Чи треба продовжувати навчальний процес зараз? Нотатки вчителя
Час війни – це велике випробування для народу, це час тривоги, болю, нещасть, а водночас і почуття єдності в боротьбі заради омріяної Перемоги. Кожного дня українці пишуть історію не тільки своєї держави, але й літопис нової європейської та світової реальності.
Ми дізнаємося імена тих людей, які докладають неймовірних зусиль кожен на своєму місці задля наближення миті відновлення контролю над усіма українськими територіями. Рятувальники, поліцейські, лікарі, військові, водії, митці, політики…
Кожен на своєму фронті рухає країну вперед, десь помиляється, десь ризикує, проте продовжує здійснювати свій рух, “лупає сю скалу”.
У цьому ж аспекті не варто ігнорувати роль учителів, які сьогодні в умовах повномасштабної війни продовжують виконувати свої обов’язки, готуються до уроків, а найголовніше – проводять заняття із дітьми.
Чи треба продовжувати навчальний процес зараз? Чи треба готуватися до уроків? Чи треба й надалі говорити про особливості світу навколо в різних сенсах (мистецькому, математичному, географічному, біологічному тощо)? Чи зараз розмова про навчання – це про щось маргінальне та несуттєве?
Роль освіти – це турбота про майбутнє нації, про формування суспільства, яке дотримується системи цінностей та прагне вдосконалити свою державу, своє життя, свій навколишній простір.
Роль освіти за часів війни – це терапія для дітей, це адаптація учнів та учениць до нової реальності, але водночас це й та сама турбота про майбутнє нації, про формування суспільства і все те, що написане в попередньому реченні.
Ми не можемо викреслити освітнього процесу з порядку денного, оскільки ми не можемо викреслити перспектив нашого майбутнього.
Ми не знаємо, коли закінчиться війна. Ми точно знаємо, що навіть у такі темні часи наші діти потребують спілкування та діалогу зі своїми наставниками й учителями. Я чудово усвідомлюю, що підготуватися до уроків сьогодні набагато складніше, ніж раніше.
Підготовка до зустрічі із учнями – це врахування психологічного аспекту, це побудова конструктивної лінії комунікації на уроці. Адже цілком очікуваними можуть стати запитання дітей зовсім не за темою заняття, а про конкретні та очевидні реалії сьогодення.
Мотивація учнів до навчання також є неоднорідною, хтось прагне поговорити про останній випуск новин, інші хочуть абстрагуватися та поринути у світ літературного твору чи математичних задач. Учителі мають на меті насамперед улаштувати доброзичливу партнерську атмосферу на уроці, а відтак перейти до розгляду запланованих матеріалів.
Кожен урок може піти не за планом. І це сьогодні нормальна ситуація. Кожен урок може бути перервано сигналом повітряної тривоги. І на це сьогодні реагують учителі та учні. І кожен урок набуває нового, не відомого раніше змісту, символічного значення.
Ані учні, ані вчитель не можуть давати прогнозів щодо того, коли вони зустрінуться в режимі офлайн. Проте ані учні, ані вчитель через це не будуть демонструвати негативних емоцій, оскільки всі все розуміють.
Сьогодні час єднання всієї держави, час єднання учителів та учнів. Не варто говорити про покарання у вигляді поганої оцінки, не варто говорити про дисбаланс між учителем та учнями.
Слід розуміти, що кожна така зустріч, кожен такий урок – це крок до Перемоги, це нова хвиля підтримки та взаєморозуміння. Нам бракує буденних речей, нашим дітям бракує їхнього дитинства. І добре, що сьогодні вчителі продовжують бути поряд із учнями та ученицями, навіть перебуваючи в еміграції, у бомбосховищах, у метрополітені, у місцях воєнних зіткнень та навіть на тимчасово окупованих українських територіях.
Замість дзвоника тепер сигнал на екрані гаджетів та сподівання, що на наступний урок усі знову матимуть нагоду долучитися. Незважаючи ні на що.
Артур Пройдаков, вчитель української мови та літератури, найкращий вчитель України 2021 року, спеціально для УП. Життя
