“Про докУменти нервово-паралітичної та галюциногенної дії” – Віктор Громовий
Є отруйні речовини нервово-паралітичної дії. Їх мали знищити згідно із Конвенцією про заборону хімічної зброї. Але в деяких нецивілізованих країнах досі отруюють «Новічком» опозиціонерів та журналістів.
Я колись жартував про нервово-паралітичну дію усіх наших інструкцій, методичних рекомендацій, методичних рекомендацій на методичні рекомендації…
Їх мали знищити в процесі дебюрократизації. Але в деяких нецивілізованих країнах досі отруюють життя всієї педагогічної спільноти паперово-електронним божевіллям.
На всіх рівнях Системи активно продукуються в основному докУменти двох типів:
1. Нервово-паралітичної дії, які зв’язують по руках і ногах учасників освітнього процесу.
2. Галюциногенної дії, які схожі на псевдореформаторські міражі та абсолютно відірвані від життя фантазії(наприклад, щойно прийнятий професійний стандарт учителя).
Як зміниться інституційний аудит у випадку, якщо аудитори відмовляться від методу вивчення документів? І як у цьому випадку зміниться робота школи, якій буде начхати на паперово-електронну вакханалію?!
Як зміниться робота, наприклад, шкільного психолога у випадку, якщо йому не треба буде марнувати 80% свого часу на задоволення вкрай спотворених потреб освітянської бюрократії?
У нього ж з’явиться час для того, щоб реально працювати з дітьми. Він (вона) побачить, що з Танею із 10-А, щось коїться, забере її з уроків і вони за чашкою кави просто поговорять «за жисть» в кімнаті психологічного розвантаження. Таня там поплачеться і посміється, виговориться і… не вчинить чогось непоправного. А наступного дня буде розмова із гіперактивним і дуже нещасним Сашою із 7-Б внаслідок якої його батька нарешті візьме за шкірку наряд поліції й надовго засадить в каталажку за насильство в сім’ї…
Досі уся енергія освітянського потягу традиційно спускається у свисток…
Вони не зупиняться! Нам треба їх зупинити.
P.S. Важко не погодитись із коментарем Інни Плотнікової: Мотивація у них одна — забити баки вчителю так, щоб не було і хвилини замислитись над змістом освіти та виховання дитини, над змістом і якістю держави… Просто перетворення людини-вчителя в робота виконавця вказівок тих “керівних кадрів педагогіки”, хто втік зі школи в тепле бюрократичне місце.
Ще два коментарі практиків, які уточнюють ситуацію.
Олена Бурлака: Немає ніякої дебюрократизації. Реформа – бутафорія. Багато говорити, та нічого сказати: методрекомендації, положення, стандарти, листи, накази, інформації. Гасла, гасла, гасла…
Наталія Чернюк: Іноді цей паперовий мотлох має розважальну дію. Почитаєш, подумаєш та й посмієшся від душі.
