Вчитель дав ляпаса дитині: як упередити у майбутньому «зриви» вчителів?
Інформує Всеосвіта.
Всеосвіта засуджує будь-які прояви насильства в школі, проте водночас наголошуємо: ми маємо не лише карати за «зриви», а й аналізувати їхні причини. Чому вчителі опиняються на межі нервового виснаження? Які фактори створюють напругу в класі? У цьому матеріалі ми розглядаємо глибинні причини кризи дисципліни в школах, думки вчителів і батьків, а також можливі рішення, які можуть покращити ситуацію.
На вашу думку, за поведінку дитини у школі мають відповідати батьки чи вчителі?
- Батьки
- Вчителі
20 лютого суспільство сколихнула неприємна новина: «На Рівненщині вчитель бив кулаком по парті й дав ляпаса дитині». Мережею поширювалося відео, на якому вчитель вимагав у учня показати результати роботи протягом уроку, поводився грубо, кричав, бив кулаком по парті й навіть вдарив учня, що сидів за сусідньою партою.
У поліції Рівненської області відреагували на інцидент, зазначивши, що правоохоронці встановлюють обставини події. Також вирішується питання щодо відкриття кримінального провадження.
Всеосвіта впевнена, що правоохоронні органи проведуть якісне розслідування, встановлять усі деталі та належним чином кваліфікують дії цього вчителя.
Вчительство та батьківство
Подія набула широкого розголосу серед спільнот вчительства та батьківства. Хоча більшість засудила дії вчителя, який ляснув дитину, між цими двома спільнотами все ж виникла суперечка.
Під дописом hromadske.ua громадськість активно обговорювала, що могло передувати такій поведінці вчителя. Поки одні користувачі звинувачували педагогів, інші намагалися знайти дієві механізми для запобігання подібним ситуаціям у державних закладах освіти.
До активного захисту прав дитини долучилася й редакторка популярної спільноти «БАТЬКИ SOS» Олена Парфьонова. Вона опублікувала допис у групі, різко засудивши всіх коментаторів, які намагалися аналізувати причинно-наслідкові зв’язки цієї ситуації, та звинуватила їх у виправданні насильства над дітьми.
Гостра дискусія розпочалася після того, як я, Леся Литвиненко, авторка цієї статті, залишила коментар під дописом у спільноті «БАТЬКИ SOS»:
Експерти, нагадайте, який вплив має вчитель на погану поведінку учнів.
Я не виправдовую вчителя, але цікавлюся, як впливати на невихованих дітей.
Вже за годину Олена Парфьонова створила новий допис у групі «БАТЬКИ SOS», у якому різко засудила мене та освітній портал Всеосвіта за бажання розібратися в причинах подібних «зривів» і знайти шляхи для їх запобігання в майбутньому.
Моя офіційна відповідь на допис Олени Парфонової:
За кілька годин до цього
За кілька годин до цих подій я зробила репост допису зі сторінки hromadske.ua на своїй особистій сторінці у Facebook, поставивши запитання:
Хтось уже знає, що саме призвело до такого зриву вчителя? Може у когось є припущення, що там могло статися?
Ми з освітянами розпочали жваву дискусію, засуджуючи агресивні дії вчителя та обговорюючи шляхи запобігання подібним випадкам у майбутньому.
Олена Парфьонова, редакторка «БАТЬКИ SOS», відреагувала на обговорення з обуренням. Вона побачила в дискусії ознаки співчуття «люди відверто жаліють вчителя» й почала маніпулятивно виривати окремі саркастичні коментарі з контексту.
Задля прозорості матеріалу пропонуємо розібратися, про що саме говорять учителі, обговорюючи цей кричущий випадок із ляпасом, та які тези висувають батьки, вкотре звинувачуючи педагогів у всіх проблемах освіти.
Вчительство
Педагогічна спільнота одразу засудила «зрив» вчителя — його поведінка була неприпустимою, а ляпас учню викликав найгостріші негативні емоції. Водночас учителі активно ділилися власним досвідом роботи та озвучували проблеми, з якими стикаються щодня.
Подальша дискусія розгорнулася навколо того, як запобігти подібним інцидентам у майбутньому та уникнути тотального вигорання вчителів. Вже давно відомо, що в освіті катастрофічно бракує кадрів: педагоги масово залишають професію через низьку оплату праці, тиск і цькування з боку батьків, бюрократію та багато інших чинників.
Основна теза вчителів — у жодному разі діти не винні! Дискусія точилася навколо питання: як працювати з окремими учнями та їхніми батьками в державних школах, якщо діти систематично зривають уроки?
Очевидно, що поведінка дитини — це наслідок виховання в сім’ї. Тому для комплексного розв’язання цієї проблеми необхідно знайти механізм, який дозволить ефективно залучати батьків до процесу, навіть якщо вони не визнають наявність проблеми.
У ході дискусії з’ясувалося, що наразі не існує дієвого механізму впливу на учнів, які систематично зривають уроки в державних школах і заважають іншим навчатися.
Найпоширенішою порадою від батьків було: «постійно говорити з учнями про їхні проблеми, намагатися порозумітися та знайти підхід…». Однак багато вчителів зауважували, що такі розмови відбуваються регулярно, і в окремих випадках вони не дають результату, якщо проблема виховання закорінена в родині.
Серед інших пропозицій від батьків були: викликати поліцію, впливати оцінками, відправляти дитину додому. Проте жодна з цих порад не є ані ефективною, ані реально дієвою, адже:
- Поліція не реагує на випадки, коли дитина відмовляється вчитися, оскільки не має механізмів впливу на таких учнів.
- Оцінки вже давно не є дієвим засобом дисциплінування, адже дитину не можна залишити на другий рік.
- Виганяти учня з класу заборонено адміністрацією державного закладу освіти.
- Також не існує механізму, який дозволяв би оштрафувати батьків за неналежну поведінку їхніх дітей.
Останні події вкотре загострили увагу педагогічної спільноти на реальній проблемі, яка призводить до тотального виснаження вчителів. Адже сьогодні в державних школах відсутні будь-які ефективні важелі впливу на учнів, які систематично зривають навчальний процес.
Подивімося на реальні проблеми виховання в освіті
Поки триває розслідування інциденту, де вчитель дав ляпаса учневі, одна з педагогинь поділилася у коментарях власним досвідом роботи в цьому регіоні (Рівненська область).
За її словами, це район видобутку бурштину, так звані «бурштинові села», де лише поодинокі учні справді навчаються, а решта просто проводять час у класі. Вчителька зазначає, що в місцевій громаді педагогів не поважають, і ця зневага передається дітям від батьків.
Анонімно наводимо окремі цитати вчителів з обговорень:
«…учні приходять відсиджуватися з друзями, веселитися і провокувати вчителів. Свої права вони знають, але, на жаль, не знають прав учителя і своїх обовʼязків…».
«…Учні знають, що нічого їм не буде, а вчителя покарають. Це дзеркало нашого суспільства…».
«…працюючи в освіті ми реально не захищені. Все що не сталось, винен вчитель…».
«…у мене був 9 клас декілька років тому і ніхто з вчителів не хотіли працювати в тому класі. Хлопці могли встати на уроці і ходити, почати битися чи просто перекривляти вчителя, клацали в телефонах, на онлайн уроках включали порнофільми, або вибачте з телефоном і включеною камерою йшли до вбиральні…».
«У мене колись був клас. Учні принципово не хотіли вчитися і всіляко зривали уроки: накидали спеціально обгортки від цукерок на підлогу, на гачки парт навішували шкурки від бананів, закидали в мою сторону петарди (коли я повертала голову до дошки, щоб не бачила хто кидає), у кабінеті посеред зими з закритими вікнами влаштовували куріння вейпів…».
«Діти — це абсолютне віддзеркалення своїх батьків, і скільки б школа не намагалася займатися виховною роботою нічого не вийде й не потрібно, тому що в школі мають навчати й навчатися, а не «перевиховувати»…».
Батьківство
Батьки відстоюють єдину тезу: «бити дітей неприпустимо», що цілком збігається з позицією вчителів. Однак, коли педагоги намагалися глибше розібратися в проблемі та знайти механізми її вирішення, батьки виявилися не готовими до обговорення цього питання — особливо якщо йшлося про їхню відповідальність за виховання дітей.
Основний аргумент батьків: «Якщо щось не подобається — звільняйтеся зі школи».
На зауваження вчителів, що деякі учні не виконують домашніх завдань, не слухають на уроках, граються на телефонах і не реагують на зауваження, батьки відповідають одностайно: в усьому винні вчителі, адже вони не можуть зацікавити дитину.
Омбудсменка
На ситуацію також відреагувала освітня омбудсменка Надія Лещик. Вона повідомила, що вже зв’язалася з поліцією та директоркою закладу освіти, де стався інцидент.
Готуючи матеріал я також звернулася у коментарях до омбудсменки з проханням пояснити українським вчителям, які вони мають права та інструменти для швидкого й ефективного впливу на учнів, які не хочуть вчитися та проявляють зневагу до педагогів.
На це пані Лещик відповіла:
На жаль, методи впливу на учнів, які порушують права вчителів, обмежені…
Висновки чи роздуми
Ми знову стикаємося з непорозумінням між батьками та вчителями. Знову тривають суперечки про те, хто має виховувати дітей — батьки чи школа? А педагоги вкотре запитують: «Що робить МОН для підвищення поваги до вчителя?».Батьки переконані, що їхніх дітей має виховувати школа, але водночас суперечать самі собі, коли цей процес відбувається в освітньому середовищі. Вчителі ж наголошують, що виховання — це передусім відповідальність родини. І хоча школа офіційно є навчально-виховним комплексом, реальність така, що виховання перетворилося на формальність. Сучасна система освіти більше орієнтована на права учнів, проте механізми відповідальності й дисципліни залишаються недостатньо чітко визначеними.
Деякі діти поступово припинили здобувати знання, оскільки батьки більше цього не вимагають. Після останнього десятиліття реформ МОН вкотре наголосило на обов’язках учителя, проте не визначило жодних вимог щодо відповідальності учнів та їхніх батьків.
До всього, останні дослідження шокують: понад 40% учителів планують залишити професію до 2030 року, а молоді педагоги не хочуть працювати за зарплату в 7 000 грн.
Які дієві механізми можна запровадити задля контролю поведінки учнів
У країнах із розвиненою освітою діють системні рішення, які допомагають врегулювати поведінку учнів та зменшити конфлікти між вчителями і батьками. Ми переглянули досвід Фінляндії, Німеччини, Канади, Франції, Великобританії та США й виокремили практичні механізми, які можна було б запровадити в державних школах України:
- Запровадити чіткий Кодекс поведінки, який визначає права, обов’язки та наслідки порушень дисципліни. Порушення кодексу матиме конкретні наслідки, такі як примусові консультації, участь у соціальних проєктах, обов’язкові дисциплінарні години.
- Зобов’язати батьків брати участь у процесі дисциплінування. Якщо учень систематично порушує правила поведінки, батьків викликають на персональні зустрічі. Перед початком навчального року батьки мають підписати документ, погоджуючись на певні заходи у разі серйозних порушень дисципліни.
- Впровадити систему відповідальності через громадські роботи та інші санкції. У разі неодноразового порушення правил учень може бути зобов’язаний:
— виконувати корисні справи для школи (прибирання території, допомога в бібліотеці, волонтерські завдання);
— тимчасово відсторонюватися від позакласних заходів, екскурсій, участі у шкільних конкурсах чи спортивних змаганнях;
— проходити обов’язкові години самостійного навчання під контролем адміністрації школи.Позиція Всеосвіти щодо ситуації
Всеосвіта створила цей матеріал, щоб глибше розкрити проблему, з якою щодня стикаються українські вчителі, а саме — відсутність ефективних механізмів контролю поведінки учнів та системного підходу до дисципліни. Ми прагнули показати, чому у вчителів можуть траплятися нервові «зриви», які фактори до цього призводять та як цьому можна запобігти в майбутньому.Водночас Всеосвіта рішуче засуджує будь-які прояви насильства в освітньому середовищі. Фізична агресія щодо учнів, зокрема ляпаси, є неприпустимою, незалежно від обставин. Учитель має бути взірцем професіоналізму та витримки, навіть у складних ситуаціях.
Однак ми також наголошуємо, що проблему дисципліни у школах не можна ігнорувати. Система має надати вчителям правові механізми впливу, які допоможуть забезпечити порядок у класі без крайніх емоційних реакцій. Тому важливо не лише обговорювати окремі випадки, а й шукати реальні рішення, які дозволять зробити навчальний процес комфортним і для вчителів, і для учнів.
