Чому зарплати виховательок дитсадків в рази нижчі за передбачені законом
Середній рівень зарплат працівниць дитсадків складав 5 тисяч гривень після відрахувань.
Про це свідчать дані дослідження “Хто потурбується”, яке проводилося у 2020 році за підтримки фонду ім. Рози Люксембург в Україні.
Станом на 2021 рік, зважаючи на підвищення мінімальної зарплати, оплата виховательок збільшилась до 6,5 тисяч гривень.
Однак, це досі далеко від гідного рівня та вдвічі менша середньої по країні.
Якщо порівнювати з країнами ЄС, то таке співвідношення є чи не найнижчим в регіоні. Наприклад, у Португалії зарплата виховательок складає аж 184% від середньої по країні, у Литві – 116%, у Польщі – 85%, у Чехії – 83%.
Також прикметно, що на понад 300 тисяч персоналу дошкілля абсолютну більшість складають жінки (99% педагогічного та 82% технічного). Тож питання оплати праці в садочках тісно пов’язано з фемінізацією бідності.
Чому ж працівниці з повною вищою освітою, з величезним переліком обов’язків та з надзвичайним рівнем відповідальності й стресу отримують так мало?
І це попри ряд норм, що на папері передбачають зовсім інші суми.
На що вистачає зарплати виховательки?
55% опитаних працівниць садочків, описуючи матеріальний стан своїх сімей, вказали, що вистачало грошей на їжу, однак купувати одяг вже було важко.
9% були змушені економити навіть на їжі.
У 32% вистачало на базові потреби, однак вони не могли собі дозволити заощаджувати або робити великі покупки.
Про можливість задовольнити всі потреби, заощаджувати чи загалом жити у повному достатку зазначили лише 4%.
Не раз під час інтерв’ю працівниці садочків розповідали, що навіть не мріють про подорожі чи літній відпочинок на морі, економлять на медикаментах та лікуванні, купують одяг на секонд-хендах.
“Слава Богу, є Хумана, у мене для роботи оце все звідси”, – ділилась вихователька з Києва.За таких умов близько 15% мають додатковий підробіток, а чверть змушені брати кредити або позики.
“У нас дах потік, бо старий будинок, то довелося брати кредит. Віддавали три роки”, – розповіла вихователька з міста у Північному регіоні.
Чи не в найважчих умовах за такого рівня зарплат опиняються матері, які самостійно виховують дітей.
“Буває навіть таке – на їжі економиш… Я б хотіла просто, щоб ми повноцінно харчувалися. Ну, щоб я могла дозволити купити там дітям і сир, і ковбасу, і солодощі”, – описувала свій матеріальний стан вихователька з міста на Сході, яка є одинокою матір’ю.
Нерідко звучить теза про те, що силою на таких роботах жінок не тримають. Тож якщо їх не влаштовує зарплата, то вони вільні шукати собі інше заняття.
Однак, у їхньому населеному пункті може просто не бути альтернативної роботи.
“Всі нарікають на зарплату, але одночасно – куди дітися?
От сьодні дівчата получили тисячу гривень авансу – і стоять, і плачуть, і кажуть: “Ми зараз занесем в магазин цю тисячу гривень”. Вони набрали продуктів “на хрестик”, щоб прокормити своїх дітей. Вони залишаються сьогодні знов без нічого.
Просто хочеться плакати в такій ситуації”, – розповіла під час інтерв’ю директорка сільського садочку з Центрального регіону.
З чого почати реформу дошкілля?
Звісно, такий стан речей в Україні прямо впливає на мотивацію працювати у сфері дошкільної освіти.
Наприклад, на всю країні 12 тисяч посад у садочках залишаються вакантними. А це означає, що або частина персоналу працює понаднормово, або режим роботи садочка буде скороченим.
Так, 57% опитаних працівниць повідомили, що стикаються з: понаднормовою роботою (27%), непередбачуваністю робочого часу (31%), роботою у вихідні (20%).
А через брак технічного персоналу на додачу до основних обов’язків часто змушені прибирати, робити дрібний ремонт і таке інше.
При чому під час опитування самі батьки вказували, що без адекватних зарплати зміни на краще неможливі.
“Реформу потрібно починати не з програм чи нових яскравих стін!
А із підвищення рівня задоволеності вихователя: заробітна плата повинна бути не смішна, у групах не по 40-50 дітей, вихователі не повинні фарбувати дитячі майданчики (а перед цим клянчити гроші на фарбу в батьків) і вони повинні ВІДПОЧИВАТИ!”, – зазначала одна із матерів.
Хитросплетіння Єдиної тарифної сітки
Тримати зарплати виховательок на такому низькому рівні дозволяє Єдина тарифна сітка (ЄТС), відповідно до якої і розраховують виплати в “бюджетній” сфері.
Є мінімальний оклад, який збільшується відповідно до розряду, що присвоєний працівнику чи працівниці.
Логічно, що цей оклад має відповідати мінімальній зарплаті, тобто 6 тисячам гривень. Тоді б виховательки, розряд яких варіюється від 10-го до 14-го, отримували 11-14 тисяч.
Але у 2017 році ЄТС відв’язали від мінімальної зарплати і прив’язали до прожиткового мінімуму, який за останні 7 років фактично не змінювався. Тож заплати виходять вдвічі меншими.
Іноді вони не досягають навіть до законодавчо встановленого мінімуму. В такому разі, аби виконати формальні вимоги, у них включають різноманітні доплати та надбавки, які, звісно, мали б виплачувати понад зарплату.
Про подібну схему розповідала під час опитування одна з завідувачок садочка у селищі міського типу Західного регіону: “Бухгалтерія нараховує 10% за престижність. Ще 25% ми маємо як гірський район.
Але справа в тому, що мінімалка “з’їла” все. Посадовий оклад у персоналу під 3 тисячі, а мінімалка 4700 “грязними” (на момент проведення опитування навесні 2020 року, – ред.). І от селищна рада дотягує до 4700″.
До того ж, суми доплат, надбавок та премій є неоднаковими та можуть варіюватися за рішенням місцевої влади. Наприклад, надбавки за престижність роботи в садочку бувають і 5%, і 10%, і 30%.
Різними можуть бути варіанти з доплатами за переповненість груп, з компенсацією за понаднормові, з преміями.
Так відбувається, оскільки фінансування садочків повністю покладено на місцеві органи. І, зважаючи на обмеженість бюджету, вони “підганяють” всі виплати під допустимий мінімум.
З точки зору законодавства, чітко встановити кількість та суми премій і доплат могла б галузева угода чи колективний договір. Однак реального впливу на зміст цих угод працівниці садочків на мають.
Що ж до основної суми зарплат, то збільшити її міг би адекватний мінімальний оклад ЄТС. Втім, для ряду місцевих бюджетів така сума може виявитись непідйомною.
Як збільшити зарплати в садочках
Змінити катастрофічну ситуацію з заплатами у дошкільній освіті могла б державна субвенція. Вона б дозволили тримати зарплати на хоч трохи вищому рівні, як це, наприклад, відбувається у школах. Але такої субвенції немає.
З подібною ініціативою виступало у 2018 році і саме Міністерство освіти. Воно мотивувало це необхідністю приділяти більше уваги ранньому розвитку дітей. А оскільки можливості бюджету Києва, та, скажімо, невеликих сіл у цьому плані дуже різні, то без субвенції не обійтись.
Дослідження “Хто потурбується” також підтвердило, що і у розмірах зарплат працівниць садочків є розбіжності в залежності від типів населених пунктів.
У Києві минулого року в середньому отримували 6 тисяч, у селах – на тисячу менше.
Більш того, у деяких селах садочки працюють півдня, а працівниці отримують урізані ставки, оскільки на повну зарплату грошей місцевого бюджету не вистачає.Втім, попри спроби міністерства, субвенцію так і не повернули. Натомість у деяких випадках місцева влада намагається перекласти максимум видатків на батьків.
Так, у Києві з січня 2021 року місто перестало компенсувати плату за харчування, через що суми платіжок перевищили тисячу гривень.
Окрім цього столиця, та, наприклад, Тернопіль і Львів, намагаються для дітей без місцевої реєстрації ввести повну оплату за садок. У такому разі вартість на одну дитину складає більше 3 тис. грн на додачу до суми за харчування.
При цьому гарантій щодо підвищення зарплат персоналу немає – у КМДА на зекономлені кошти обіцяють проводити ремонти в садочках та боротися з неформальними внесками. А ось відрізати частину сімей від дошкільної освіти такі ініціативи можуть.
Загалом спроби зекономити бюджетні гроші за рахунок виховательок чи батьків суперечать ряду законів. Наприклад, Конституції, що гарантує право на безкоштовну дошкільну освіту, або закону “Про освіту”, де стаття 61 передбачає, що мінімальна оплата праці педагогічної працівниці не може бути меншою за три мінімальні зарплатні. Наразі це 18 тисяч гривень.
Тож конкретні механізми для підвищення зарплат виховательок та загалом фінансування дошкілля, як то субвенція, підвищення окладів ЄТС чи виконання спеціальних законів, в Україні є. А ось чи є відповідні державні пріоритети – під питанням.
Однак, якщо Україна ставить перед собою завдання зменшувати ризики біності жінок та сімей з дітьм, а також знижувати освітню нерівності, то без адекватного фінансування системи комунальних дитсадків не обійтись.
