Як розвивати відповідальність у дитини: поради для вчителів та батьків
Вміння брати відповідальність за свої вчинки – невід’ємна складова процесу розвитку людини. Саме тому Нова українська школа ставить собі за мету розвинути громадянські та соціальні компетентності кожного учня. Для Проєкту “Навчаємось разом: дружня школа” психологиня та консультантка в дитячо-батьківських стосунках Марина Вєжис розповідає, як навчити дитину нести відповідальність за власні слова та вчинки протягом життя.
Хто і як навчає відповідальності
Спершу необхідно з’ясувати, яка вона — відповідальна людина. Ба більше, що ми маємо на увазі, коли говоримо про відповідальність й чого саме хочемо від дитини.
Ось, що варто пояснити школяреві насамперед:
- до яких наслідків призводять дії дитини — «Не бреши мені!»;
- як це впливає на інших людей — «Це не я, це він!»;
- як впливає його поведінка на стан здоров’я — «Які цукерки?».
Дитина повинна розуміти, що вона сама може бути причиною змін у собі та світі. Тому навчитися відповідальності можна лише в тих стосунках, де її приймають та підтримують. Це батьки, близькі люди, вчителі, вихователі, практичні психологи та інші
Уміння приймати рішення і бути готовим зустрітися з наслідками своєї поведінки — те, чого ми очікуємо від дітей молодшого шкільного віку. Ця навичка — «вміння стояти на повний зріст» — ключова для дорослої людини. А отже, прийняття рішень і вміння обирати — перша цеглинка на шляху до розвитку відповідальності.
Відповідальність формує доброзичлива атмосфера
На думку експертки, відповідальність у дитини варто формувати в доброзичливій атмосфері, де немає місця сльозам і образам. Інакше негативний емоційний досвід може запустити неприємний сценарій і призвести до негативних наслідків.
«Вам знайомі люди, яких дратує, коли ви їх про щось просите? Вони зляться, коли мають прийняти самостійне рішення. Деякі з них всіляко намагаються уникнути відповідальності: ігнорують, жартують, погоджуються, а потім не роблять обіцяного або відкрито конфліктують», — пояснює психологиня Марина Вєжис.
Зазвичай, таку реакцію можна зустріти у дорослих, яким у віці 4-8 років намагались прищепити самостійність і відповідальність через почуття приниження (фрази: «Ти що маленький(-а)?» «Хороші діти так не роблять», «Ти повинен (-нна)» тощо). Саме так можна сформувати неприємну звичку: «Коли мене змушують щось робити, я відчуваю невдоволення мною, і саме це змушує мене захищатися».
Згідно з теорією прив’язаності, дорослішання — це розвиток людської істоти з повної залежності та вразливості до самостійності. Втім, відповідальність не з’являється в людини автоматично з віком: аби сформуватися, їй потрібна допомога.
Як батькам розвивати відповідальність у дитини
Навчіть чути самого себе. Допомагайте дитині розмірковувати про ситуацію вибору, не пропонуючи своїх готових рішень і оптимальних відповідей. Дайте їй можливість подумати самостійно. Не поспішайте відповідати на запитання «правильно». А краще запитуйте у дітей початкової школи: «А ти як думаєш?», «А що спадає на думку?» Пофантазуймо, мені цікаві твої здогади».
Слідкуйте, чи відповідає вік дитини вашим вимогам
Якщо ви часто вдаєтесь до фрази «Ну, що ти, як маленький?», знижуйте планку ваших очікувань: проаналізуйте, чи може дитина певного віку справлятися з власним вибором.
Створюйте ситуації успіху, пов’язані з вибором. Помічайте успіхи та давайте дитині можливість практикуватися:
- «Ти правильно обрав одяг для пікніка»
- «Ти вибрав дуже веселий мультфільм для молодшої сестри»
- «Ти зробив вдале замовлення в кафе — твоє морозиво дуже смачне!»
Грайте у «Вибір». Легка гра дуже добре допоможе пізнати себе краще, навчитися аргументувати і висловлювати власну точку зору:
- «А що б ти обрав – жити на Марсі чи на Венері?»
- «Ти б хотів їсти постійно лише піцу або тільки тортики?»
- «Говорити на різних мовах чи вміти грати на різних музичних інструментах»? і т.д.
Використовуйте орієнтування. Розповідайте про наслідки того чи іншого вибору, але не через шантаж «Якщо …, то …». На допомогу приходить стилістика орієнтування: «Коли так відбувається, наслідки на жаль, можуть бути неприємними». Шантаж лякає і наводить на думки про перевагу, силу і владу. Якщо ж діалог приязний, він не змушує дитину захищатися і наполягати. Це тільки нагадує про реальність, у якій є свої закони.
Як учителям розвивати відповідальність у дітей
Учителі можуть навчати дітей самостійності, ініціативності та відповідальності, якщо надаватимуть їм вибір під час навчального процесу. Психологиня Марина Вєжис виділяє кілька ідей для педагогів початкової школи:
- яку частину завдання ти/ви хотів/хотіли б зробити
- обери, з ким би ти хотів попрацювати над цим завданням;
- цей проєкт має три варіанти: можна намалювати, написати або зробити колаж;
- у нас попереду три завдання і виконати їх можна в будь-якому порядку — з якого почнемо?
- якщо впорався з завданням раніше, можеш сісти на килимку, вибрати книжку й почитати її або помалювати.
- Що заважає розвивати відповідальність у дитини: поради психологині
Зайва квапливість
Поганий варіант: «Вирішуй швидше: ти обираєш червону або синю машинку, ми поспішаємо».
Краще говорити: «Я бачу, як важко вирішити. Вони обидві дуже гарні. Розкажи, що ти думаєш, коли дивишся на них».
Завчена безпорадність
Поганий варіант: «Давай вже я зроблю, все одно у тебе не вийде»
Краще говорити: «Я бачу, що тобі потрібно більше часу, щоб впоратися з цим»
Бажання влади
Поганий варіант: «Спочатку переодяй піжаму, потім почисть зуби»
Краще говорити: «Зранку треба почистити зуби і переодягнутися. З чого ти почнеш? »
Очікування ідеального результату
Поганий варіант: «Ми так довго сиділи над математикою, а ти стільки помилок наробив»
Краще говорити: «Щось завадило тобі бути уважним в школі? Ти розгубився? Спробуймо розібратися в цьому»
Самостійність як покарання
Поганий варіант: «Скільки разів говорила — не поспішай. І ось результат. Раз не слухаєш, сам роби свою англійську »
Краще говорити: «Ти дуже хотів швидше закінчити уроки, і тому букви вилазять за рядки. Я можу це зрозуміти. Однак треба враховувати лінії, коли пишеш».
Марина Вєжис каже, більшість дорослих пам’ятають своє дитяче бажання розпоряджатися собою та приймати власні рішення самостійно. Тому експертка рекомендує подарувати дитині дитинство, в якому було розуміння, прийняття і близькість з людьми, які підтримують. Просто будьте поруч!
Анастасія Пасічна, журналістка Проєкту «Навчаємось разом: дружня школа»
