Як говорити з дітьми про війну: психолог про основні правила і моменти, які потрібно знати батькам
Війна – це травматична подія для всіх. Особливо для дітей. Але дорослі можуть мінімізувати її вплив. Адже саме від поведінки дорослих, їх реакції залежатить спокій юних громадян. Як говорити з дітьми про війну, як допомогти їм зберегти психічне здоров’я, від кого і від чого воно залежить, розповідає біляївська психологиня і арт-терапевтка Віра Челпанова.
Щоб діти справились зі страхом, з ним спочатку мають справитись дорослі
Головна потреба для повноцінного розвитку дитини – це потреба у безпеці. Наразі ця потреба під загрозою. Коли лунає, наприклад, сирена, ми можемо відчувати страх, тривогу і наша реакція на звичайні події може змінюватися. Головне, що має пам’ятати кожен дорослий – від мене, моєї реакції на події залежить рівень стресостійкості і травмованості дитини. І треба вміти справлятися зі своїм страхом, тоді його не буде і у дитини.
Емоція страху нас паралізує. В цей час ми ніби не відчуваємо своє тіло. Тому необхідно робити будь-які вправи, які допомагають відчути його. Наприклад, помахати руками, ніби боксуєте, обійняти себе, дитину, тупотіти ногами по підлозі, сісти на стілець (ступні на підлозі, ліва рука на передпліччі, права рука під лівою пахвою) і розкачуватися вліво-вправо протягом декількох хвилин. Така елементарна вправа добре заспокоює. Також необхідно активізувати свій мозок: рахуйте, згадуйте таблицю множення, рахуйте предмети зеленого кольору. Для заспокоєння важливо правильно дихати: робимо носом дуже глибокий вдих, затримаємо дихання на 2-3 секунди і видихаємо дуже повільно через рот тонкою цівкою. Так треба зробити три рази.
Зовсім маленькі діти, які ще не усвідомлюють, що відбувається навкруги, емоційно залежать від матері. Тому важливо, щоб саме матір вміла усвідомлювати свій стан, регулювати його, щоб повернути спокій.
Як говорити про війну з дошкільнятами та молодшими школярами
Дошкільнята, молодші школярі уважно слухають розмови дорослих, прислухаються до новин, і розуміють в певній мірі, що відбувається. Тому в них можуть виникати різні питання. На них треба відповідати, робити це із стану спокою. Сказати, що в нас є сильні захисники, які тримають оборону, що вони нас захищають, запевнити, що ми у безпеці. Ні в якому разі не лякати і не знецінювати почуття дитини. Непроговорені, пригнічені почуття потім проявляться в деструктивній поведінці.
Якщо дитині страшно, сказати їй: «Я розумію, тобі страшно (треба обов’язково назвати цю емоцію), ти в безпеці, я тебе люблю, все добре.» І обійняти дитину. Можна придумати казку про супергероя, який нас захищає. В цій казці проговорити, як цей супергерой ділиться своєю суперсилою. Намалювати малюнок себе поряд з цим супергероєм.
Якщо ж дитина сама не запитує про війну, тоді починати розмову не варто. Однак, переважно, діти помічають, що звичний режим життя порушено. І питання, пов’язані з цим, все одно виникають. Тому пам’ятаємо про головне правило: розмовляємо з дитиною із стану спокою і даємо цей спокій дитині.
Як говорити з підлітками про війну, і чи варто
Підлітки наразі можуть знаходити більше інформації в інтернеті про те, що відбувається, ніж дорослі. І ця інформація може бути для них травматичною. Тому з ними корисно обговорювати наші перемоги, говорити про те, що в нас вистачить сил та ресурсів, щоб відбудувати нашу країну, що Україна, її села та міста стануть ще гарнішими та ріднішими. Тому що зараз формується ще міцніша нація, велика українська родина. Говорити, що вони також можуть зробити свій внесок в перемогу. Наприклад, тим, що гарно навчатимуться, бо кожен має робити те, що вміє і може. Тобто потрібно направити їхню енергію в правильне русло.
Однак є такі новини (зі сценами жорстокості, вбивств тощо), які дітям не бажано дивитися через ризик отримати травму. І щодо цього треба вчити підлітка відповідальності та усвідомленості. Попросіть, щоб він не дивився новини, якщо відчуває страх і злість. Зараз може проявлятися більше злості. Але разом з тим треба навчити дитину не пригнічувати злість, а екологічно проживати її. Наприклад, говорити “я злюсь тому що…” і робити щось фізично, щоб ця злість виходила.
Як зрозуміти, що у дитини вже є травма і потрібна психологічна допомога
Якщо дитині потрібна психологічна допомога, батьки це побачать. У дитини, підлітка змінюється поведінка, і це дуже помітно. Може бути розлад апетиту, розлад сну, емоційного стану: плаксивість (дитина плаче часто та багато), роздратованість та агресивність, замкненість, часті скарги на погане самопочуття, безпричинні болі в животі або голові. Якщо є такі ознаки, необхідно звертатися по допомогу до спеціалістів. Адже ситуація може стати ще гіршою.
Також треба розуміти, що дитина в період стресу регресує, тобто починає поводитись молодше за свій вік. І не можна говорити їй: “що ти таке робиш, ти ж доросла!” В цьому стані треба подарувати їй турботу і любов. Потім, коли вона відчує спокій, сама вийде з цього стану. Але важливо не плутати турботу з гіперопікою. Дошкільня може захотіти спати з вами. Дозвольте. Але домовляйтеся, коли дитина засне, ви її перенесете. Таким чином спокійно буде дитині, і вам зручно, і ви навчатимете дитину комунікувати.
Якщо дитину тема війни не хвилює
Якщо дитина не реагує на те, що відбувається зараз, навіть під час сирени поводиться як і раніше, то тут варто звернути увагу більше не на психологічну складову, а на когнітивну. На пізнавальні можливості дитини та її допитливість, наскільки вона “існує” в цьому світі.
Чи прийнятно, що діти називають ворога матерними словами, копіюючи дорослих
Ситуація, коли дорослі нецензурно висловлюються на адресу ворога, використовують матерні слова у гаслах, закликах демонструє дозволеність, і підлітки швидко її реалізують. Але все ж таки бажано поговорити з дитиною та пояснити їй цей момент. Тут вже більше виховання, ніж психологія. Поясніть дитині, що через мовлення ми демонструємо наше ставлення до людини, а також власний рівень розвитку і виховання. Емоціїї та ставлення можна виражати не тільки через лайливі слова. Та й такі слова принижують гідність того, хто це говорить. Просіть дитину заміняти ті слова на дозволені. Це корисно для розвитку словникового запасу та вміння мислити.
Що робити батькам, щоб уберегти дитину від психологічної травми через війну
Тут можна дати батькам низку порад і простих ігор-вправ:
- Основне, як ми вже казали на початку, – стежити за своїм станом. Чи відчуваєте ви самі свою безпеку?Або ж турбуєтеся через новини, події та очікування чогось поганого. Зменшіть негативний вплив на себе. Працюйте зі своїми думками. Діти відчувають нашу тривогу, хвилювання, страх і розуміють, що довкола небезпечно.
- Грайте з дітьми в хованки, дозволяйте будувати укриття та халабуди, таким чином діти обіграють своє безпечне місце.
- Малюйте, розфарбовуйте будиночки та робіть орігамі-будиночки. Створюйте затишні місця для ляльок.
- Безумовно приймайте дитину і в “радості та в горі” – і з хорошими результатами і не дуже, безпека має ґрунтуватися на стабільності.
- Обіймайте дитину не менше семи разів на день.
- Перед сном поговоріть про секрети разом. Діти це люблять.
- Наш мозок так влаштований, що він фіксує та запам’ятовує погане, тому дуже важливо спеціально фіксувати свою увагу на доброму. Коли йдете разом, захоплюйтеся квіткою, всім примітним, що потрапило в поле вашого зору.
- Наприкінці дня пограйте у гру, що хорошого в мене було за день. Хто більше подій назве.
- Перегляньте разом з дитиною різні фото, малюнки в інтернеті попросіть вибрати те зображення, яке асоціюється у неї з безпечним простором, там, де їй було б добре. Поставте йогона заставку комп’ютера, телефона, роздрукуйте та прикріпіть на холодильник.
- Можна намалювати місце, де дитині буде затишно та спокійно.
- Підберіть разом з дитиною музику, яка асоціюється у неї зі спокоєм та безпекою та слухайте її.
- Попросіть обрати колір який асоціюється із безпекою та нехай замалює повністю лист А4. Залиште на видному місці.
Але головна рекомендація на всі часи і особливо під час війни: частіше обіймате дітей, рідних, говоріть частіше один одному гарні слова.
