Педагоги, психологи та батьки розповіли, чи має місце святкування Геловіна у стінах шкіл.
Святкування Геловіна в школі — бути чи не бути цьому? Зазвичай освітній процес містить в собі не лише уроки та перерви. Сюди входять виховні години, конкурси, екскурсії, поїзди і, звісно, всілякі святкування. Але часто серед батьків та вчителів розгортаються дискусії щодо необхідності й доцільності того чи того заходу в школі.
Так, з року в рік між батьками та вчителями точаться обговорення про святкування Геловіну. Як одні, так і інші розходяться в аргументах “за” і “проти”. Принаймні, коли мова йде про школи.
Ті, хто проти, вважають, що це “закордонне” свято і йому не місце не лише в школах, а й у всій країні. До прикладу, Яна Іванова до допису у фейсбуці про святкування Геловіну написала:
Дурня повна. Сучасні діти колядок і щедрівок гарних не знають, хоча це своє, рідне, зате чужого нахапались, не знаючи що й до чого.
А Людмила Давиденко на фейсбук сторінці громадської організації “Батьки SOS” написала, що це свято нечисті і воно з кожним роком все більше полонить душі й керує моральними принципами слов’ян.
Інтерес до цього відверто агресивного свята обумовлений політичним та економічним напрямком розвитку країни, націленим в сторону Європи та Америки, — зазначила пані Людмила.
Але є й багато тих, хто підтримує святкування Геловіна. Основними аргументами називають те, що діти повинні самі вирішувати святкувати чи ні, а також те, що таке свято є простою розвагою і не має релігійного чи іншого підтексту.
Так, Наталя Глазунова на своїй сторінці фейсбук пише, що Геловін — це звичайний маскарад, корисний для дітей:
Хтось питає, яка користь від Геловіна? Це маскарад. Коли навіть найзакомплексованіша дитина, приховавши обличчя, зможе розслабитись та почуватися вільною. Маскарад, де всі однакові і спів дитини без слуху стає родзинкою, невміння танцювати — доповненням до костюму, а товсте пузце — перетворюється на мімішний гарбузик, сонечко або привид.
Що ж думають освітяни цього року? Чи змінилися думки й погляди після дискусій минулих років?
Журналісти “Всеосвіти” запитали у Founder/СEO в Асоціація молодих освітян України Оксани Гусак та у казкотерапевткиКсенії Томіленко, що вони думають з приводу святкування Геловіна в освітніх закладах.
Це свято не наше, воно запозичене. Таке собі модне і трендове віяння, яке підхопила освітянська спільнота. Як розважальне явище — нічого не маю проти. Але в закладі освіти це не більше ніж невелика розважальна частинка культури іншої країни, — каже пані Оксана.
Вона додає, що у святкуванні Геловіна немає нічого поганого, але водночас воно не несе ні виховної, ні навчальної, ні культурознавчої функції.
А Ксенія Томіленко каже, що поважає це свято, але як закордонне. Тобто, вона поважає культуру інших народів, але не сприймає нормальним факт впровадження Геловіну в культуру України.
В Україні не має фундаменту цього свята. По факту ми знущаємося з культури іншого народу, у якого є своя історія та свої звичаї. Моя суб’єктивна думка, що через такі свята в Україні, ми забуваємо про наше, українське. Це може бути просто як розвага, але не тотальне всеукраїнське святкування Геловіну, до того ж у школах.
А от дитяча і сімейна психологиня Світлана Ройз вважає, що свято Геловіна можна використовувати як терапію. Вона пише, що коли людина/дитина дає змогу проявлятися страхам, прожити певну негативну тіньову роль, то взамін отримує розрядку напруги. Таким чином людина стає сильнішою та багатогранною.
У цьому сенсі свято Геловіна з його страшилками й атрибутами має майже терапевтичний сенс, — запевняє психологиня.
То чи має святкуватися у школах Геловін? Чи можливо це дійсно “чуже” і не потрібне Україні? А як щодо Дня Святого Валентина, адже це свято також не українського походження?
