Часто учні занадто гостро реагують на будь-яку критику і зауваження від вчителя. Тому ми підготували корисні поради, які допоможуть побудувати конструктивний діалог.
Ми всі у шкільному віці чули такі фрази від батьків та вчителів: “Так не можна…”, “Цього не роби…”, “Слухай старших…” та інші. Лише з роками ми розуміли, що дорослі були праві. Але в той момент ми просто чекали, поки закінчаться ці моралі та пропускали повз вуха сказане.
Тому читайте поради, що робити, щоб виховна бесіда мала конструктивність та не перетворилась у чергову нотацію.
Як робити зауваження учням, щоб вас слухали
Ставте запитання
Вчитель має ставити питання у максимально доброзичливій формі, не підвищуючи голос. І якщо дитина відповідає на запитання, то це означає, що вона зацікавлена у темі обговорення.
Цікаво! Наш мозок влаштований так, що забуває близько 90% з усієї почутої інформації, але водночас пам’ятає близько 90% з того, над чим безпосередньо замислювалися чи що аналізували.
Отже, поставлене запитання змушує мозок учня “включитися” і почати працювати, тобто переосмислювати почуту інформацію.
Говоріть без докорів
До прикладу, порівняйте запитання:
Коли ти перестанеш запізнюватись?
Як ти вважаєш, наскільки ефективніше проходитиме для тебе урок, якщо ти будеш приходити вчасно?
Так, у першому випадку вчитель наголошує увагу на систематичних запізненнях. А учень це сприймає як докір та негатив. Почувши таке запитання, він автоматично “закривається” та перестане сприймати інформацію.
У другому випадку вчитель змушує учня замислитися на позитивних моментах приходити на уроки вчасно. Отже, учень підсвідомо включається в конструктивний діалог. Це підштовхуєте школяра замислитися.
Окреслюйте межі
Від того, як поставлене запитання, вчитель формує ставлення співрозмовника до теми обговорення у площині “добре/погано” чи “важливо/неважливо”.
Наприклад, запитанням “Як ти вважаєш, чому важливо навчитися контролювати свої емоції?” ми вже маємо на увазі, що ці вміння потрібні. Співрозмовнику залишається лише визначитися для себе в якій мірі це важливо.
Тобто цим запитанням вчитель одночасно залишає повну свободу для роздумів, але підсвідомо наштовхує на висновки у певному напрямку.
Пам’ятайте про техніку “сендвіча”
Це прийом спілкування, під час якого приємна і неприємна інформація шаруються у такий спосіб, щоб співрозмовник почув сенс неприємної складової і водночас у нього залишилося в цілому приємне враження від бесіди.
Така техніка проводиться за алгоритмом:
Починайте розмову з позитиву (перш ніж посварити за щось учня, пригадайте випадок, де він вчинив добре).
Лаконічно та аргументовано висловіть свою думку щодо неприємної ситуації.
Переконайтесь, що ви порозумілися з учнем (запитайте, у чому погоджується з вами учень, у чому ні, намагайтесь вести діалог у конструктивному руслі та разом шукати вирішення проблеми).
Закінчіть діалог на позитивній ноті (висловіть свою вдячність учню, що з ним можна вести діалог як з дорослою людиною тощо).
За словами експертів, під час проведення виховних бесід дотримання наведених вище технік допоможе грамотно скеровувати поведінку учнів і водночас зберігати доброзичливі стосунки з ними.
