“Якість освіти роблять люди, котрі працюють над своєю освітою” – Володимир Бєлий
ЕЛЕКТОРАЛЬНА ДОЦІЛЬНІСТЬ?
Нашу історію реформ освіти супроводжує більш ніж очевидний висновок: «Зміни потрібні, але в нас роблять лише імітацію, яка не потребує додаткових коштів» (Влад Боєчко).
ШОК 1
Додам від себе, що мова має йти не стільки про «додаткові кошти», як про заміну остаточного принципу фінансування освіти на хоча щось близьке до моделі фінансування сегменту загальної середньої освіти, яку застосовують у колишніх африканських колоніях Франції та Англії ще з часів досягнення ними своєї незалежності. Що «там» освіта фінансується далеко не за остаточним принципом добре знають сотні, як не тисячі, колишніх радянських вчителів математики, фізики/хімії та біології, яким випало у свій час попрацювати там за міждержавними контрактами.
ШОК 2
Але ще більш шокуючим прикладом імітаційної «обструкції» є те, що ми якби не бачимо наступної очевидності – не буває успішною та система освіти, яка допускає поблажливе ставлення до списування чи плагіату. За останнього освіта апріорі не може бути ефективною.
Якісна освіта не досягається там, де стає можливим отримати документ про якби досягнуий рівень освіти «на халяву» чи обманом.
Крім того, успішний світ освіт здійснює оцінювання рівня освіченості виключно у площині вміння учнем/студентом застосовувати знання, а не на рівні фіксації знання ним якихось формальних теоретичних положень чи фактів тощо. А у нас з цим – «як до Києва рачки».
Приголомшує, що навіть більшість освітян не хвилює те, що засилля брехні в освіті прикривається агітками про потенційну можливість побороти проблему проведенням освітніх «квестів».
При тому, що є більш ніж очевидним – за будь-якого рівня якості «конференцій, які не конференції» у системі не зникнуть носії непорядності, бо у них свої цілі і шляхи їх реалізації. Відтак зовнішня афектність заходів «Про якість освіти» стає не вирішенням проблеми, а гарним для неї прикриттям. Недарма серед експертів проектного менеджменту ходить наступний жарт: «Сьогодні ми так гарно обговорили цю проблему, що вже й робити практичного немає чого. Завтра візьмемося за обговорення наступної».
Якість освіти роблять люди, котрі працюють над своєю освітою. Це, у першу чергу учні та студенти. Якщо зміст багатьох видів праці/діяльності не вимагає від особи щосекунди перевіряти себе на рівень моральної поведінки (шпаклювання стін чи написання комп’ютерної програми), то не так з навчанням. Високий рівень моральності (порядності) системи є фундаментальною основою освіти як щодо її змісту, так і форм здійснення.
Першим робочим інструмент в освіті є порядність, а не ті чи інші форми здійснення та організації справи, бо вони як були, так і будуть завжди різними. Не тільки у різних країнах, а й серед педагогів однієї країни чи окремого закладу.
Без дієвих змін у площині порядності здійснення процесів навчання та оцінювання його результатів всі наші потуги до підняття якості освіти будуть не більше ніж «…а побалакати?»
Питання порядності державної влади щодо забезпечення гідного матеріального рівня як закладів освіти, так і педагогічних працівників з того самого ряду цінностей.
Чи не час думку, що влада нічого з цим не може вдіяти, бо “саме так хочуть люди”, викинути на електорально-історичний смітник?
