Псевдоосвіта 30 років поспіль псує поверхню нашого дзеркала освіти випарами академнедоброчесності
Ми настільки довго товчемося у болоті таких освітніх «реформ», модератори яких бояться піднімати вимоги до учнів/студентів з рівня «плінтуса», що нам вже стало ввижатися, що в зараз Україні «… відсоток учнів, які не складуть обов’язкового ЗНО з математики з пороговим балом, що вимагатиме виконати правильно бодай половину завдань буде — 90%».
Насправді у 2019 році 44% відсотки учасників ДПА з математики у формі ЗНО показали достатній і високий рівень підготовленості.
На самому ж ЗНО з математики як вступному до закладів вищої освіти у минулому році 39% абітурієнтів досягли рівня у 160 – 200 балів, що у перерахунку на кількість осіб у розрізі набраних абсолютних балів (максимальних було 62) дає 55% тих, хто успішно долає відмітку у 50% абсолютних тестових балів. Сумарно – це більше ніж 80 тисяч абітурієнтів. І цього є більш ніж достатньо для відтворення державної еліти природничо-математичного профілю.
Замість плодити армію безробітних, у якій 50% мають ніби дипломи про вищу освіту, а у виробничій та сільськогосподарській ніші нікому працювати. Працювати так, щоб із застосуванням сучасних технологій. Відтак українське село не може прогодувати населення країни, бо орудує в основному на присадибних ділянках вилами та сапою, а тому чи не весь асортимент продуктів харчування досі завозиться з Польщі чи Туреччини.
І ЦЕ У НИНІШНІХ УМОВАХ «ВИМОГЛИВОСТІ», коли «… у класі(студентській групі) є критична маса учнів (студентів), які демонстративно не вчаться, що демотивує всіх інших, за винятком 2-3% зацьковано-табуйованих «білих ворон» Віктор Громовий).
Саме ректорам та їх політичному лобі потрібно сказати за це «Щиро вам дякуємо», бо ж тим конче «свербить» «розвивати людський потенціал, а відтак потрібно забрати до сегменту вищої освіти 80% щорічних випускників» хай як там у тих зі схильністю та здатністю до абстрактно-академічного мислення. А те, що університети є тією нішею витрат коштів платників податків, місія яких полягає в акценті на розвиток інтелектуально-наукового людського потенціалу, а не який гіпотетично загальний, то має лишатися «поза дужками»?
Тільки так не буває, чому «душок» псевдоосвіти, який вже третє десятиліття поспіль псує поверхню нашого дзеркала освіти випарами академічної недоброчесності, є прямим свідченням.
Але ж для того, щоб виправити кривизну нашого освітнього дзеркала, всього-то і потрібно лише пару сотень по-справжньому державних менеджерів вищого рівня, які б з тієї частини українців як пристосуванців до «легкого життя» сформували адекватно працьовитих здобувачів освіти та її організаторів на місцях, чому приклад чи не всіх інших країн світу є прямим свідченням.
«Головне — політична воля, сміливість побачити реальну ситуацію в освіті і готовність приймати непопулістські рішення» (Віктор Громовий).
