Збільшене навантаження та зменшені надбавки: як змінилася робота вчителя під час війни?
Як змінилася повсякденна робота вчителів під час війни? Який тягар ліг на їхні плечі та що можна з тим зробити? Як педагоги долають виклики складних часів? Та які нові завдання додало повномасштабне вторгнення? Щоб відповісти на ці запитання, Cedos за підтримки Представництва Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні підготував огляд умов праці вчительства протягом 2022-2023 років. Презентував його директор аналітичного центра Cedos Іван Вербицький. А ми зібрали головні висновки дослідження у матеріалі.
Як проводили дослідження
Інтерв’ю та фокус-групи — ось методи, за допомогою яких збирали дані. Дослідники підкреслюють: це не статистичні дані, а досвід та явища, які спостерігаються. Відтак ці висновки не можна поширювати на всіх вчителів.
Утім, експерти намагалися охопити різноманітний досвід. На початок 2022–2023 навчального року, за даними Інституту освітньої аналітики, в Україні було 325 тис. учителів. 86% із них становили жінки. Порівняно з початком 2021–2022 навчального року кількість педагогів скоротилася на 9%. Майже половина належать до вікової групи 30–50 років. Для дослідження обрали представників різних регіонів, вікових груп тощо. Учасників фокус-груп запросили з семи регіонів. Зокрема, одна фокус-група складалася з мешканців областей, де тривають активні бойові дії, а частина території перебувала чи досі перебуває під окупацією. Серед присутніх 90% складали жінки. Було проведено вісім глибинних інтерв’ю на національному та локальному рівнях.
Аналітики спиралися також на дані інших досліджень. Наприклад, згідно з опитуванням GoGlobal, 80% педагогів вважають, що їхнє робоче навантаження зросло після початку повномасштабного вторгнення.
Уроки війни та уроки, які змінила війна
Очевидно, що усі українці живуть та працюють зовсім інакше після 24 лютого 2022 року. Але для вчителів, які працюють із цілими групами дітей, мають дбати про їхню безпеку, контактують з батьками, а також використовують технічні засоби у роботі, ці зміни особливо радикальні.
Які основні види збільшення навантаження та втрати особистого часу вчителя виявили дослідники?
1. Повітряні тривоги та проблеми, що пов’язані з відключеннями електроенергії. У школах, які працюють очно або змішано, якщо повітряна тривога починається під час уроків, учителі супроводжують дітей в укриття і залишаються там з ними до відбою. Через те, що не у всіх укриттях є умови, аби навчатися, після завершення тривоги є потреба проводити компенсаційні заняття, готувати та розміщувати завдання, перевіряти їх.
Якщо ж йдеться про дистанційне навчання, втрати часу не менше: допоки триває повітряна тривога, уроки припиняються. Доводиться проводити додаткові заняття для того, щоб надолужити такі освітні втрати. У деяких школах керівництво не дає свободи вчителю в цьому питанні й примушує відробляти кожен урок, що не відбувся через війну.
2. Понаднормова праця тоді, коли є світло. У 2022–2023 роках час виконання робочих завдань залежав не від комфорту вчителів, а від наявності електрики. Вчителі працювали вночі, щоб підготуватися до занять або перевірити роботи.
3. Робота з учнями в інших часових поясах. Через те, що чимало учнів, рятуючись від війни, тимчасово виїхали за кордон, але при цьому продовжували дистанційно або екстерном навчатися в Україні, вчителі стикнулися з зовсім новим викликом. Задля проведення для закордонних учнів додаткових занять або консультацій доводилося працювати ввечері або на вихідних.
4. Втрата гаджетів, матеріалів для занять. Через підступність ворога, що обстрілює мирні будинки, деякі люди, зокрема, вчителі втрачають житло, особисті речі, техніку. Звісно, у таких випадках вчителі втрачають і робочі ноутбуки, планшети, конспекти, презентації, засоби наочності, роздаткові матеріали. Але це не єдина причина, чому частині фахівців доводилося починати все з нуля. Освітяни, які евакуювалися з окупованих територій, лишали особисті комп’ютери вдома з міркувань безпеки, оскільки російські військові під час евакуації перевіряли гаджети і могли затримувати тих, чиї цифрові матеріали та повідомлення вказували на активну проукраїнську позицію. На нових місцях людям доводилося купувати б/у гаджети.
Загалом ситуація з гаджетами не критична: в опитуванні Держслужби якості освіти 75% вчителів зазначили, що забезпечені робочими комп’ютерами та доступом до інтернету. Лише 9% не має вдома комп’ютера, ноута та швидкісного інтернету. Втім, третина вчителів мусить ділити особистий гаджет з іншими членами родини.
5. Робота з особливими категоріями дітей, що травмовані війною. Чимало освітян мають труднощі з тим, що доводиться працювати з дітьми, що пережили втрати, чий батько або брат воює, з адаптацією ВПО, оскільки така робота вимагає спеціальних навичок.
Нові завдання: готувати, будувати, чергувати?
1. Волонтерство. Справа, звісно, добровільна, але чимало вчителів доєдналися до руху. Часто волонтерили цілими школами, тож люди відчували обов’язок доєднатися.
2. Робота у школах під час розміщення там ВПО. Якщо у закладах освіти жили евакуйовані або переселенці, то саме на долю вчителів випадало займатися їхнім харчуванням, облаштуванням спальних місць та іншими побутовими питаннями.
3. Чергування у Пунктах незламності (якщо вони розміщалися у школі). Важливий та сумний нюанс: для потреб населення за законом доступ до укриттів і Пунктів незламності має бути і вдень, і вночі, але не передбачено, хто саме має надавати цей доступ. Тож типовою ситуацією ставали нічні чергування серед педагогів.
4. Ремонти. Здається, цей пункт не мав стосуватися вчителів. Але саме їх залучали до косметичного ремонту або прибирання укриттів. Після обстрілів, якщо заклади освіти були пошкоджені або зруйновані, вчителів запрошували добровільно-примусово, як то кажуть, прибирати уламки, вивозити сміття, долучатися до відновлення школи, розставляння меблів. Дослідження зафіксувало непоодинокі випадки участі вчителів й у більш глобальній відбудові шкіл. До психологічного напруження, професійних стресів, інтелектуальної ненормованої праці додалася важка фізична робота.
Що можна зробити з надбавками?
Після початку вторгнення частина освітян стикнулися з проблемою несвоєчасної виплати заробітної плати. Опитування показало: 16–21% вчителів з Донецької, Дніпропетровської та Харківської областей стикалися із нерегулярними затримками у виплаті зарплати, а у Запорізькій області їх було 27%.
У 2022-му через втрату доступу до казначейських рахунків, електронних підписів і даних для нарахування заробітної плати, а також через перехід освітніх управлінців чи керівництва громад на бік окупаційної влади, деякі громади не мали технічної можливості виплатити заробітну плату за період від лютого до червня 2022 року. Станом на 1 травня 2022 року заборгованість із виплати заробітної плати становила 33 млн грн, але поступово у більшості громад виплати було відновлено, а заборгованість погашено.
У травні 2023 року Уряд спрямував 14,5 млн грн із резерву освітньої субвенції на погашення заборгованості з заробітної плати Харківської та Херсонської областей, а у червні для громад цих областей виділили ще 75 млн грн. з резерву освітньої субвенції. У жовтні 2023 року для 9 областей для погашення заборгованості було виділено ще 87 додаткових млн грн.
Кількість звернень до Офісу освітнього омбудсмена з початком повномасштабного вторгнення збільшилася, й більшість скарг стосувалися скасування чи скорочення надбавок і доплат.
Наразі, як підкреслюють дослідники, зарплата вчителів нижча за середню по країні, а професія вимагає високого рівня кваліфікацій і є емоційно виснажливою. Зростає ризик, що ті, хто нещодавно прийшов у професію, покинуть роботу. Підвищення зарплатні є таким потрібним та довгоочікуваним, що про це й так зрозуміло кожному освітянину.
— Неконкретні цифри надбавок за престижність праці (від 5% до 30%) приводять до того, що місцеві чиновники просто економлять гроші, а освітня субвенція залишається невикористана, — нагадав заступник Голови Профспілки працівників освіти і науки України Сергій Романюк, який виступив на обговоренні дослідження. — За законом, якщо ці гроші залишилися цьогоріч, наступного року їх вже можна використати на ремонт школи, обладнання. До того ж за останні роки ми зробили вчителя крайнім в усьому, в чому лише можна. Начебто лише вчителі відповідають за результат освітнього процесу. Висновок простий: слід повернути повагу до вчителя. Первинними є не нові технології, а людський капітал, який здатний ці технології використовувати. І саме освіта є таким інструментом, який формує людський капітал.
Стабільна зарплатня, хай, доки тривають бойові дії не така значна, як того варта ця робота, все ж краще, ніж низка доплат та надбавок, якими легко маніпулювати. І зміни у самому принципі оплати намічені МОН у найближчі роки.
Де знайти трохи часу
— Ми мали б забезпечити вчителю підтримку, як ми називаємо, на відстані витягнутої руки, — вважає заступник Голови Держслужби якості освіти України Іван Юрійчук. — Зараз учителі часто залишаються сам на сам з новими важкими викликами. Для цього треба доформувати мережу Центрів професійного педагогічного розвитку (нині вони є лише у 20% громад), запропонувати готові рішення для уроків конкретного вчителя. Також пріоритет — забезпечити психосоціальну підтримку освітян. Шкільні психологи мають займатися також учителями, а не лише учнями.
У кожній нестандартній ситуації рішення має шукати не лише вчитель, а також його наставник, методист, тренер, психолог. Із педагога слід зняти психологічний пресинг через відчуття, що він відповідальний за все.
Серед конкретних пропозицій дослідників: швидке та повне переведення шкіл на електронний документообіг. Здавалося б, йдеться про сучасність школи, про цифровізацію? Ні, також про час учителя, адже паперова робота поглинає його чимало. Наприклад, у школах, де користувалися паперовими журналами (а таких на березень 2023 року було 47%), після евакуації або деокупації вчителі мали відновлювати оцінки й записи про відвідування з особистих записів або з пам’яті. Досвід шкіл, які опинилися на окупованих територіях чи в зоні бойових дій, свідчить, що паперовий документообіг створює ризики та додаткове навантаження на вчителів. Необхідність відновлювати документи, записи про оцінювання є додатковим навантаженням. Повне переведення шкіл на електронний документообіг, без паперового дублювання, допоможе мінімізувати цей ризик та трохи зменшить час на роботу з документацією.
Звісно, українські вчителі — супергерої. Але лише у блокбастерах та казках є суперздоров’я, супернерви та необмежений час. Умови праці вчителя треба й можна покращити, навіть в умовах війни.
