Психолог: Ну що, батьки, запаслися валер’янкою? Можете віддати коту. Вона вам не знадобиться, бо вплинути на те, від чого ваші діти будуть щасливі через 15, 20, 30 років, ви, однак, не зможете
“Ну що, батьки, запаслися валер’янкою? Можете віддати коту. Вона вам не знадобиться, бо вплинути на те, від чого ваші діти будуть щасливі через 15, 20, 30 років, ви, однак, не зможете.
Зараз для вас важливо, щоб середній бал атестату був якомога вищим (бо знову змінилися правила вступу до вишів), а через п’ять років, на останньому курсі бакалаврату ваша донька забирає документи з юридичного і кайфує від фотографування інтер’єрів для модних журналів і архітектурних бюро.
Сьогодні у вас холоне під колінками, коли чуєте скарги першої вчительки про «зверніть увагу, ваша Даринка пропускає букви при письмі — це може бути першим дзвіночком дислексії, зверніться до…». А у 8-му класі Дарина признається, що букви їй уявлялися людинками, які мусили триматися за ручки, і якщо літера «в» у слові «ковбаса» роздружилася з літерою «б», то чого дивуватися, що вона образилася і пішла.
Через деякий час ви пишете гнівний пост на ФБ, що ваша розумниця-донька посіла тільки друге місце на обласній олімпіаді з хімії, їй не вистачило якихось пів бала, і все це проіскі врагов або ще якась трясця, а в грудні 2030 вона ридає на прийомі у психотерапевта. Виплакує синдром відмінниці, вишмаркує синдром самозванця, тужить над недосконалістю світу і себе в ньому. І ви навіть не здогадуєтесь, бо напоказ все ніби норм.
Тож не переймайтесь ви так бісектрисами та травною системою кільцевих черв’яків, образом Лукаша в «Лісовій пісні» і незробленою шпаківнею «на завтра, на трудове». Ваші діти однак, знайдуть свій шлях, і, швидше за все, навіть в обхід бісектрис.
Але якщо вони будуть мати впевненість, що батьки завжди за них, і атестат з дипломом — це лише змінні в формулі щастя, шлях свій знайдуть вони швидше і легше.”
