Вступати до коледжу чи просиджувати штани в школі? Мережу сколихнула нова дискусія про 10-11 класи
Український актор та режисер Олександр Мірошниченко поділився своїми висновками, які він зробив після того, як його син провчився півроку у коледжі. На його думку, хлопець значно подорослішав та вже йде до професії, яку хоче отримати. Натомість його однокласники тільки на шляху до розуміння того, ким вони хочуть стати.
Своєю думкою Мірошниченко поділився у Facebook. Він вважає, що навчання у коледжі значно виграє над “просиджуванням” штанів у 10-11 класах школи. Зокрема, актор наводить у приклад відсутність необхідності проводити батьківські збори. Натомість, при виникненні питань, до закладу освіти можна завітати у зручний час та отримати відповіді.
“Я далекий від ідеалізації. Звичайно є свої проблеми. І люди – всюди люди. З усіма плюсам і мінусами. Але є ключове, казане сином. На запитання в чому різниця між тими, хто пішов зі школи в коледжі і тими хто залишився в школі. А відповідь така: “Ми вже йдемо до професії, а ті, хто залишився, лише думають чи йти до дороги, яка веде до професії”, – написав Мірошниченко.
Він також зауважив, що учні коледжу майже всі завдання роблять на парах і лише зрідка отримують домашні вправи, виконання яких займає не більше години. Крім того, змінюється система використання підручників і матеріал підлітки вивчають не з видань, а з викладання предмету педагогами.
Більш того, за словами Мірошниченко, діти опановують свою професію з задоволенням, адже мають чітку професійну орієнтацію. Водночас учням ставлять дорослі та чіткі задачі, що привчає їх до відповідальності.
Також режисер звертає увагу на те, що в закладі освіти не зафіксовані класи, що зменшує вірогідність виникнення булінгу. Крім того, за його словами, є різниця між класним керівником у школі та куратором курсу у коледжі. Актор запевняє, що кураторства достатньо для керування освітнього процесу.
Мірошниченко зазначив, що у коледжі не потрібно збирати кошти на потреби закладу освіти (штори, фарбу, шпалери тощо). Діти не займаються прибиранням та не носять шкільну форму.
Користувачі соцмережі розділились на два табори. Деякі погодились з українським режисером та запевнили, що навчання у коледжі кращий досвід, ніж у школі.
“Згодна повністю. Донька в коледжі навчається після 9 класу. І ні разу не пошкодували, що пішли зі школи. Вони стають самостійними, відповідальнішими, дорослішими”.
“Абсолютно погоджуюсь! Так і є. Я давно вже зробила такий висновок! І не треба викидати гроші на репетиторів”.
“100% згодна. Син навчається вже на 3 курсі коледжу. Дуже подобається навчання. На стипендії. Жодного разу не пожалів, що не пішов в 10 клас. В коледжі зовсім інше відношення до навчального процесу і до учнів”.
“Маю такий приклад. Один син пішов у 10-11 клас, потім тисячу разів пожалкували і я і він. А другий після 9-го у коледж, все добре було і вчився на стипендію і швидко у професію ввійшов, самостійним став”.
Своєю думкою поділилась і викладачка коледжу. Вона зауважила, що до мінусів такого закладу освіти можна віднести хіба що не правильно обрану професію. Проте і це не проблема, адже діти все одно отримують поглиблені знання, а від цього краще складають Національний мультипредметний тест. Крім того, вже у такому віці учні можуть почати працювати і одразу влаштуватися на роботу після закінчення навчання.
Проте деякі українці не погодились з такою думкою і вважають, що не всі діти можуть одразу зорієнтуватися зі своєю майбутньою професією.
“Але є один великий мінус. Діти після 11-го класу в більшості своїй не знають чого хочуть. А після 9-го класу і поготів. Добре, якщо вибір батьків в подальшому западе в душу дитині. Є звичайно винятки, але…”.
“На мою думку, немає нічого поганого, якщо дитина йде до 10-11 кл. Кожен вирішує для себе. Ваш син був готовий до дорослого життя, інші – ні, і це нормально, тим більше, коли війна, а в твоєму населеному пункті крім школи нічого немає, тому щоб вступити до коледжу, потрібно їхати в місто. Не кожен учень готовий до такого кроку, не всі батьки можуть з легкістю відпустити дитину, знаючи про ситуацію в країні, тому усе відносно. І повірте, існують школи, де ніхто не збирає на штори й не влаштовує булінг, просто Вам, мабуть, не пощастило”.
“Багато чого залежить від окремого коледжу. Нам коледж не зайшов. Велике перенавантаження. Шкільні предмети залишилися, ще й з якимись гіпервимогами по предметах не за профілем. Та й додалися предмети за фахом. Майже подвійне навантаження відносно звичайної шкіли. Так не повинно бути, але є.До того ж дипломи коледжу не визнаються згідно Болонської системи, там нема ніяких молодших бакалаврів і молодших спеціалістів.В Україні не можна поступити на третій курс інституту після 4-х років коледжу. Тоді навіщо це все?”.
