Педагогів треба звільнити й притягнути до відповідальності — Чубірко
Інформує Всеосвіта.
Освітяни, які протягом двох років покривали власним замовчуванням надтяжкий злочин щодо неповнолітньої, відповідатимуть за законом.
Після розголосу інциденту, що трапився у Верхніх Воротах на Закарпатті, де троє підлітків-покидьків зґвалтували 14-річну дівчинку, освітян, за мовчазної згоди яких протягом двох років неповнолітня жертва злочину перебувала поруч із своїми кривдниками, треба притягнути до відповідальності, вважає голова Закарпатської обласної ради Володимир Чубірко.
Працівники освіти, служби у справах неповнолітніх, які фігурують у справі, повинні бути звільнені з роботи й відповісти за свої дії, — наголошує посадовець.
Він додав, що Вища рада правосуддя має розібратися із суддею, яка винесла вирок, а обласна прокуратура негайно повинна створити комісію і розстежити дії свого місцевого підрозділу.
Сьогодні стало відомо, що продажна суддя, яка винесла неправомірний вирок підліткам-ґвалтівникам, раптово «захворіла».
Мовчання на злочин робить нас співучасниками злочину
Майже два роки велося слідство і майже два роки сільські мешканці, освітяни, священники, парафіяни двох сільських церков знали і мовчали.
Вони знали про злочин. Про таке неможливо не знати, коли живеш в селі на дві тисячі людей.
Але всі мовчали і покривали ґвалтівників. Покривали і писали хороші характеристики.
Як таке може бути в нашому суспільству, яке всьому світові розповідає про злочини Бучі, Ізюму, Ірпеня? Як таке може відбуватися в наших містах і селах, коли ми хочемо і вимагаємо, щоб окупанти понесли покарання за свої сексуальні злочини проти українців? Ми мусимо боротися не тільки із зовнішніми окупантами, ми повинні змінюватися самі. І не мовчати на злочин, не покривати нікого, ким би він не був, навіть якщо це син секретаря сільської ради чи далекий родич якогось прокурора, — зазначає волонтер і капелан ЗСУ Сергій Дмітрієв.
Отець Сергій додав, що суспільство має бути одноголосним — ґвалтівник-злочинець має бути покараним відповідно злочину, який він вчинив. І суспільство, включно із священниками, має бути на стороні дівчини, а не трьох насильників із хорошими характеристиками.
В основу національного виховання мають бути покладені принципи єдності сім’ї та школи. Школа має продовжувати родинно-сімейне виховання, працювати в тісному контакті з батьками, налагоджувати взаємозв’язок між школою і родиною, бо це — основа, передумова підвищення активності навчання та виховання. А у випадку на Закарпатті освітяни разом із батьками злочинців повелися ницо та ганебно навіть по відношенню до самих себе. Жити в невеличкому селі, щодня дивлячись в очі односельцям, усміхатися, коли десь поруч скривджена їхніми синами та учнями дівчинка кричить уві сні, стискаючи від болю та розпачу ковдру, — випробування лише для чесних, а для цапів-відбувайлів — це норма.
Виховання дітей у школі та сім’ї — це нероздільний процес із єдиною метою, який зорієнтований не лише на спільні зусилля навчального закладу і сім’ї у вихованні школярів, а й на їхню виховну співпрацю у цьому процесі.
Нагадаємо, на Закарпатті троє підлітків, які скоїли групове зґвалтування, уникли покарання — суддя присудила хлопцям по п’ять років позбавлення волі, але звільнила їх від ув’язнення, призначивши іспитовий термін на два роки. Суд кваліфікував злочин не як зґвалтування, а «насильницькі дії сексуального характеру». До того ж, у дівчинки не було адвоката, а її інтереси в суді представляла служба захисту дітей місцевої сільради, в якій мати одного з засуджених працює секретарем.
