Варто готуватися до того, що вчителів буде менше, і цей процес ну дуже обʼєктивний
Школа без вчителів: чи можлива вона?
Інформує Oсвіта.ua.
Все більше думаю про розвиток освіти після виходу інформації про те, що майже половина вчителів не бачить себе в професії до 2030 року.
Скажемо відверто, для забезпечення гідної оплати праці вчителів у такій кількості, як є сьогодні (а це 350 000) у нас замала економіка.
Уявимо, що середній рівень зарплати має бути хоча б тисяч 30 на руки (за поточним станом), тоді тільки ця стаття в бюджеті буде займати близько 200 млрд грн на рік з урахуванням податків.
Хоч це не буде прямим порівнянням, але весь бюджет на освіту в 2024 році склав 172 млрд, тож…
Тож варто готуватися до того, що вчителів буде менше, і цей процес ну дуже обʼєктивний.
Тому давайте подумаємо над тим, чи може школа як система працювати умовно «без вчителів»?
Коротка відповідь – думаю, що так.
Спробую пояснити.
Ми зараз знаходимося в процесі, коли роль вчителя як єдиного джерела знань дещо застаріла. Бо знання знаходяться на відстані руки, вони всюди.
Їх навіть забагато. Настільки, що в цьому вирії інформації дуже легко заплутатися. Для того щоб дізнатися щось нове, не обовʼязково чекати на урок. Все, що завгодно, є в смартфоні, який діти опановують швидше, ніж вчаться читати та писати.
Ба більше, не кожному з нас пощастило з вчителем. Коли ми перекладаємо відповідальність за надання знань на людину, маємо справу з людським фактором.
Відтак, хтось вчиться в школі з крутими педагогами, а хтось – ні. І ці люди мають різний рівень освіти.
Тож чи має педагог сьогодні взагалі давати знання? Чому він конкурує зі студіями, які вкладають у контент мільйони і роблять його цікавим і захопливим? Цю конкуренцію вчитель програє.
Та чи означає це, що вчитель зовсім не потрібний?
Ні. Точно ні. Адже ми знаємо, що виключно самостійне навчання підходить не всім. Ми бачимо, чим завершилася ідея масових онлайн-курсів. Відсоток завершення таких продуктів – близько 3%. І це стосується дорослих які, здавалося б, мають більшу мотивацію до усвідомленого навчання, ніж діти.
Діти взагалі рідко хочуть вчитись. Але вони залюбки грають і досягають у грі неймовірних результатів. Роблять це наполегливо, системно. Тож якщо навчання буде організовано в цікавій формі, схожій на гру, діти будуть залюбки йти в таку школу.
Найцікавіше те, що для цього не потрібні вчителі-предметники, як було колись. Скоріше мова йде про педагогів, які мають міждисциплінарні знання і можуть організувати середовище, у якому діти самі будуть досліджувати світ. Вони дійсно це люблять. Треба лише обрати правильний формат і допомогти їм з інструментами: платформами з якісним навчальним контентом.
Відтак, ми маємо дві глобальні задачі: доступний, цікавий та якісний контент та сприятливе офлайн-середовище, створене під керівництвом педагогів-тьюторів.
У цьому випадку на уроках не треба буде слухати лекції. Головними стануть діти, які зможуть більше взаємодіяти, брати участь у командних змаганнях, вчити один одного, робити презентації – розвивати як хард, так і софт скіли.
І для цього точно треба буде менше вчителів.
Відтак, замість того щоб переживати про втрачене майбутнє освіти, ми можемо її перевинайти. Бо не тільки Україна зараз відчуває кризу середньої освіти. Ми просто маємо значно більшу кількість її каталізаторів.
Саме тому і мусимо створювати новації, інакше фінал буде не надто оптимістичним.
P.S. Цей текст не догма, а спосіб почати дискусію, тому коментарі та обмін думками вітаються.
Автор: Володимир Страшко, СЕО Unicorn School, PhD in Economics, ментор та член Етичного комітету Міжнародної бізнес-спільноти Board.
