Активні освітяни запустили флешмоб, у якому пропонують кроки розвитку освіти в Україні.
Поки в Уряді визначалися з кандидатурою нового очільника Міносвіти, освітяни почали приміряти на себе роль Міністра. Найамбітніші почали ділитися власним баченням «Якби я була/був міністром…»
Згодом, в очікуванні нового очільника міністерства освіти, пости на фейсбук переросли в онлайн-флешмоб з хештегами #кадровийголод та #немаєкадровогоголоду. Активні освітяни поділилися власним баченням розвитку освіти в Україні.
Так, наприклад, співзасновниця U-Intergal, Катерина Ясько на посаді міністра поставила б в пріоритет питання освіти дорослих.
Якби мене затвердили, я попросила б міжнародних донорів, українських та іноземних бізнесів і Міністерства фінансів багато грошей на розвиток в Україні bildung… Вони будуть повністю відокремлені від формальної вищої освіти, інакше капець моєму починанню…
Народна освіта – це мій пріоритет, а дошкільною, середньою і вищою освітою займатимуться мої заступники. Повірте, в моєму оточенні є кому доручити цю важливу місію, – написаласпівзасновниця U-Intergal, Катерина Ясько на свої сторінці фейсбук.
А от Луіза Цвєткова, гештальт-терапевтиня з міста Запоріжжя не має цілеспрямованого бажання стати міністеркою, та все одно взяла участь у флешмобі. Говорить, для неї це більше історія з серіалу, де простий вчитель став президентом, то чому простий вчитель не може стати очільником МОН, розмірковує запоріжанка. Вона публікує список справ, за які взялася б, будучи міністеркою, а саме:
- прибрати усі територіальні відділи освіти.
- надати справжню і дієву автономію вчителям.
- зробити заробітну плату дійсно гідною.
- звернути увагу на дошкільну освіту, як на фундамент освіти в цілому.
- змінити підручники.
- розв’язувати питання зі ЗМІ у підриві авторитету вчителя.
- акцентувати увагу на освіту в сільській місцевості.
- підтримати науковців та наукові дослідження.
Залишаю за собою право мріяти, що з освітою в нашій країні все буде добре, – говорить освітянка.
Ще одиним учасником флешмобу став Василь Мирошниченко, директор Ukrainian-British City Club. Він хоч і саркастично, але теж підтримав ініціативу. Каже, наснаги вистачило б очолити міністерство будь-якої галузі.
Спостерігаючи за українськими урядами останні 20 років і аналізуючи рівень компетентності різних очільників, я зрозумів, що можу взяти на себе відповідальність за практично будь-яке міністерство. Тож хочу врятувати Зеленського та Шмигаля від сорому через відсутність Міністра освіти та науки і пропоную свою кандидатуру на посаду міністра – пише на своїй сторінці Василь.
А от співзасновник DEC group, Олександр Тарченко виділився серед інших учасників і написав не про стратегічні кроки, а про принципи, яких би дотримувався, зайнявши пост міністра.
- Освіта починається змалку та діти – наші найкращі вчителі. Головний фокус – освіта для дітей.
- Роль міністерства — інтегрувати різні запити та стимулювати розвиток.
- Освіта — це не окремі інституції, освіта – це проєкт усього життя та постійний процес.
- Сила — в спільному розвитку усіх зацікавлених сторін: дітей, сімей, громади, бізнесу, держави.
- Гроші ходять за дитиною, стимулюється здорова конкуренція серед навчальних закладів, – пише Олександр.
Вірю в силу спільнот, тому у випадку призначення міністром запрошую до команди кращих людей міста та околиць — додає Олександр у дописі, відмічаючи компетентних на його думку спеціалістів.
