«Дитина зводить з розуму»: як пережити вік бунтарства батькам і підліткам
Як поводитися батькам, якщо дитина почала грубіянити, провокує вас і не йде на діалог? Як діяти, коли підліток ображає молодшого брата або сестру? Як реагувати на агресію і хамство з боку юної особи?
«Ці шпалери потворні. Ти що, не могла щось нормальне купити?» або «Нафіга ти перераховуєш гроші в незрозумілий котячий притулок?» Якщо ви чуєте таке від своєї дитини все частіше — не засмучуйтесь. Адже протест у підлітковому віці — це дуже навіть непогано!
Ірина Зарецька-Котруце
10 причин для підліткового бунту
Протест — це криза в поведінці, мета якої — сепарація від батьків. У цей період дитина вчиться вибудовувати і відстоювати свої кордони, намацує і вчиться дотримуватися кордонів інших людей, прагне роздобути більше свободи. Вона дорослішає, і те, яким дорослим вона стане, багато в чому залежить від поведінки батьків. Наприклад, якщо тінейджер грубіянить, а мама з татом ніяк не реагують, найчастіше і в дорослому віці він не буде стримуватися.
Залежно від обставин бунт може проявлятися по-різному, і причини в нього теж можуть бути різними:
- Протест проти суворих правил і жорстких рамок, в які батьки іноді заганяють дітей. Для тінейджера це втеча з моральної клітки.
- Непослідовність виховання і не визначені правила. Наприклад, сьогодні ви дозволяєте підлітку піти на концерт улюбленого гурту, а завтра міняєте своє рішення. Сьогодні дозволили купити рвані джинси, а завтра накричали, що він ходить, як бомж.
- Іноді бурю провокує і відсутність будь-яких правил. Якщо в родині все дозволено, дитина може перевіряти, чи піклуються про мене батьки, якщо я вчиню ось так. Чи важливо їм, що зі мною відбувається?
- Через протест дитина просить про допомогу. Наприклад, якщо вона прогулює школу, це може говорити про конфлікт з учителем або однокласниками.
- Незадоволена потреба в любові й турботі — так дитина звертає на себе увагу.
- Гіперопіка і вознесіння на п’єдестал. Не тільки тінейджера, а й усіх людей напружує, коли хтось надто близько наближається до нашого «Я». Своїм протестом дитина показує: «Мам, зупинись, я сама себе обслужу».
- Постійні конфлікти і скандали в сім’ї.
- Прагнення бути прийнятим однолітками.
- Бажання бути незалежним і самостійно контролювати своє життя.
- Пошук нового себе — підліток прощається зі своєю старою ідентичністю і стоїть на порозі чогось нового і незвіданого.
- Також причини підліткового протесту криються у фізіології. Кора головного мозку перебудовується і дає поштовх для гормонального цунамі. У цей час дитина говорить одне, робить інше, а насправді хоче третього. І, звичайно, із часом буря вщухне, але як скоро це станеться — залежить від того, як тінейджер взаємодіє з батьками та іншими значущими дорослими.
Бунтівні часи — як поводитися батькам
Перше, що хочу сказати — відступити в сторону і дати підлітку більше свободи. Конфлікти часто тому і відбуваються, що дорослі, не усвідомивши, що дитина виросла, продовжують контролювати її, як малюка. Я рекомендую дозволити дитині розправити крила там, де це не зашкодить її здоров’ю і не відіб’ється погано на інших: дозволити пофарбувати волосся в блакитний, кинути художку або танці, носити одяг а-ля бомж-стайл. При цьому можна встановити правила, що ночувати треба вдома, тарганів у кімнаті не розводити, якщо ти затримуєшся — подзвони і попередь, розкажи де ти, з ким і коли тебе чекати.
Часто батьки переживають, що якщо послабити контроль, дитина покотиться з гори. Це поширене кліше й омана. Річ у тім, що якщо в дитини в житті все було добре, вона росла в атмосфері любові й емоційного спокою, у неї були мирні захоплення на кшталт співу або бойових мистецтв, то все і далі буде добре. Ну не буде їй цікаво «дріб’язок по кишенях тирити» і дудлити пиво в під’їзді.
Якщо дитина все ж схибила і її занесло не туди, проявляйте стриманість. Не варто нападати, різко висловлювати своє фе. Будь-яка агресія призводить до того, що тінейджер замикається в собі на знак протесту і може відхилитися від курсу ще сильніше. Тому, замість того, щоб роздавати поради, до яких він не прислухатиметься, краще спокійно обговорити ситуацію. Без оціночних суджень, криків, наказів і погроз. Зараз важливо з’ясувати справжнє бажання дитини і спробувати зрозуміти глибинну причину проступку. Можливо, це крик про допомогу, реакція на булінг, стрес або високе навантаження. Крім того, якщо зараз дитина не готова говорити, дозвольте охолонути і собі, і їй. Дайте час обміркувати ситуацію. Коли пил уляжеться і ви зрозумієте, що контакт налагоджено, спробуйте знову обговорити те, що сталося. Будьте спокійним, терплячим і доброзичливим. Для підлітка зараз неймовірно важливо, щоб до нього ставилися як до рівного.
Якщо підліток ображає молодшого брата або сестру
Зазвичай батьки скаржаться, що старша дитина ображає меншу. Підлітка це обурює, бо він вважає (часто небезпідставно), що дрібного захищають, змушують з ним нянчитися, віддавати свої речі.
Перше — рекомендую батькам не виступати в ролі рефері. Діти завжди б’ються. Старші завжди будуть протистояти молодшим, казати: «Мала, чого прилипла до мене?» і психувати, коли доводиться ділитися своїми речами. Це нормально. Особливо коли різниця у віці велика (5–7 років), а їх змушують проводити час разом і намагаються згуртувати. Виходить все навпаки. У дітей зовсім різні інтереси. У старшокласника мало спільних тем з восьмирічкою. Так, вони живуть в одній квартирі і люблять одне одного. Але не потрібно змушувати їх всіляко проявляти свою любов. Це й призводить до протестів.
Друге — з появою ще однієї дитини життя первістка змінюється. Навіть якщо він просив подарувати сестричку або братика, то хотів же він друга, а отримав того, хто малює в його шкільних зошитах і кого при цьому захищають, тому що «він же ще маленький». «А я що, гірше?» — виникає питання. Для підлітка це сигнал, що дрібного люблять більше, ніж його.
Третє — зазвичай восьмирічка все-таки може постояти за себе перед старшим братом або сестрою. Коли батьки влаштовують розбір польотів, це тільки погіршує ситуацію. Як правило, мама з татом бачать тільки верхівку айсберга, а всю глибину стосунків осягнути складно. Саме тому всі книги і всі психологи стверджують, що тут потрібно просто нічого не робити. Діти розберуться самі. І все в них складеться чудово, дайте тільки підрости.
Що робити, якщо підліток бере на себе роль командира
Це може проявлятися в таких формах: «Ці шпалери потворні. Ти що, не могла щось нормальне купити?» або «Нафіга ти перераховуєш гроші в незрозумілий котячий притулок? Є «Таблеточки», які, взагалі-то, хворим дітям допомагають». Ситуації, коли дитина починає командувати батьками, часто випливають з того, що раніше її підносили на п’єдестал. Вона звикла почуватися маленьким божеством, їй усе можна, їй ні в чому не відмовляють, батьки прогинаються і дозволяють хамство.
Тут раджу мамам і татам навчитися зупиняти дитину за першої ж спроби розповісти, як їм потрібно жити. Наприклад: «По-перше, мені ці шпалери подобаються. По-друге, вони армовані і дозволять приховати тріщини, коли новий будинок даватиме усадку. Це означає, що нам не доведеться робити ще один ремонт через рік. По-третє, це мій дім і я роблю так, як мені подобається. Коли ти виростеш і в тебе з’явитися свій — роби там, що хочеш».
Або, наприклад, ситуація з благодійністю. Не бійтеся сказати, що ви не питали поради в конкретній ситуації. Ви не зобов’язані виправдовуватися і вибачатися за те, що чините так, як вважаєте за потрібне.
Тих, хто втручається в чужі справи, коли не просять, життя боляче б’є по носу. Ніхто не любить, коли йому розповідають, як потрібно жити. А навчивши дитину зупинятися і не роздавати порад доти, доки хтось не попросить, ви зробите величезний внесок в її успішні взаємини з іншими.
Як реагувати на агресію і хамство
Тут рекомендую пригадати всі ситуації, коли дитина грубіянить, і культуру спілкування в сім’ї в цілому. Ну, наприклад, мама приготувала суп і пішла до дитини в кімнату, щоб покликати на обід, але не встигла і рота відкрити, як підліток з кислою міною: «Ну що тобі від мене треба?» Здавалося б, чим мама заслужила таке ставлення? На сесіях часто з’ясовується, що мама, не бажаючи абсолютно нічого поганого і дуже навіть навпаки, порушує кордони дитини — вона не стукає, перед тим, як увійти. Або насипає суп, хоча дитина сказала, що не голодна, а потім ображається, що тарілка так і стоїть повна.
Або, наприклад, тінейджер кричить: «Ти мене дратуєш і бісиш взагалі!» Прикро, не сперечаюся. Але поставте себе на місце дитини — вона сто разів сказала, що не хоче їсти і що коли зголодніє, сама себе обслужить, але її не чують. Звичайно, це дратує.
Інше питання: форма відповіді тінейджера — нешаноблива. Наполегливо рекомендую батькам відразу припиняти такі ескапади. Прямо так і казати: «Милий, я тобі не подружка. Я — твоя мама. У такому тоні зі мною розмовляти ти не будеш. Так що міняй свій тон. Люблю. Поговоримо, коли ти будеш у настрої». І все, спокійно залишайте місце подій. Не потрібно боятися образити дитину. Навпаки, така ваша поведінка навчить тінейджера поважати інших.
