«Сучасна школа не виховує лідерів. Вона вирощує виконавців»
Юра Василик, член Ради директорів компанії SoftServe, посприяв у видавництві книги, що кардинально змінює бачення про школи.
Ця книга не розповсюджена в Америці, її автора Джона Тейлора Гатто не запрошують у ЗМІ, але вона дуже яскраво описує пруську систему освіти, яка лежить в основі і американської, і української, і німецької, і багатьох інших сучасних шкільних систем. Коротко про «Приховану історію американської освіти» і про те, чому Юра Василик організував видання цієї книги українською мовою читайте далі в інтерв’ю.
Юра, як виникла ідея перекласти книгу Джона Гатто «Прихована історія американської освіти»?
Спостереження за власними дітьми, роздуми мотивували шукати відповідну інформацію, аналізувати, що таке школа, як це все працює. Спочатку натрапив на цікавого автора – Шарлотту Ізербіт, потім – на Джона Тейлора Гатто.
Чому Ви взялися за аналіз саме американської системи освіти?
По-перше, тому що там, поки що, є відкрита історична інформація. У нас, в Україні та Росії, цих знань не існує: думаючих, впливових людей зокрема і істориків, знищували фізично кожні 20 років.
По-друге, за загальними ознаками системи освіти у нас однакові.
Отож, я вийшов на автора. Джон Тейлор Гатто – педагог, який майже 30 років викладав в школах різного типу – і в бідних, і в заможних. Протягом навчання намагався знайти свою методику, підходив до процесу «з головою», не працював інерційно. Він виділявся з поміж інших і досяг визнання. Отримав звання найкращого вчителя міста Нью-Йорк, потім штату. Врешті він відчув, що почав, як він сам зізнається, робити щось нелегальне. Домовлявся з батьками, працював з дітьми індивідуально. Це згодом якось треба було пояснювати освітнім інспекторам.
За якийсь час Гатто звільнився і виклав свої думки щодо стану освіти у журнальній статті. Це привабило увагу чималої кількості людей, тема виявилася дуже актуальною. Так Гатто почав писати промови, організовував зустрічі, видав свою першу книгу «Збірник промов», потім ще дві невеликі, а далі засів за цю велику працю «Історія американської освіти». Працював над нею близько десяти років. У книзі є детальний аналіз як працює американська освіта, як зароджувалась. До слова, це пруська система освіти і стартувала вона у 1809 році. По багатьох атрибутах можна зрозуміти, що вона існує і досі.
У книзі зібрано багато перевіреної інформації, а висновки – то вже справа індивідуальна.
В Україні ще, на жаль, не багато людей знають англійську мову, тому я взявся за організацію видання книги українською мовою. Це – пожива для роздумів.
Що цінного ви знайшли у цій книзі?
Книга історична, містить багато цікавих фактів. Вона створює простір для індивідуальних висновків, змушує задуматись. Справа навчання і виховання дітей – це справа батьків. Нас же навчили делегувати ці обов’язки державі. І ми в Україні ще не в найгіршій ситуації, адже у нашій країні, як і в Америці, джерелом влади вважається народ. Відтак, ми ще маємо певну свободу та місце для маневру. А є країни, як от Німеччина, де держава преважає над народом, усі процеси від народження дитини регулюються державою. Там «держава понад усе», а кожна людина – ланка держави, і відповідно працюють закони, прописані процеси людина-держава-батьки. І тут стає цікаво розібратись, як усе взаємопов’язане, як працює, що вчать, з якою метою.
Ця книга не є широковідомою в Америці, і держава не зацікавлена у її розповсюдженні. Гатто видав її власним коштом.
Школа у нинішньому її вигляді не змінювалася вже років двісті. Змінюється контент, але суть – ні. І сьогодні кожен, хто хоч щось робить інакше – винаходить свої методики, бере відповідальність за навчання дітей на себе – матиме кращий результат, ніж дає школа. Питання не у тому, аби визнати кращу методику – в різних ситуаціях вона працює по-різному, а в необхідності змін та усвідомленості. І тут мова йде не лише про навчання, а й про виховання.
Книжка Гатто демонструє, як школа стала психологічною тюрмою, що її зробили примусовою, тривалішою. Коли впроваджували школу в Америці – заняття тривали три місяці. Америка опиралась цій системі зі зброєю в руках. Прочитаєте, будете вражені певними фактами.
Шкільна система небезпечна тим, що, прораховуючи психологію дитини, відбиває бажання вчитися, а прививає необхідність слухатись. Школи беруть на навчання здорову особистість, а віддають такою, що сама не може щось зробити. Короткі, розірвані за змістом уроки, мало фізичної активності, оцінка ззовні з наймолодшого віку, покарання, привселюдна критика. Поспостерігайте, як міняється дитина до 4-го класу. Ми, дорослі, це сприймаємо, наче дитина подорослішала, порозумнішала. Насправді наших дітей вчать «бути як всі» і зайвий раз не говорити, що думаєш. Природою все створено мудро і кардинально по-іншому, ніж у школі. У дітей вродженим є інстинкт самозбереження, а він передбачає і бажання навчатись, бо інакше не виживеш. Ось цю допитливість у школі, на жаль, знищують.
Тому ви забрали старшого сина зі школи і перевели на систему хомскулінгу (домашнього навчання)?
Я б не назвав це хомскулінг. Багато людей це поняття по-різному трактують. Наразі займаємося на екстернаті. Ми з ним, скажемо так, працюємо трохи по-іншому, ніж у школі.
В Америці 10% хомскулерів. Шукав таких в Україні, підписався на певні групи у соцмережах. Процес в Україні пішов, але активних людей ще дуже мало. Якщо у Києві таких сімей набереться 100 – буду приємно вражений. Реальних експертів можна перелічити на пальцях.
Що вам найбільше запам’яталося з книги?
Як працює школа як інструмент держави. Навчають спеціалістів, що готові виконувати розпорядження вчительки, потім начальника і т.д. Тому і забирають дитину в батьків.
Школа влаштована так, що виховує в дитини потребу зовнішньої експертної думки для власної самооцінки. Метафорично, це роблять таку дірку у голові, в яку вставляють лійку і туди можна влити, що хочеш – релігію, державу. Коли є залежність від чужої думки – нема власної. І сучасні люди часто не навчені її формувати.
Коли живеш з батьками – береш їхню систему цінностей. Син коваля – був ковалем, генерала – генералом. Зазвичай, діти стають подібні на батьків. Держава ж нав’язує свою систему цінностей, а вона дуже часто не співпадає з батьківською. Батьки ж не задумуються, а просто віддають дітей – і все.
Колись – наприклад в Америці, до впровадження пруської системи освіти – дитину розвивали особистістю, вона була самодостатньою. Дітей тоді вчили пізнавати світ, мислити, бути критичними і формувати власне ставлення до подій і понять. Такі діти у значно молодшому віці, ніж зараз ставали зрілими, самодостатніми, а країна була успішна завдяки таким громадянам.
Коли книга вийшла у світ українською?
Ми презентували книгу на Форумі видавців у Львові восени. Видавництво «Літопис», у рамках Форуму видавців, організувало Освітній форум, де було представлено книгу Гатто та багато інших нових книжок про освіту.
Але я радо зустрінусь з колегами всередині компанії, аби представити її у вужчому колі і разом поговорити про сучасну освіту та навчання наших дітей.
Плануємо також підготувати електронну версію книги і хочемо видати її російською мовою, якщо знайдемо зацікавлених людей, які підтримають проект фінансово.
Дуже сподіваюся, що інші батьки також знайдуть корисну інформацію у цій книзі!
