Масштаби втрат у навчанні українського учнівства можуть бути неймовірними, оскільки четвертий рік поспіль школи не мають змогу забезпечувати нормальний перебіг освітнього процесу.
Таких висновків дійшли експерти Українського центру оцінювання якості освіти в дослідженні, присвяченому темі освітніх втрат в Україні.
Дослідники УЦОЯО підкреслюють важливість розуміння управлінцями освітньої галузі та й загалом усіма громадянами сутності проблеми та її потенційні наслідки, адже спільна мова та консенсус у розумінні проблеми створить підґрунтя для конструктивного діалогу і вироблення стратегій її подолання.
Автори дослідження наголошують, що з 2020 року й до сьогодні освітня система України постраждала значно серйозніше, ніж освітні системи більшості інших країн.
Водночас оцінити наслідки такого тривалого порушення освітнього процесу в Україні наразі дуже складно, з одного боку, через те, що свого часу не було накопичено достатньо об’єктивних «доковідних» даних про якість вітчизняної освіти, а з іншого, – через неможливість проведення повноцінних освітніх вимірювань в умовах повномасштабної війни.
Дослідники наголошують, що попри факт відсутності належних обсягів даних щодо якості освіти є всі підстави припускати, що проблема навчальних втрат і навчальних розривів в нашій країні є украй гострою й потребує якнайшвидшого напрацювання комплексу дій, спрямованих на її розв’язання.
Так, станом на січень 2023 року з-поміж 12 926 закладів загальної середньої освіти лише в 3 955 діти навчалися очно, а в інших або дистанційно, або за змішаною формою.
Війна в Україні значно ускладнила доступ учнівства до освіти та сильно впливає на її якість.
Загалом можна виділити низку проблем, що можуть позначитися на результатх навчання українського учнівства в умовах війни: проживання на тимчасово окупованих територіях, проживання в зоні активних бойових дій, зміна місця проживання, руйнування закладів освіти, повітряні тривоги, відімкнення електроенергії.
Поки що неможливо визначити, як кожен із цих чинників впливає на якість освіти та до яких навчальних втрат він призведе. Однак деякі аналогії, хай і відносні, в історії можна знайти.
Так, дослідники, які вивчали наслідки Другої світової війни та війни у В’єтнамі, указують на те, що бойові дії, міграція та інші фактори, пов’язані з війною, негативно позначаються як на самій людині, так і на розвитку суспільства.
Зокрема, автори наводять докази того, що війна, пережита в дитинстві, мала негативний вплив на психічне та фізичне здоров’я вже дорослих людей, а також позначалися на їхньому заробітку.
Приєднуйтесь до нашої нової спільноти ОСВІТА UA
Посилання:https://www.facebook.com/groups/1023345988199205/?ref=share
Інші вчені досліджували втрати людського капіталу внаслідок Другої світової війни, зокрема шкоду, якої зазнали діти шкільного віку. Дослідники дійшли висновку, що діти, шкільні роки яких припали на час війни, через перерви в навчанні отримували менший заробіток навіть через 40 років після її закінчення.
«Масштаби втрат у навчанні українського учнівства можуть бути неймовірними, адже вже четвертий рік поспіль (починаючи з 2020 року й до сьогодні) заклади загальної середньої освіти не мають змогу забезпечувати нормальний перебіг освітнього процесу – спочатку через пандемію COVID-19, а потім через повномасштабну військову агресію росії проти нашої держави. Гальмування розвитку негативних тенденцій у загальній середній освіті і, урешті, подолання навчальних втрат має стати пріоритетом для стейкхолдерів різного рівня», – йдеться у результатах дослідження.
Серед заходів, які можна розгляда-ти як потенційні для подолання навчальних втрат в Україні, автори дослідження називають такі: другорічництво, навчання під час канікул, репетиторство за державний кошт, створення інтеграційних класів, перегляд та адаптація освітніх програм, розроблення додаткового контенту з ключових навчальних тем, розроблення додаткового якісного освітнього контенту, методична підготовка вчителів до роботи з учнями, які мають навчальні втрати тощо.
На думку дослідників, реалізація цих заходів має ґрунтуватися на узгодженій концепції, де будуть визначені ролі різних суб’єктів – від локального до загальнонаціонального рівня.
«Однак першочерговим завданням, яке має передувати впровадженню будь-яких заходів, є проведення якісної діагностики успішності учнівства на різних рівнях освіти з усіх ключових навчальних предметів / інтегрованих курсів. Це дасть змогу поставити точний «діагноз» українській шкільній освіті та виявити ті прогалини, які потребують нагального заповнення. При цьому важливо впровадити не точкові вимірювання учнівської успішності, а справді дієву систему освітніх вимірювань, спроможну давати уявлення щодо глибини навчальних втрат учнівства», – йдеться у дослідженні.
