Як знайти спільну мову з учнями, які вас не слухають?
Як часто у вашому класі виникають конфлікти, суперечки, непорозуміння? Усе це — частина здорових і живих стосунків між людьми. Тож конфліктів не варто уникати, з ними треба вчитися працювати. Проєкт «Мирна школа» пропонує просту вправу для класу — відновна бесіда. Усього три кроки, і ви побачите, як знайти спільну мову з учнями.
Школа — це місце, де учні та вчителі проводять велику частину свого часу. Тож там відбувається не лише навчальний процес, а й формування стосунків. Класна кімната — це місце, де стосунки мають значення. Що кращі стосунки у класі, то легше працювати педагогам і навчатися учням, і то менше проблем та конфліктів. Проте клас — це також місце, де ми всі неминуче помиляємось, вчимося виправляти ситуацію та намагаємося наступного разу зробити краще. Для того щоб кожна помилка стала уроком і ресурсом, важливо правильно підійти до її аналізу та усвідомлення наслідків. У цьому допоможе 15-хвилинний інструмент побудови мирної атмосфери в класі. Його застосовують, коли треба проаналізувати та виправити поведінку, що виходить за межі поставлених завдань.
Що таке відновна бесіда?
Відновна бесіда — це форма спілкування, що ґрунтується на принципах розуміння, поваги, турботи, відповідальності та довіри. Вона розвиває відповідні цінності під час її проведення.
Як провести відновну бесіду?
Почніть із себе.
Якщо сталася прикра ситуація, в яку ви маєте втрутитися, спочатку підготуйте себе, перш ніж пірнати в роботу з іншими. Запитайте себе: «Що відбувається в моїй голові в цей момент? І що я відчуваю через це».
Проаналізувавши свій стан, подумайте про учасників ситуації: «Що зараз у голові в неї/нього? Що він/вона можуть відчувати з цього приводу?»
Після цього, перш ніж реагувати і говорити, розгляньте ситуацію з позиції випадкового спостерігача. Погляд з позиції третьої особи може допомогти вам дистанціюватися, вивести з напруги, дозволити поспівчувати собі та іншим.
Як реагувати на поведінку, що виходить за межі завдання, але не впливає на інших?
Крок 1. Спочатку подивіться на учня/ученицю, демонструючи мовою тіла інтерес і турботу, а не засудження.
Крок 2. Якщо це не допоможе залучити учня/ученицю до виконання завдання, повільно підійдіть і далі демонструйте мовою тіла інтерес і турботу.
Крок 3. Спокійно та обережно скажіть: «Бачу, що ти…» (точно опишіть поведінку, без оцінки або осуду). Тоді додайте: «Цікаво, що сталося?», або «Хотіла б я знати, про що ти зараз думаєш? Як ти себе сьогодні почуваєш?», або «Чи можу я щось зробити, щоб допомогти тобі виконати завдання?», або «Що б ти міг/могла зробити, щоб допомогти собі та почати працювати над цим завданням?»
Пам’ятайте про важливість ставлення з розумінням, повагою та підтримкою до того, з ким проходить бесіда. Лише тоді цей інструмент спрацює.
Як реагувати на поведінку, що виходить за рамки завдання та впливає на інших? (Наприклад, розмови із сусідом по парті, сміх та жарти, недоречні вигуки, коли інші намагаються сконцентруватися на виконанні завдання).
Завжди починайте з діалогу із собою, а потім застосуйте три кроки, описані вище.
Завершуйте так: «Як гадаєш, на кого вплинула твоя поведінка?», «Що тобі потрібно, щоб повернутися в колію?», «Чого можуть потребувати від тебе ті, на кого вплинула твоя поведінка», «Що ти можеш зробити, щоб виправити ситуацію?»
Найчастіше ввічливий та шанобливий підхід допомагає учням знову включитися в роботу. Однак бувають випадки, коли дитина не бажає, не готова чи не може відповісти на таке ввічливе запитання. Їй може знадобитися певний час та простір. Подумайте, що ви можете зробити для того, щоб залишити відкритою можливість для більш тривалого спілкування пізніше? Куди учень/учениця може піти? Що їй/йому там може бути потрібно? Подумавши над цими питаннями, потурбуйтеся про те, щоб допомогти йому/їй знайти те, що допоможе повернутися в колію та працювати разом з класом.
Відновна бесіда та інші схожі інструменти можуть бути дієвими, навіть якщо їх застосовують час від часу, згадуючи про них, коли виникає потреба. Проте основа успіху та ефективності — систематичне запровадження таких практик по всій школі, а також постійне застосування відновних принципів мислення та навичок вчителями. Такі зміни варто починати з тривалого серйозного аналізу культури та стилю керівництва, притаманного шкільній адміністрації. Адже якщо підходи до керівництва в школі не відповідають принципам побудови мирної атмосфери в класі, то окремим вчителям буде складно викладатися на повну, працюючи в цьому напрямку. Важливо пам’ятати: новий досвід і використання нових інструментів завжди є ресурсом і працює краще, ніж відсутність змін. Шукайте, пробуйте, аналізуйте. Головне — мати бажання — тоді потрібні інструменти та влучний час знайдуться!
