Поради, які допоможуть вихователю налагодити взаємини з батьками та покращити процес виховання дітей.
Вихователь – це перший, після мами, вчитель, який зустрічається дітям на життєвому шляху.
І саме це робить професію вихователя дуже відповідальною. Знайти підхід до кожної дитини, дати відповідь на будь-яке запитання маляти, бути спокійним, ласкавим, терплячим – вихователь мусить поєднувати в собі вчительські здібності з найкращими рисами характеру. А головне – завжди бути цікавим для своїх вихованців.
Але якщо з дітьми вихователь зазвичай з легкістю знаходить спільну мову, то комунікація з батьками складаєтсья не завжди вдало.
Як ефективно взаємодіяти з батьками вихованців? І чи можливо досягти високої якості освіти наших вихованців та повністю задовільнити запити батьків і інтереси дітей?
Про це розповідає вчителька хімії і біології, яка пройшла шлях від виховательки дитячого садочка до викладачки ЗВО і повернулася до вчителювання – Комаринська Юлія Володимирівна.
«Взаємодія педагогічних працівників ЗДО з батьками – тема дуже важлива, особливо сьогодні. Ми бачимо велику трансформацію суспільства. В основу педагогіки ми зараз покладаємо родинне виховання, тому дуже актуально змусити батьків працювати на благо дітей”, – розповідає фахівчиня.
Вихователь – це перша людина на шляху батьків, з якою починає контактувати їхнє дитя. Перед ним стоїть непросте завдання – стежити, щоб малюк не забився, турбуватися про дотримання режиму, налагоджувати між дітьми взаємини, навчати та розвивати дітей, прищеплювати їм все прекрасне, що є у світі. До того ж, вихователь має пристосовуватися до змін і відповідати вимогам часу, переконана Юлія Володимирівна.
Батьки та педагоги – це живий організм, об’єднаний спільною метою, гуманними стосунками та високою відповідальністю.
Окрім того, що ми виховуємо дітей, ми ще й виховуємо батьків, як би грубо це не звучало. Бо батьки є різні. Інститут сім’ї дуже змінився. Тому вихователі мають бути готовими до різних викликів, навіть до того, що в дитсадок прийдуть дві мами або два тата. Ми маємо стати досить пластичними і вміти швидко адаптуватися до змін.
Фахівчиня каже – не знає жодного вихователя в своєму оточенні, в якого б не було за свою професійну кар’єру конфліктів з батьками. Безліч питань, велика насторога, відсутність довіри – ось з яким набором зазвичай батьки приводять дітей до садочку.
Я маю дуже багато прикладів, коли батьки, не довіряючи дитсадочку чи вихователю, навіть вдавалися до способів стежити за дітьми, які перебували в закладі. Батьки намагаються контролювати все, що відбувається з дитиною. А все тому, що йдуть до дитячого садочка зі своїм досвідом. Вони могли десь набратися чуток про якісь страшні речі в садочку і передчасно мати необ’єктивне уявлення про роботу вихователів та дитячого закладу в цілому. Але якщо вихователь зможе показати їм зовсім інший садочок, де пануватимуть добро, турбота та взаємоповага, то вони будуть казати: «Наш садочок – найкращий, а наша вихователька – найулюбленіша».
Яка мета дитсадочку?
В першу чергу, це:
- клімат взаємодії
- партнерство
- інтеграція родини в освітню систему
Тому, на вихователя покладається велика відповідальність, зокрема, шукати способи взаємодії з дітьми та батьками. Але держава, зокрема, Міністерство освіти, не дуже хоче нам в цьому допомогти і чітко розписати, як діяти в тому, чи іншому випадку. Тому часто доводиться приймати рішення самостійно, – говорить фахівчиня.
Як працює і що має забезпечити дошкільний заклад?
- умови для фізичного і психічного розвитку дитини та догляд за нею під час її перебування там;
- умови для розвитку творчих здібностей та інтересів;
- задоволення потреби дитини в емоційно-особистісному спілкуванні в дитячому колективі;
- захист від фізичного впливу ти психічного тиску на дитину в будь-якій формі;
- кваліфіковану допомогу родині в розв’язанні педагогічних проблем;
- активне сприяння усвідомленню дитиною ролі доброзичливого й уважного педагога, а також формування вміння виявляти свою любов і повагу у спілкуванні з ним, батьками та іншими членами родини.
Юлія Володимирівна каже – загалом вихователі виконують всі пункти. Складнощі виникають лише з наданням кваліфікованої допомоги родині в розв’язанні педагогічних проблем.
«В кожній родині зазвичай є якісь проблеми, складність в тому, що ми не знаємо в чому саме. Форма нашої робити має допомогти виявити ось цю болючу рану родини і допомогти залікувати чи розв’язати проблему. Втім, ми не завжди маємо доступ до цієї інформації, або ж батьки відверто її приховують, наголошуючи на тому, що вихователь вмішується не в свої справи”, – додала вона.
“Якщо медикам ми ввіряємо наше здоров’я, то вихователям ввіряємо морільність і розум дітей наших, ввіряємо їхню душу, а разом з тим і майбутнє нашої вітчизни.”
Втім, обов’язки перед вихованням дитини мають не лише вихователі, а й батьки, які також мають виконувати певні вимоги, а саме:
- створювати оптимальні умови для фізичного і психічного розвитку дитини вдома;
- брати участь у розвитку творчих здібностей дитини спільно із дитячим закладом;
- захищати дитину від будь-яких форм фізичного впливу та психічного насильства поза дитячим закладом;
- задовольняти потреби в емоційно-особистісному спілкуванні в колі родини;
- сприяти усвідомленню дитиною ролі вихованця, члена дитячого колективу на основі довіри та доброзичливого ставлення до педагогів та інших дітей.
Як заслужити довіру батьків?
Зазвичай, якщо дитина довіряє виховательці і просто від неї у захваті, то батьки теж починають лояльніше ставитися до вихователя. Якщо вихователь займається з дитиною, розвиває її творчі здібності, забезпечує в дитячому колективі здорову атмосферу – то таких вихователів діти дуже люблять. Тоді й в родині питань до вихователя не залишається. Це сприяє народженню довіри: батьків до вихователів і вихователів до батьків. Це і є основа нормальних стосунків дошкілля та батьківства, переконана фахівчиня.
Які є форми взаємодії ДНЗ з родиною?
Індивідуальні
– вступне анкетування;
– попередні візити батьків з дітьми до садка;
– співбесіди;
– консультації;
– відвідування педагогами своїх вихованців удома;
– телефонний зв’язок, тощо.
А ще є наочно-письмові форми взаємодіїї, групові та колективні.
Більш докладно про це ви можете дізнатися, прослухавши надзвичайно цікавий вебінар Юлії Володимирівни Комаринської, а також – дізнатися про основні причини небажання застосовувати нетрадиційні форми взаємодії.
