджень якості освіти, у яких брали участь українські школярі, укотре свідчать про одне й те саме: про нашу ганьбу.
Сучасні керманичі освіти різних рівнів та експерти, щоправда, намагаються цю ганьбу обґрунтувати ковідом, війною, обстрілами та іншими жахами нашого повсякденного освітнього життя.
Дарма стараєтеся, панове. Про проблеми з вивченням математики, фізики та хімії у середній школі я почав говорити ще 15 років тому, коли ми в УЦОЯО вперше аналізувати результати масового ЗНО із цих предметів.
І говорив про це неодноразово на засіданнях колегії МОН, на прес-конференціях, у НАПН, у ЗМІ… Писав доповідні записки трьом міністрам освіти… Адже уже тоді було видно, що котимося в прірву.
Однак всі ойкали, жахалися, обурювалися, але жодних реальних дій управлінського штибу на загальнодержавному рівні вжито не було.
Натомість складність тестів із цих предметів щороку падала, пороговий бал скочувався до рівня порогу вгадування, а прийняття у 2021 році міністерством рішення, яке дозволяло на інженерні спеціальності у заклади вищої освіти не подавати результати ЗНО із математики, поставило остаточну крапку в цій історії.
Між іншим, ініціатори цього рішення й досі кермують вступною кампанією в МОН.
І тут не можу не згадати одну дуже показову історію. У 2014 році ми запропонували колегії МОН провести ЗНО з двох предметів, включаючи математику, за дворівневими тестами. Тести рівня «А» призначалися, як кажуть, для всіх, а тести рівня «Б» мали приймати університети, для яких достатньо високий рівень знання абітурієнтами математики був принципово важливим. Тобто тести рівня «Б» були складнішими.
Незважаючи на те, що запровадження двохрівневих тестів вимагало серйозних змін у логістиці та організації проведення ЗНО, нам це зробити вдалося. Однак, як виявилося, тести більш складного рівня не були потрібні університетам. Лише два чи три заклади вищої освіти у своїх правилах прийому зазначили вимогу подати результати таких тестів для вступу…
Тобто тенденція стала очевидною: абітурієнтські знання математики високого рівня нашим університетам не потрібні. Упевнений, що ця тенденція не змінилася й сьогодні.
У всякому випадку за останні десять років я не зустрічав у публічному інформаційному просторі офіційні заяви університетської професури, вчених рад, ректорів, що рівень математичної освіти українських абітурієнтів ніякий…
А самі університети були і є зацікавленими не у якості математичної підготовки (і не лише математичної) абітурієнтів, а лише у масі тих, хто хоче стати їхнім студентом. Бо це гарантувало отримання та марне витрачання солідних бюджетних коштів й, відповідно, процвітання університетів.
Більше того, візьму на себе сміливість заявити, що якби не результати міжнародних порівняльних досліджень якості освіти, про цю проблему в Україні взагалі б не вели мови. Дарма що якість математичної освіти для дуже багатьох країн є їхньою стратегічною перевагою та запорукою конкурентоспроможності у світі.
Підтвердженням цьому є порівняння результатів міжнародних порівняльних досліджень якості освіти країн, учні яких показали найкращі результати у вивчення математики, та рівнем ВВП у цих країнах…
В Україні фактично замість реальних інвестицій у вивчення математики, фізики та хімії в системі загальної середньої освіти, вирішили піти ефектним, однак малоефективним шляхом – запровадити обовʼязкове тестування з математики під час НМТ.
Що з того вийшло, вже всі, здається, побачили. А якщо ще вникнути у зміст того тесту, то взагалі картина стає надто сумною. Навіть якщо не порівнювати його із китайським тестом Гаокао або корейським тестом Сунин…
Та для чого нам корейські чи китайські тести? На думку справжніх і дуже досвідчених учителів середніх шкіл завдання з математики із радянських підручників зможе розвʼязати лише кожен двадцятий теперішній абітурієнт. І ми сподіваємося, що обовʼязковість тесту з математики цю ситуацію змінить?
Не будьмо смішними та наївними. Ситуацію з вивченням математики в середній освіті України можна змінити лише за трьох умов: якщо учні будуть мотивовані вивчати математику, якщо вчителі будуть мотивовані якісно навчати математики, якщо у освіті будуть належні умови та засоби вивчення математики.
Оці три «якщо» мають бути реалізовані шляхом здійснення цілого ряду термінових дій на загальнонаціональному рівні. Перелік таких дій, на мою думку, є чималим. Зважуся на те, щоб назвати десяток перших.
1. Потрібна національна програма поліпшення вивчення математики. Знаю, що такі програми були, навіть рік математики оголошувався. Я про програму, у якій будуть передбачені конкретні бюджетні інвестиції у цю справу, критерії її виконання та виконавці. Навіть у тяжкі воєнні роки про це потрібно думати. І не лише загальними фразами.
2. Потрібні новий держстандарт, нові програми, новий зміст вивчення математики. Його мають зробити справжні фанати математики, а не методисти з математики укупі з чиновниками.
3. Потрібний глибокий аналіз сучасної практики вивчення і навчання математики в системі загальної середньої освіти. Із врахуванням національного досвіду. Із орієнтацією на зарубіжний досвід тих країн, учні з яких показують найкращі результати у міжнародних порівняльних дослідженнях. Потрібно суспільству сказати правду, чому ми плетемося у хвості.
4. Потрібні нові якісні підручники, методики, базовані на ШІ, обладнання, програмне забезпечення, посібники.
5. Потрібна обовʼязкова ДПА з математики на етапі завершення початкової, базової та повної загальної середньої освіти.
6. Потрібно змінити систему організації вивчення математики. І найперше – формування математичних компетенцій. Із дошкільного віку. Під час вивчення всіх шкільних предметів. Математика – це не лише цифри і сумні типові завдання, теореми і правила. Математика – це інше. Що повинні зрозуміти навіть викладачі мистецьких дисциплін.
7. Потрібно залучати до викладання математики людей, для яких ця наука – їхнє життя. І тут не обійтися без особливих умов зарахування таких людей на роботу в заклади освіти, запровадження адекватної оплати їхньої праці. Навіть, якщо це буде індивідуальне навчання двох-трьох учнів. Потрібний перехід до сучасних систем оцінювання роботи вчителів. Потрібна академічна свобода для педагогів із забороною будь-якого адміністративного втручання в освітній процес.
8. Потрібно відновлювати чи не руйнувати мережу спеціалізованих закладів із поглибленою математичною підготовкою. У сільській місцевості – насамперед. На мою думку, це буде швидше і ефективніше, ніж гіпотетична профільна освіта. Навіть якщо в громаді є десять чи двадцять учнів, які можуть, хочуть і здатні вивчати математику поглиблено, то таким учням для того повинні бути створені всі умови. Як і для педагогів, котрі будуть відібрані для роботи з ними. До тих пір, поки таких учнів, образно кажучи, не почнемо «носити на руках», прогресу нам не бачити.
9. Потрібно відновити повноцінне різнорівневе ЗНО з математики, складність тестів з якого поступово виводити на світовий рівень. Про обовʼязковість тестування з математики для всіх абітурієнтів – забути. Як і про практику прийому на програми вищої освіти, для здобуття яких потрібна математика, без ЗНО із математики, Потрібні преференції закладам вищої освіти за приймання до університетів абітурієнтів, які складали ЗНО з математики вищого рівня.
10. Потрібні стимулювання та чиновницька підтримка громадських ініціатив, спрямованих на поліпшення вивчення математики в системі загальної середньої освіти…
Перелік можна і потрібно продовжувати.
Автор: Ігор Лікарчук, екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти.
