Причина поганого зору – у зовнішніх м’язах ока, які змушують його безперервно змінювати форму
Офтальмологи твердять, що причина поганого зору – у зовнішніх м’язах ока. На жаль, багато хто й досі вбачає значення цих м’язів лише в забезпеченні рухів очей з боку в бік, догори, донизу. І забуває, що насправді вони змушують око безперервно змінювати свою форму.
Усі спроби відшукати причини короткозорості, далекозорості, астигматизму й інших подібних явищ закінчуються висновком, що ці явища є результатом впливу на око шкідливих умов (погане освітлення, штучне світло, кіно, комп’ютер, надмірне читання тощо). Однак численні експерименти довели, що погані умови роботи самі собою не можуть зіпсувати зір. Вони лише загострюють тенденцію до порушення зору через напружений та скорочений стан очних м’язів. Отже, те, що ми називаємо причиною поганого зору, є насправді вторинним чинником.
Медицина, на жаль, визнає: якщо виникли короткозорість чи далекозорість, неможливо повернути око в нормальний стан. Просто треба допомогти хворому полегшити цей недуг, тобто підібрати йому окуляри. Тоді лікар заспокоїться й уважатиме, що зробив усе від нього залежне. Але ж окуляри, допомагаючи чіткіше бачити й думати, що дефект подоланий, дарують нам хибний спокій. Ми переконані, що бачимо краще, бо наші очі стали краще. І лише використовуючи окуляри багато років поспіль і міняючи їх щоразу на сильніші, розуміємо, що замість покращення зору окуляри погіршують його і зберігають такий стан і в подальшому.
То чому ж ми хапаємося за окуляри? Найкраще вони лише допомагають швидко й легко подолати наслідок дефектного зору, але постійної допомоги від них чекати не можна! Варто зрозуміти: одного разу вдягнені окуляри порушують природний процес нашого зору. І замість вільної акомодації до дальніх і близьких предметів ми маємо фіксовану, незмінну акомодацію за допомогою окулярів. Відтак напружений стан очних м’язів (котрий і порушує правильну акомодацію) посилюється тим, що через окуляри очі повсякчас перебувають в одному й тому самому, незмінному стані. Саме через це часто в результаті використання окулярів зір гіршає й далі: причина недуги не долається, а до того ж ще й посилюється. Тож окуляри самі є найголовнішою причиною тривалого погіршення того стану, який вони мусили би покращити.
Можна носити окуляри під час лікування, але лише для виконання якоїсь роботи, ведення домашнього господарства тощо. Їх треба знімати під час виконання вправ та інших приписів курсу лікування. Навіть якщо знімати окуляри на кілька годин щодня, це дозволить очам діяти природним способом, а через два тижні ви приємно здивуєтесь: ваші окуляри стали надто сильними для вас, ви мусите дістати з шухлядки старі, більш слабкі. Застосування нових методів лікування не стане на заваді щоденному розпорядку дня. Ці методи можна застосовувати у вільний час, удома, коли зручно. Ознайомившись з основами лікування, можна негайно братись до покращення свого зору. Нагородою за ваші зусилля стане поступове й безперервне покращення зору.
Але спершу розглянемо, яким чином виникають напруження та скорочення очних м’язів, і зрозуміємо першопричини погіршення нашого зору.
Розумове напруження
Американський офтальмолог Вільям Бейтс переконаний, що причиною всіх порушень зору є розумове, психічне напруження, яке породжує фізичне напруження очей, очних м’язів і нервів. Нервовий темперамент, переконаний доктор Бейтс, що має тенденцію до психічного й розумового напруження, – причина більшості серйозних недоліків зору. Він розглядає менш серйозні дефекти як результат переважно розумового напруження, викликаного надмірною роботою, тривогою, страхом. Ступінь порушення зору залежить від темпераменту та стану нервової системи конкретної людини. Таким чином, осердям методу Бейтса є релаксація (розслаблення).
Якщо людина зможе зняти розумове напруження, то й очі (разом із м’язами й нервами) не перебуватимуть у напруженому стані. І навпаки: якщо вдається досягти розслабленого стану очей та очних м’язів і нервів, то й мозок (а відповідно, й розум) перебуватиме в ненапруженому стані. Як бачимо, метод Бейтса скерований на досягнення вміння знімати стан напруженості, як розумової, так і фізичної. Лише за таких умов можна досягти добрих результатів лікування. А деякі невдалі випадки можна пояснити невмінням пацієнта знімати напруженість досить повно чи нехтуванням фізичною релаксацією.
Будь-який фізичний або психічний чинник, що викликає напруження очного м’яза, є потенційною причиною порушення зору. Що більше причин такого погіршення вдасться виявити, то більше впевненості, що лікування буде успішним. Тому треба приділяти увагу найрізноманітнішим чинникам.
Харчування
Міркуючи про можливі причини напруженого стану очних м’язів, зважайте на те, що око є частиною організму й піддається дії багатьох умов, які впливають на організм загалом. Як відомо, такі хвороби, як діабет чи нефрит, впливають і на очі, і лікарі визнають, що в основі деяких випадків катаракти лежить діабет. Не треба навіть бути лікарем, щоби знати: плями перед очима пливуть при захворюваннях печінки й розладах травлення. Тісний зв’язок між очима й іншими органами підтверджує іридологія. Піонери іридодіагностики провели роботу, гідну подиву, аби показати, що будь-яка функціональна чи органічна зміна будь-якої частини тіла відображається на очах, змінюючи колір частини райдужної оболонки, яка безпосередньо пов’язана з цією частиною тіла. Ця дивовижна закономірність зумовлена взаємозв’язком нервів ока й центральної нервової системи. Якщо на очі впливають зміни в окремих органах, то як же зросте цей вплив, коли задіяний цілий організм?
Багато лікарів виявили, що запалення очей (кон’юнктивіт, запалення райдужної оболонки тощо) треба вважати не хворобами очей, а симптомами загального дисбалансу організму внаслідок надмірного вживання цукру, білку й тощо. Також було з’ясовано, що катаракта є лише ознакою глибшого, хронічного прояву такого самого стану.
Досвід показує, що неправильне харчування впливає не тільки на самі очі, а й на процеси зору, бо м’язи й судини, які оточують очі, роблять свій внесок у процес затримування в організмі шкідливих речовин через порушення обміну, які у свою чергу зумовлені неправильним харчуванням. Щойно м’язи і кровоносні судини засмічуються, нормальне виведення шкідливих речовин стає неможливим, і м’язи замість того, щоби бути м’якими й еластичними, стають цупкими та стягуються. Усе це перешкоджає нормальній акомодації і потім, як прямий наслідок, впливає на форму ока. Кінцевий пункт цієї невеселої історії – порушення зору.
Причина численних випадків короткозорості, далекозорості й астигматизму – усе перераховане нами вище, а стареча далекозорість зумовлена цим майже повністю. Досі багато хто вважає, що з досягненням людиною середнього віку очі зазвичай змінюють свою форму, ускладнюючи нормальне бачення близьких предметів і викликаючи старечу далекозорість. Це буцімто незручна, але неуникна ціна такого тривалого перебування в цьому тлінному світі. І долаємо ми цю незручність випуклими окулярами.
Лише дехто з мільйонів людей, які страждають від старечої далекозорості, свідомий того, що неправильне харчування впродовж 45 чи 50-ти років, певно, є причиною цих змін в їхніх зорових здатностях. Але поза сумнівом і те, що багато хто, маючи старечу далекозорість, може відновити нормальний зір, просто дотримуючись розумної дієти й виконуючи кілька нескладних вправ для очей. Аби підкреслити життєвий взаємозв’язок між харчуванням і зором, треба сказати, що є багато зафіксованих безсумнівних випадків зцілення розладів зору шляхом звичайного посту, який сприяє виведенню шкідливих речовин із м’язів і кровоносних судин ока, у результаті чого м’язи розслаблюються, а зір покращується.
Кров і нерви
Якщо постачання крові й нервової енергії в око порушено, нормальний зір неможливий. Тому будь-який чинник, що впливатиме на стан кровоносних судин, може стати причиною порушень зору. Звісно, психічне напруження й неправильне харчування порушують нормальне постачання крові й нервової енергії в очі, але існує кілька суто механічних способів такого порушення. Головна ж причина приховується у м’язах шиї.
Якщо ці м’язи перебувають у скороченому, напруженому стані, то вони діють на шийні хребці, ускладнюючи нормальну дію нервів, що «обслуговують» очі. На додачу страждають вазомоторні нерви, що контролюють розміри невеликих артерій. Зрештою обмежується надходження крові в голову. Як бачимо, в усіх випадках порушень зору треба переконатися, що м’язи задньої частини шиї повністю розслаблені, що немає жодних порушень у хребті.
Варто пам’ятати, що масаж і подібні вправи спини й шиї дуже корисні й у багатьох випадках одужання сталося саме з їх допомогою. Окрім того, треба зрозуміти, що в більшості випадків порушень зору напруження очей та очних м’язів, кровоносних судин і нервів (здебільшого через постійне використання окулярів) передається на м’язи задньої частини шиї і вони, у свою чергу, напружуються. Вочевидь, повне відновлення нормального зору неможливе без розслаблення цих м’язів. Тому зрозуміло, яке велике значення для загального перебігу лікування мають вправи для шиї.
Пояснивши причини порушень зору, можна перейти до опису методів природного лікування. Ми вже виокремили три головні причини порушень зору. Звісно, є і три певні підходи до природних методів лікування усі вони зводяться до подолання причини. А якщо причина не одна, а дві чи навіть більше? Чи не логічніше уявити, що найдієвішою буде система, комплекс методів, що можуть впливати на всі чинники порушення зору?
Досвід лікування фіксує приклади виліковування через застосування лише одного методу (наприклад, зняттям психічного чи фізичного напруження або застосуванням дієти, деяких прийомів голодування тощо) або різних методів. Та варто визнати й чимало випадків неуспішного лікування. Причина, певно, є зрозумілою: виокремили один чинник і знехтували іншими. Успіх лікування залежав від «влучання» у причину: якщо точно визначали причину захворювання (а це не завжди є можливим) і до того ж успішно знаходили метод лікування можна було радіти успіху.
Визнаючи цінність усіх трьох методів лікування й запозичуючи з них усе найкраще, успіх лікування можна примножити: створити всеохопну систему, яка дозволить лікувати практично всі захворювання очей, усі порушення зору.
Запропоновані нижче рекомендації складені так, щоб можна було займатись удома, у будь-який зручний час. Звісно, ми не можемо рекомендувати дієту «на всі випадки життя», та вона й не потрібна. Проте загальні принципи дотримання дієти допоможуть вам скласти раціон харчування, придатний для ваших умов. Оздоровчі вправи, що допомагають розслабляти потрібні м’язи, можна використовувати всім, але набір таких вправ може бути іншим. Основне ваше завдання – досягти максимального розслаблення, коли це необхідно.
Сподіваючись на успішне лікування, не можна забувати про можливу троїстість причин порушення зору, а тому не треба віддавати перевагу одним методам на шкоду іншим. Лише наполеглива увага до зняття напруженості психічної й фізичної, до раціональної дієти і, зрештою, до послаблення напруженості очей матиме бажані результати повернення нормального зору.
Очі й релаксація
Отже, мусимо навчитися знімати напруження з очей. Це найперша умова лікування дефектів нашого зору. Напруження повинно зникнути цілком. Якщо очі перебувають у постійному напруженні, їх положення фіксоване – це перша ознака порушення зору. Очі повинні повсякчас рухатися, це їх здорове функціонування, що досягається лише за повного розслаблення всіх «складових» ока.
У час сну, коли наш організм відключається від зовнішніх подразників, накопичується нервова енергія, усі органи відпочивають, розслабляються. Якщо ж якийсь орган нездоровий і позбавлений такої можливості – спостерігаємо відхилення від норми. У такому випадку треба вдаватись до допоміжних методів, допомагати хворому органу, тобто очам.
Щодня очі потребують повного, свідомо забезпеченого відпочинку впродовж 30–60 хвилин для розслаблення всіх тканин, які оточують око. Це розслаблення мусить бути більше, аніж розслаблення під час сну.
Накладання долонь на очі
Сидячи на стільці чи кріслі, розташуйтеся щонайзручніше, відчуйте себе зручно й вільно. Заплющіть очі, покладіть на них долоні, щоб середина правої долоні знаходилась перед правим оком, а лівої – перед лівим. Пальці перехрестіть на лобі. Не тисніть на очі. У такому положенні (очі заплющені і прикриті долонями) опустіть лікті на коліна. Це дуже зручне положення, і, запам’ятавши його, ви щоразу легко сідатимете в цю позу. А втім, положення можете знайти й інше, аби тільки поза була зручною для вас. Головне щоб очі максимально відпочили. Чим чорніше колір перед заплющеними очима, тим більше вони розслаблені й відпочинок ефективніше. Хай там як, але намагайтесь не затримувати думки на чомусь важливому, серйозному. Мозок теж мусить відпочити. Подумайте про очі, уявіть, як чорнота гусне все більше, а очі відчувають найбільше задоволення. Можна уявити себе в якомусь приємному та спокійному оточенні. Якщо ви виконуватимете цю вправу двічі-тричі на день щоразу по 1020 хвилин, за деякий час можете зауважити неабияке покращення зору. Це один з найпростіших і природних способів релаксації та один з найефективніших методів корекції зору.
Похитування
Станьте прямо, ноги злегка розставте, руки опустіть уздовж тулуба. Зберігаючи невимушений стан, починайте похитуватися з боку в бік. Уявіть, що ви маятник, і рухайтесь так само розмірено й повільно. Можете трохи при підняти п’ятку, не відриваючи ступню від підлоги. Зберігайте пряме положення тулуба, не нахиляйтесь уперед, не згинайте ноги. Це похитування треба виконувати стоячи перед вікном. Можете використовувати якісь нерухомі предмети (годинник, картину), але найкраще – пейзаж за вікном. Зверніть увагу на те, що видимі предмети ніби починають рухатись у бік, зворотний вашому руху. Похитавшись так із хвилину, слідкуючи весь час очима за предметами, які похитуються з вами, заплющте очі, продовжуйте похитуватися сильніше, чіткіше уявіть «похитування» вікна. Потім знову розплющте очі й продовжуйте похитування ще хвилину. Виконуйте цю вправу тричі на день щоразу по 510 хвилин. Якщо виконувати вправу правильно, вона сприятливо впливатиме на очі й нервову систему та зніматиме напруження очей. Звісно, не можна вдягати окуляри, виконуючи ці дві описані вправи.
Блимання
Є і третій спосіб розслаблення очей за допомогою блимання. Нормальне око блимає через однакові інтервали впродовж усього часу, доки розплющене. Та це відбувається так швидко, що ми цього не зауважуємо. Але за дефектів зору очі стають напруженими й нерухомими, блимання, замість здійснюватись несвідомо й без зусиль, відбувається усвідомлено, із зусиллями, судомно. Як бачимо, усі люди, які страждають від дефектів зору, повинні виробити звичку блимати регулярно й часто, долаючи таким чином напруження. Навчіться кліпати очима один-два рази кожні десять секунд. Без жодних зусиль. Байдуже, що ви робите в цей час, особливо впродовж читання. Це дуже простий, але дієвий спосіб знімати напруження.
Сонячне світло
Сонячне світло дуже багато важить у всіх випадках порушення зору. і всім хворим рекомендують використовувати вплив сонячного світла якнайширше. Найкращий спосіб такий. Заплющте очі, підставте обличчя сонцю, щоби проміння рівномірно потрапляло на всі частини ока. Робіть цю вправу, як є змога, тричі на день по десять хвилин. Такі сонячні купелі сприяють припливу крові до очей і розслаблюють очні м’язи й нерви.
Холодна вода
Холодна вода – ефективний засіб підвищення тонусу очей і навколоочних тканин. Застосовуйте воду таким чином: умиваючись, схиліться над раковиною, наберіть у напівзігнуті долоні води, піднесіть їх до обличчя на відстані приблизно 2 см від заплющених очей і злегка плюсніть водою. Повторіть процедуру двадцять разів, потім протирайте заплющені очі рушником упродовж хвилини. Це освіжить очі, надасть їм блиск і підвищить тонус. Робіть цю процедуру щоразу, коли очі втомились, але щонайменше тричі на день. Зауважте: вода мусить бути не теплою, а холодною!
Пам’ять та уява
Не менше ніж способи відновлення й покращення зору, важливі для нас помічники нашого зору – пам’ять та уява. Чуття зору дуже пов’язане з пам’яттю й уявою, обидва ці чинники відіграють велику роль у реальному зоровому процесі, ніж ми зазвичай думаємо. Ми завжди розпізнаємо знайомий об’єкт швидше, ніж незнайомий. Це відбувається просто тому, що нам допомагають пам’ять та уява: відбиток цього об’єкта вже зафіксований у мозку за допомогою попередніх асоціацій, і спогад про ці асоціації, й сам відбиток допомагають нам вибрати та виокремити цей об’єкт легше, ніж побачений уперше. Можете перевірити правдивість цього твердження на собі: ви ж легше розрізняєте в юрбі друзів, аніж незнайомців.
Відтак людям з дефектами зору дуже важливо тренувати й пам’ять, і уяву. Роблять це так. Погляньте на перший-ліпший невеликий предмет, огляньте його форму й розмір і, подумки склавши чітку картинку, заплющте очі та спробуйте пригадати побачене в найдрібніших деталях, наскільки це можливо. Розплющте очі, подивіться на об’єкт і повторіть усе знову. Цю процедуру треба виконувати впродовж приблизно п’яти хвилин, звісно, без окулярів. Можливо, вам зручніше уявляти не певний об’єкт, а слово у книжці чи навіть окрему літеру. Тож уявіть це слово якомога чіткіше, потім заплющте очі та зберігайте цей образ подумки перед очима і знову розплющте очі. Поступово, споглядаючи це слово чи літеру, ви переконаєтеся, що вони стають чорніше й чіткіше – це ознака покращення зору. Повторіть цю вправу кілька разів з одним словом, потім продовжуйте її з іншими словами й літерами. Регулярне виконання цієї вправи сприятиме неабиякому покращенню зору за деякий час.
Центральна фіксація
Центральна фіксація означає здатність бачити те, на що ви дивитеся, краще, ніж те, що є навкруги. Вам це може видатись дурницею, але люди з вадами зору позбавлені такої здатності. Через постійне напруження, викликане окулярами, центральна частина сітківки менше здатна сприймати образи, ніж інші частини сітківки, оскільки, носячи окуляри, ви задіюєте лише її центральну частину. Відтак люди з вадами зору, намагаючись роздивитися щось без окулярів, краще бачать боковим зором, аніж центральним. Тому щойно відновиться зорова здатність центральної частини сітківки, тобто буде досягнута центральна фіксація, тоді й відновиться нормальний зір.
Ось який метод використовують для досягнення центральної фіксації. Подивіться на перший-ліпший рядок у книжці, сконцентруйте свій зір на середині рядка. Потім заплющте очі й уявіть, що ви бачите це слово щоразу чіткіше та ясніше, аніж решту слів рядка (які навіть сильно розмиті). Розплющте очі, погляньте на це слово знову й повторіть усе спочатку. Виконуйте вправу п’ять хвилин, намагаючись уявляти слово щосили чіткішим, а решту слів якомога розмитішими. Невдовзі ви побачите, що це слово насправді стає чіткіше, аніж решта слів рядка, – переконлива ознака покращення вашого зору.
У процесі покращення зору замість слова вибирайте частину слова. Потім можете вибирати щоразу коротші слова й частини слів доти, доки не дійдете до односкладних слів. Коли ж ви зможете чітко уявити перед очима одну літеру у дволітерному слові, а інша літера залишатиметься розмитою й нечіткою, – центральної фіксації ви майже досягли.
Читання
Зазвичай уважають, що найбільше напруження очей виникає через читання, особливо при поганому освітленні. Та насправді читання є одним з найкращих способів підтримки очей в активному та здоровому стані й не може бути причиною дефектів зору, байдуже, як багато людина читає. Але тільки тоді, коли очі повсякчас перебувають у ненапруженому стані. Люди з нормальним зором можуть читати при будь-якому освітленні, не шкодячи собі, але люди з вадами зору, особливо ті, хто носить окуляри, наражають свої очі на додаткову небезпеку: вони надто напружують очі, коли читають. Та, попри це, один з найкращих шляхів відновлення нормального зору для людей із зоровими вадами – це змусити їх читати якомога більше і щодня. Звісно, без окулярів! Якщо читати правильно, то це може принести тільки добрі результати, але якщо звичною манерою – справи підуть гірше, ніж перед тим. Таємниця успішного читання читання без напруження.
Прикрийте очі руками на кілька хвилин, потім візьміть книжку чи газету й беріться за читання, тримаючи її на такій відстані, з якої ви бачите текст найкраще. Для короткозорих людей це відстань 15–З0 см, для далекозорих – 60 см і більше. За сильної короткозорості, можливо, ви змушені будете читати одним оком, бо відстань для читання може виявитися замалою, щоб одночасно читати двома очима. Тоді варто прикрити одне око якимось щитком на час читання, доки інше не стомиться, а потім прикрити друге око.
Прочитайте сторінку, пів сторінки чи кілька рядків залежно від конкретного випадку – доки не відчуєте, що очі почали втомлюватися. Спиніться, прикрийте очі руками на секунду-другу і продовжуйте читати. Постійно кліпайте очима впродовж читання, і ви з’ясуєте, що читаєте легко й невимушено. Читання в такий спосіб покращуватиме зір і даватиме очам роботу, для якої вони створені, бо їх функція бачити. Але вони ніколи не повинні напружуватись. Поза сумнівом, тривалість читання залежить від ваших можливостей, але, найпевніше, згодом ви помітите, що можете читати без жодних зусиль дві години й навіть більше. Якщо ж ви змушені будете почати читання одним оком, не похнюплюйтесь. Ви жбо читаєте одним оком, а інше в цей час відпочиває. Із плином часу ви помітите, що ваш зір покращився й фокус збільшився, а це дозволить вам у подальшому читати обома очима. Якщо одне ваше око слабше, ніж інше, більше читайте саме ним.
Вправи для м’язів очей
Ці вправи покликані зняти напруження з м’язів навколо очей, які в людей з вадами зору завжди перебувають у напруженому і скороченому стані. Якщо зробимо ці м’язи гнучкими та м’якими, то акомодація й рух очей відбуватимуться вільно і, зрештою, повернення зору до нормального стану відбуватиметься швидше. Виконуйте ці вправи, зручно вмостившись у кріслі.
Вправа 1. Якомога м’якше переводьте очі вгору та вниз шість разів. Рухайте очима дуже повільно з рівними інтервалами якомога нижче, а потім якомога вище. Не докладайте жодних зусиль, використовуйте сили найменше. Розслабляючись, ви зможете дивитись угору й униз з більшою амплітудою. Повторюйте вправи двічі-тричі на день по шість рухів щоразу з паузами 12 секунди між циклами.
Вправа 2. Рухайте очима з боку в бік з максимальною амплітудою, не докладаючи зусиль, шість разів. Як і в попередній вправі, ви зможете рухати очима зі щоразу більшою амплітудою й легше, залежно від розслаблення очей. Повторіть вправу двічі-тричі, зважаючи на те, що треба застосовувати мінімум сили, бо ці вправи призначені для зняття, а не для посилення напруження. Відпочивайте 12 секунди між повторами.
Вправа 3. Піднесіть указівний палець правої руки на відстань приблизно 20 см перед очима, потім переведіть погляд з пальця на якийсь великий предмет на відстані понад три метри (двері, картина, акваріум тощо). Переведіть погляд туди й назад десять разів, потім відпочиньте впродовж однієї секунди й повторіть вправу двічі-тричі. Виконуйте вправу в досить швидкому темпі. Це найкраща вправа для виправлення акомодації, тому робіть її якомога частіше й у будь-якому місці.
Вправа 4. Рухайте очима повільно та м’яко по колу в один бік, потім в інший, по чотири кола в кожний. Потім відпочиньте одну секунду й повторіть ці чотири рухи в кожний бік двічі-тричі, намагаючись докладати мінімум зусиль.
Усі вправи треба виконувати після того, як очі впродовж кількох секунд були прикриті долонями (між вправами 1 12,213, 3 й 4). Виконуйте ці вправи без окулярів. Усі разом вони забиратимуть у вас 45 хвилин щодня.
Вправи для шиї
Ці вправи допоможуть розслабити напружені м’язи шиї й забиратимуть у вас 45 хвилин щодня.
Вправа 1. Станьте вільно, опустіть руки. Підведіть плечі якомога вище. Тримаючи їх у такому положенні, відведіть сильно назад, опустіть і поверніться у вихідне положення, роблячи таким чином досить швидкі кругові рухи плечима. Повторіть вправу 25 разів, щоби плечі безперервно описували кругові рухи.
Вправа 2. Виконуйте ті ж самі рухи, що й у попередній вправі, але у зворотному напрямку. Відведіть плечі назад, потім підведіть якомога вище, переведіть уперед, опустіть і поверніться у вихідне положення. Повторіть безперервно 25 разів.
Вправа 3. Опустіть підборіддя щонайнижче на груди, розслабте шию, потім підведіть голову й відкиньте її якомога далі назад. Повторіть 12 разів.
Вправа 4. Опустіть підборіддя на груди, як у попередній вправі, потім плавно поверніть голову ліворуч, відкиньте назад, поверніть праворуч, поверніться у вихідне положення. Кругові рухи повинні бути рівномірними, з максимальною амплітудою, але без напруження. Виконайте цю вправу у протилежному напрямку. Повторіть шість разів в один бік і шість в інший.
Вправа 5. Поверніть голову якомога більше ліворуч (тіло залишається прямим), поверніться у вихідне положення. Поверніть голову якомога більше праворуч. Повторіть десять разів плавно й повільно.
Якщо виконуватимете ці п’ять вправ регулярно (найкраще зранку), то невдовзі настане розслаблення м’язів шиї й верхньої частини спини, що сприятиме кращому притоку крові й нервової енергії до голови.
Дієта
Дієта настільки важлива в лікуванні вад зору, що ми повинні коротко зупинитись на кількох найістотніших положеннях. Ми їмо для того, щоб існувати. Саме для цього споживаємо їжу. Проте, здається, люди забули про цей основоположний принцип: замість того щоб розуміти процес споживання їжі як необхідну функцію поряд із диханням і сном, його розглядають як засіб задоволення своїх бажань (і не тільки голоду). Найголовнішим критерієм їжі стає не вміст елементів, необхідних для здоров’я, а відповідність їжі нашим смакам, а почасти і примхам.
Оскільки уявлення про справжнє призначення їжі й самого процесу харчування є викривленим, годі дивуватися, що в найрозвиненіших країнах нині існує тенденція до створення штучних дієт для максимального задоволення нашого смаку. Це потягло за собою рафінування й демінералізацію цукру, хліба, злаків (рис, ячмінь тощо), консервацію фруктів, м’яса, риби. Маємо силу-силенну таких продуктів, як джеми, тістечка, шоколад, що замінили натуральні харчі – свіжі фрукти, овочі, салати, горіхи. І навіть коли овочі є складовою дієт, їх неодмінно споживають вареними, а отже, вони втрачають цінні для здоров’я якості.
Ми рідко замислюємося про подібні речі, нам здається, що штучна й рафінована їжа є цілком стравною, й немає чого цим перейматись. Їжа як їжа. На перший погляд здається, що все гаразд, тим більше, що деякі медичні світила твердять: їжте те, що полюбляєте. Але нині стає очевидно, що штучне й концентроване харчування в розвинених країнах є причиною серйозних недуг.
Зважаючи на це, лікарі-натуропати досягли в багатьох країнах помітних успіхів у лікуванні таких хвороб, як ревматизм, туберкульоз, діабет, ниркові захворювання, кардіологічні недуги, коли звичайна медицина заявляла, що ці хворі невиліковні!. Позитивного ефекту досягли завдяки розумінню того, яку їжу треба вживати і в яких співвідношеннях, щоб мати максимальну користь. Із правильним харчуванням поєднували прості й дієві засоби – холодний душ, сонячні й повітряні ванни тощо. Як бачимо, кожному з нас варто зрозуміти це життєво важливе положення. Особливо це стосується людей з дефектами зору.
Ми повинні усвідомити кілька простих правил. Найкориснішою є натуральна їжа, піддана найменшій (за потреби) термічній обробці. Насамперед це свіжі фрукти, овочі, горіхи, насіння, мед, молоко й молочні продукти. Треба постійно (за сезоном) споживати зелень салат, петрушку, кріп, шпинат, трави тощо. Готуючи круп’яні страви, намагайтесь кип’ятити їх недовго, а дайте дійти до готовності вже без вогню, під кришкою. Хліба вживайте небагато, переважно з борошна грубого помелу. М’ясо й рибу в раціоні треба обмежити, споживати їх треба не щодня. І зовсім уникайте консервів і копченостей.
Якщо надмірно (3–4 рази на день) уживати джеми, цукерки, цукор, білий хліб, солодощі, чай, каву, м’ясо, рибу та яйця, ваш організм не засвоюватиме ці продукти повністю, а накопичуватиме у тканинах, м’язах і судинах шкідливі речовини, які порушуватимуть функції серця й печінки.
Часто порушення зору або викликане, або посилене вживанням упродовж багатьох років їжі з підвищеним вмістом крохмалю, цукру, білку. Щоби повернути нормальний зір, треба, окрім використання різноманітних методів лікування, переглянути свій раціон.
Найкраще почати день із фруктів. Дуже корисний сніданок зі свіжих або сушених фруктів і свіжого холодного молока. Жодного хліба чи каші лише фрукти й молоко.
Обід салати (з помідорів, огірків, селери, тертої сирої моркви тощо) з дієтичним хлібом і сиром. Якщо салат треба заправити, то це може бути лимонний сік чи нерафінована олія.
Якщо харчуватися двічі на день таким чином, на третій прийом їжі можна вжити м’ясо, рибу чи яйця з овочами, приготованими на парі. Якщо хочете картоплі, найкраще варити її в «кожушках». Ніколи не вживайте приправи й не запивайте їжу. Скоротіть до мінімуму споживання чаю й кави. Уживайте якомога більше натуральної їжі. Їжте хліб лише раз на день. Якщо ви вдень п’єте чай, пийте дуже слабенький і несолодкий.
Дієта, створена на основі цих рекомендацій, згодом матиме позитивний вплив на загальний стан вашого організму й зокрема на зір. Результат вас здивує, якщо ви регулярно та з вірою в цей результат виконуватимете всі рекомендації та вправи.
Варто підкреслити цінність вітаміну А, особливо для здатності бачити в темряві. Максимальне споживання цього вітаміну є важливою умовою подолання різних очних недуг (особливо нічної сліпоти). Найкращі джерела цього вітаміну риб’ячий жир, печінка тріски, сира яловича печінка, сирий шпинат, сире бадилля ріпи, сушені абрикоси, вершковий сир, петрушка, м’ята, масло, яєчний жовток, чорнослив, помідори, сир «Чеддер», морква, капуста, соя, зелений горошок, свіже й пастеризоване молоко, апельсини та фініки
