В. Онацький: канікули – час не для сидіння за партами
Компенсаторні заняття важко назвати турботою про дітей, також це втручання в автономію шкіл
Автор: Володимир Онацький, освітній експерт з проведення інституційного аудиту.
Чим зайняти дитину на канікулах, або про компенсаторні заняття
Добігає кінця перша чверть цього навчального року. Дітлахи та педагоги з нетерпінням очікують на канікули. Діти втомлені, адже їм довелося не лише після тривалої перерви перейти до повноцінного очного навчання, а й ще адаптуватися до незручного режиму дня, бо навчання у багатьох з них відбувається у другій половині дня.
Через війну та такий режим навчання більшість дітей апатична та втомлена, не може відвідувати гуртки та секції, розвивати свої здібності та інтереси, адже прокидаються пізно, а після занять увечері вже не мають сил.
Учителям також важко: робочий день може розпочатися о 8 ранку і закінчитися після 19 вечора. І, окрім уроків, яких буває і 10–12 на день (адже вакансій дуже багато), їм ще доводиться писати цілі стоси різних паперів, а в деяких школах навіть вести одночасно електронні та паперові класні журнали.
Тому і розрахували лікарі та педагоги, що під час навчального року мають бути канікули, тривалістю не менше 30 днів, тобто перерва у навчанні, відпочинок від класно-урочної системи.
Дякувати Богові та ЗСУ, перша чверть в Києві була спокійною, без скасування занять. Навчальні плани були виконані повністю.
І разом з цим, старші товариші різних рівнів наполегливо рекомендують під час канікул продовжити освітній процес, організувавши додаткові компенсаторні заняття (уроки). На жаль, дорослі часто забувають той час, коли самі були дітьми, і як їм хотілося забути про уроки на канікулах. Хотілося гуляти з друзями, приділити час хобі, мандрувати.
Компенсаторні заняття важко назвати турботою про дітей. Більше того, подібні директиви можна сприймати і як втручання в автономію шкіл, особливо коли вимагають прозвітуватися про вжиті заходи.
На виконання розпоряджень, у деяких школах до організації компенсаторних занять підійшли «креативно», оголосивши дітям, що під час канікул будуть всі уроки згідно з розкладом, але їх відвідування є добровільним.
Складається враження, що додаткові уроки в канікулярний час, це не турбота про дітей, а швидше хвилювання за педагогів, яким, на думку чиновників, немає чим зайнятися на канікулах.
Але педагогам в дійсності є чим зайнятися під час канікул – робити не переробити: і оформлення документації, і різноманітні презентації, і підвищення кваліфікації, а ще методичні ради, засідання команд супроводу та робота в кабінеті. І все це треба встигнути за тиждень.
А ще треба потрапити до лікаря та, можливо, знайти час, щоб хоч трохи поспілкуватися з власними дітьми, старенькими батьками, а може і з чоловіком / дружиною.
І головне – і дітям, і педагогам за канікули потрібно набратися сил, щоб без хвороб пройти другу чверть.
На мій погляд, роботу над подоланням освітніх втрат потрібно було провести чиновникам шляхом перегляду, адаптації та розвантаження освітніх програм. Час на це був, адже минуло майже 9 місяців, як почала працювати команда нового міністра освіти. А програми не змінились…
Я за те, щоб канікулярний час був змістовним та корисним для дітей. Канікули – це час, коли не потрібно сидіти за партами, адже можна розкрити свої здібності та таланти поза школою.
Пам’ятаймо: всі діти обдаровані. І завдання дорослих – допомогти дітям виявити свої здібності та обдарування.
