Усе про освітянські відпустки: додаткові, творчі, скорочені, “за свій рахунок”та роль профспілок в організації відпочинку

Усе про освітянські відпустки: додаткові, творчі, скорочені, “за свій рахунок”та роль профспілок в організації відпочинку

Літня добірка питань читачів присвячена особливостям відпусток педагогічних та непедагогічних працівників під час воєнного стану. Зокрема, у новому юридичному розʼясненні читайте:

– хто може взяти додаткову відпустку;

– що таке “творча відпустка” та чи можуть нею скористатися вчителі;

– коли директор може обмежити кількість днів основної відпустки;

– скільки днів відпустки є в музичного керівника садочка та технічного персоналу;

– скільки днів відпустки “за власний рахунок” можна взяти зараз;

– чи має профспілка пропонувати вчителям варіанти відпочинку.

• Хто з вчителів має право на додаткові дні до основної відпустки? Чи є у вчителів можливість узяти “творчу” відпустку?

Основним законодавчим актом, який урегульовує питання відпусток є, звісно, Закон України “Про відпустки” (далі – Закон). Також варто згадати й Кодекс законів про працю України, Закон України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” та, зважаючи на те, що питання стосується освітян, – Закон України “Про освіту”.

Додаткові дні важливо не плутати з додатковими відпустками. Наявність “додаткових днів” можуть передбачати різні типи відпусток, визначені законодавством, зокрема:

• додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, у тому числі профспілковим (статті 13, 14, 15, 15–1 Закону);
• відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16–1 Закону);
• соціальні відпустки, у тому числі відпустка у зв’язку з усиновленням дитини (стаття 18–1 Закону) та додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 Закону);
• інші додаткові відпустки, передбачені законодавством – наприклад, особам, віднесеним до 1 і 2 категорії потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено надання додаткової відпустки тривалістю 14 робочих днів на рік (статті 20, 21 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).

У перерахованих вище випадках (як і в інших загальновідомих випадках надання відпусток, що тут не згадані (у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, при народженні дитини тощо) педагогічний працівник має перебувати в певному статусі або для нього мають настати відповідні обставини, визначені законодавством:

Приєднуйтесь до нашої нової спільноти ОСВІТА UA

Посилання:https://www.facebook.com/groups/1023345988199205/?ref=share

• статус здобувача освіти,
• статус одинокої матері або батька, який виховує дитину без матері,
• статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи,
• наявність у педагогічного працівника двох або більше дітей віком до 15 років, або дитини з інвалідністю, усиновленої дитини, взяття дитини під опіку,
• участь у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях тощо.

Окремо варто згадати такий тип відпустки як творча відпустка (стаття 16 Закону). “Нова українська школа” раніше вже розповідала про особливості застосування цього типу відпустки. На жаль, щодо педагогічних працівників змін (доповнень) до постанови Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 р. № 45 “Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток” на сьогодні не внесено, тому досі немає однозначного механізму реалізації права вчителя чи вихователя на “творчу відпустку строком до одного року не більше одного разу на 10 років із зарахуванням до стажу роботи”, передбаченого частиною першою статті 54 Закону України “Про освіту”.

Зважаючи на те, що наразі згадана вище постанова Уряду передбачає надання творчих відпусток як зі збереженням заробітної плати, так і без її збереження, то без належного урегулювання цього питання надавати згадану вище “творчу відпустку строком до одного року”, практично неможливо.

Так само “зарахування до стажу роботи” викликає питання, бо це або страховий стаж, який неможливий без збереження заробітної плати, або стаж педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років педагогічних та науково-педагогічних працівників, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти.

• За яких умов директор може обмежити кількість днів відпустки у вчителя чи вихователя під час воєнного стану?

У цілому історія про те, що керівник закладу освіти може надати менше днів відпустки ніж передбачено законодавством з’явилася в Законі України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, що набрав чинності 24 березня 2022 року, а згодом (19 липня) до нього було внесено зміни, зокрема, до цікавої нам статті 12, яка регулює питання відпусток. У період із 24.03.2022 до 19.07.2022 частина перша статті 12 виглядала так “У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні”, що викликало багато запитань у працівників, які мають право на подовжену відпустку. Зважаючи на це, внесли зміни, що фактично надали надширокі дискреційні повноваження роботодавцю. Дослівно:

“У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік”, а також “У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні невикористаних днів щорічної відпустки”. Тобто може відмовити або не відмовити, але ці повноваження для системи освіти збалансовуються тим, що стосуються “щорічних відпусток”. Але відповідні формулювання не стосуються додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, соціальних відпусток, відпустки без збереження заробітної плати тощо.

Звісно, у частині другій статті 12 законодавець спробував “виправити” вказане вище “обмеження”:

“У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.” Але у сфері освіти до таких об’єктів належить обмежене коло дослідницької інфраструктури. Маються на увазі виключно заклади вищої освіти та наукові установи (постанова Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 р. № 1109) і відповідно це не стосується інших закладів освіти.

Крім цього, навіть якщо керівник закладу освіти на свій розсуд скористається своїм правом на обмеження тривалості щорічної відпустки вчителя або вихователя (а він може це зробити), то зважаючи на норму статті 12 Закону: “Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить понад 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану”. Згодом ці дні відпустки все одно доведеться надати або відшкодовувати, а чи враховуватиме ці видатки майбутній фонд заробітної плати – питання відкрите.

• Скільки днів відпустки має технічний персонал у школі? А музичний керівник у садочку?

Тривалість щорічної основної відпустки для непедагогічних (технічних) працівників ЗЗСО є загальною, визначеною Законом України “Про відпустки” та Кодексом законів про працю України – це не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік.

Додатково варто переглянути положення колективного договору свого закладу освіти, бо цілком ймовірно, що, ґрунтуючись на нормах Галузевої угоди між Міністерством освіти й науки України та Профспілками працівників освіти і науки України на 2021–2025 роки, ним передбачені додаткові відпустки для конкретних посад.

Тривалість щорічної основної відпустки музичних керівників визначена Додатком до Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам:

1. у закладах дошкільної освіти компенсуючого типу (спеціальних та санаторних) – 56 днів;
2. в інших закладах дошкільної освіти (так званого “загального типу”) – 42 дні.

Водночас музичному керівнику закладу дошкільної освіти “загального типу” також надається щорічна основна відпустка тривалістю 56 днів якщо вони обслуговують групи, у яких не менш як 50 відсотків дітей, які потребують корекції фізичного і психічного розвитку, або якщо в цих закладах укомплектовано не менш як 50 відсотків таких груп. Якщо із 4 груп закладу, що обслуговує музичний керівник на свою ставку, 2 групи є спеціальними, то йому має бути надана щорічна основна відпустка тривалістю 56 днів.

• Яка максимально можлива тривалість відпустки за свій рахунок у вчителя?

“Традиційні” відпустки без збереження заробітної плати, передбачені статтями 25, 26 Закону України “Про відпустки”.

Новий окремий тип такої відпустки передбачено частиною четвертою ст. 12 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”. Звертаємо увагу на те, що це додатковий (до ст. 25, 26 Закону України “Про відпустки) тип відпустки без збереження заробітної плати, що в обов’язковому порядку надається працівнику, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, за його заявою.

Тривалість відпустки й обмеження щодо кількості разів її надання не передбачено. Водночас варто ознайомитися з коментарем Мінекономіки до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин”, у якому йдеться, що загальна тривалість відпусток (частин), яку працівник може вимагати надати відповідно до цієї норми не може перевищувати 90 днів упродовж дії воєнного стану.

• Чи повинна профспілка пропонувати вчителям варіанти відпочинку?

Згідно із Законом України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” громадяни на основі вільного волевиявлення можуть без будь-якого дозволу створювати професійні спілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначеному їх статутами, брати участь у роботі профспілок. Профспілки реалізують свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не створюються, – через профспілкового представника.

Відповідно до статті 14 Закону профспілки діють згідно із законодавством та своїми статутами, які, зокрема, мають містити права та обов’язки членів профспілки, тому варто з ним ознайомитись. Згідно зі статтею 38 Закону до повноважень профспілок належить, зокрема:

• укладення та контроль за виконанням колективного договору, звітування про його виконання на загальних зборах трудового колективу, звернення з вимогою до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб за невиконання умов колективного договору;
• здійснення контролю за наданням пенсіонерам та особам з інвалідністю, які до виходу на пенсію працювали на підприємстві, в установі або організації, права користування нарівні з його працівниками наявними можливостями щодо медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками до оздоровчих і профілактичних закладів та іншими соціальними послугами й пільгами згідно зі статутом та колективним договором;
• направлення працівників на умовах, передбачених колективним договором або угодою, до санаторіїв, профілакторіїв і будинків відпочинку, туристичних комплексів, баз та оздоровчих закладів, перевірка організації медичного обслуговування працівників та членів їх сімей.

Чи є вказані вище повноваження профспілки, визначені Законом, одночасно її обов’язком – питання дискусійне, але відповідно до статті 36 цього ж Закону профспілки, їх об’єднання, здійснюючи представництво та захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів своїх членів, повинні додержуватися Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів, а також виконувати колективні договори та угоди, які вони уклали, та взяті на себе зобов’язання.

До того ж відповідно до статті 18 Закону України “Про колективні договори й угоди”, на осіб, які представляють роботодавця чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи й з вини яких порушено чи не виконано зобов’язання щодо колективного договору, угоди, накладається штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.

Володимир Божинський, науковий співробітник Аналітичного центру “ОсвітАналітика” Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціально для “Нової української школи”

Джерело.