Держава перекладає відповідальність на батьків — Кошіль
Інформує Всеосвіта.
Викладач історії розповів, чи доцільно було виключати історію України зі списку обов’язкових предметів у НМТ.
В Україні вдруге проведуть Національний мультипредметний тест (НМТ) замість звичного Зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО). Цьогоріч він пройде в іншому форматі, ніж торік, адже змінився список обов’язкових предметів при складанні НМТ.
Викладач історії Ігор Кошіль розповів про те, навіщо викладати історію в школі, чи доцільно було її виключати зі списку обов’язкових предметів у НМТ, які є недоліки в українській програмі та про престижність професії вчителя, якою вона має бути серед освітян та на державному рівні.
На думку Кошіля, основна мета викладання історії — навчити дітей бачити причинно-наслідковий зв’язок у подіях, а не змусити запам’ятати якісь дати чи постаті, не пов’язані між собою. Бо так учні не розуміють, що і навіщо вони роблять, а головне — як це їм знадобиться у житті.
Головна задача вчителя — пояснити дітям, що історія відповідає на два базових запитання: «Хто я?» і «Як я до цього дійшов?». Будь-яка подія, що відбувається у світі чи в Україні, впливає персонально на учнів. І щоб розуміти, як розв’язати проблему, вони мають контактувати з історією, — пояснює історик.
Кінцева мета цього предмета — формування національної свідомості та образу громадянина своєї країни. Це світоглядна складова історії. Але є й практична. Історія — наука, де дуже багато інформації, й її величезні обсяги потрібно вміти обробляти, аналізувати та здобути уроки з цього.
Викладач наголошує, що головна задача вчителя така ж, як і у лікаря — не нашкодити, тобто не відбити зацікавлення. Тому педагогам важливо давати простір для креативу, а не змушувати їх чітко слідувати програмі.
Дітям потрібно давати не готовий продукт, а вміння аналізувати, самим давати відповіді на питання та робити свій вибір. Тобто не потрібно вести школярів за ручку. Їх треба лише спрямувати.
Вони мають самі прийти до думки, чому правильно ходити на вибори. Чому їхні батьки не ходять, а вони мають піти. Вони мають зробити власний вибір. Це має бути їхнє свідоме рішення, — зазначає викладач історії.
Проте часто вчителям просто не вистачає часу повністю розкрити тему. Адже, наприклад, у п’ятому класі на урок з історії відводиться лише одна година на тиждень.
Програма, запропонована Міністерством освіти, — це база, на яку ми спираємося, але є й інші варіанти, коли ми обираємо підручники та додаткові джерела. Можна самому обрати підручник, за яким вестимеш предмет, і зараз немає догми, як раніше, — коментує викладач.
Ще одним негативним явищем є виключення історії з-поміж обов’язкових предметів при проходженні НМТ.
Держава перекладає відповідальність щодо формування свідомого громадянина України з себе на батьків, які травмовані відсутністю національної свідомості протягом 30 років. Ті, хто народилися на початку 1990-х, вже мають своїх дітей, і я вчу їх дітей. Де їм взяти національну свідомість? Вони перебували в контексті пострадянщини, Януковича, міністра освіти Табачника. Україні не можна програвати росії на освітньому фронті, бо окупанти, коли приходять на нашу землю, перш за все вилучають у навчальних закладах книжки з української мови, літератури та історії, — зазначає Кошіль.
Викладач зауважує, що знає нинішній ринок праці, бо його батьки працюють у звичайній школі. І наголошує, що це абсолютно знецінює працю вчителя в очах дітей.
Коли в 11 класі діти можуть завдяки Інстаграму заробити втричі більше, ніж вчитель, то в очах дитини формується відповідний його образ. І діти тут не винні. Це так працює суспільство. Люди звертають увагу на те, який в тебе телефон, як ти одягнений тощо. А держава має попіклуватися над тим. Не лише казати вчителю те, як він має викладати. Але й те, що оплата роботи вчителя має бути гідною — це теж база, яку Міністерству освіти теж потрібно підкоригувати, — вважає викладач.
Проте, на його думку, вчитель має не лише дати знання. Замало монотонно провести лекцію та піти. Щоб бути викладачем, мало просто володіти предметом.
У мене в класі 20 дітей, і це — 20 особистостей. Треба мати хист, аби знайти підхід до кожного. Вчитель може працювати лише з власного бажання. Роботи за принципом «куди взяли чи куди відправили», не має бути, — наголошує Кошіль.
Він зауважує, що сучасні діти значно більш відкриті до інформації, вони її швидше аналізують. А старше покоління вже має травму історією. Вони її десь вчили, щось чули, вчили історію в школі, а потім їм сказали, що насправді все було не так.
Нещодавно дитина в 10 класі мені сказала: “Ігорю, може досить нам розповідати про те, які ми нещасні?”. Справді, і тут може бути помилка вчителя, коли ми звертаємо увагу лише на гноблення, приниження… Україна — ніби фенікс, якого спалюють і який щоразу відновлюється. Я це називаю комплексом жертви. Моя мета — не розповісти, як нас принижували, а як ми встояли. Історія має надихати. Вона не має розчаровувати людей, показувати, які ми були поневолені. Вона має вказувати на досвід того, чому поневолювали та як визволялись, — розповідає освітянин.
Вивчення історії з точки зору виживання нації є надзвичайно важливим, адже історія формує стержень, вона формує розуміння та застерігає. Це свого роду «броня», яка не дає тебе розбити.
Інформаційна війна є складовою глобальної війни. Історія — це інформація. Вона потрібна, аби бути підкованим, аби вміти аналізувати. Історія вчить цьому. Кажуть, що історія — це найкращий вчитель, у якого найгірші учні. Історія — це одна з тих дисциплін, яка вчить ніколи не здаватися. Історія — це не про минуле. Це той present continuous, якого немає в українській мові. Це дія, яка відбувається зі мною зараз, якою я завдячую минулому й яку я передбачаю у своєму майбутньому. Тому історія мене захистить. Коли мені погано, я беру книжку з історії і читаю. Бували настільки темні часи… Але під час них народжувалися люди, які ставали світлом доби. Завдяки цьому вже народився я, у якого є інформація, всі інструменти для того, аби продовжувати свою боротьбу. Історія застерігає. Діти мають запам’ятати досвід поразок і тріумф перемог українців. Поразка так само важлива для вивчення, як і перемога, — пояснює Кошіль.
Він переконаний, що освіта — це стратегічне питання під час війни. І українці тут мають стояти спільним фронтом. Суспільство має реагувати на те, що НМТ з історії скасовується.
