Мати власну позицію, спрямовану на підтримку здорового глузду в системі освіти – зараз не модно
Безпека школярів: настав час відзвітуватися про здобутки
На сайті Міністерства освіти і науки України розміщене інформаційне повідомлення із заголовком: «Рада підтримала законопроєкт про заходи безпеки в школах».
Інформує Oсвіта.ua.
Із тексту повідомлення широкій громадськості стало відомо, що Верховна Рада України ухвалила у першому читанні законопроєкт №11543, який передбачає запровадження деяких обов’язкових заходів безпеки в закладах загальної середньої освіти. «У зв’язку з потенційними загрозами, зокрема через повномасштабну війну, мета законопроєкту – підвищити безпеку школярів за допомогою низки заходів», – написано на сайті МОН.
Така турбота про безпеку школярів, звісно, заслуговує на підтримку і повагу…
Але давайте, як-то кажуть, читати уважно.
У повідомленні МОН перераховано ключові правові новели, які планується запровадити (звісно, це станеться лише у випадку, якщо проєкт закону стане повноцінним законом), у тому числі:
- Засновник закладу загальної середньої освіти буде відповідальний за створення безпечного освітнього середовища, а також виконання вимог охорони праці, безпеки життєдіяльності та пожежної безпеки.
- Керівники шкіл зобов’язані проводити профілактичні заходи для запобігання правопорушенням серед учнів.
- З метою створення безпечного середовища керівники навчальних закладів повинні вжити комплекс заходів для запобігання шкоди учасникам освітнього процесу, а саме:
- розробити правила перебування осіб на території та в приміщеннях закладу;
- облаштувати територію школи огорожами;
- встановити технічні засоби для термінового виклику поліції.
Заклади загальної середньої освіти мають забезпечити обов’язкове дотримання правил перебування осіб на своїй території та в приміщеннях. Зокрема, пропонується заборонити перебування на території та в приміщенні закладу освіти осіб, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.
Також доступ буде заборонений громадянам, які мають із собою небезпечні предмети та речовини.
Пропонується посилити вимоги до осіб, які здійснюють охорону шкіл. До охорони не можна залучати осіб із непогашеною судимістю або тих, хто був засуджений за насильство чи булінг.
Повідомлення складено досить лукаво.
По-перше, у повідомленні не вказано, що автором законопроєкту є не Міністерство освіти і науки, а група народних депутатів. Інформація про це розміщена на сайті парламенту.
З формальної точки зору, МОН не є «головним переможцем» у справі розробки та ухвалення законопроекту (хай навіть поки що лише в першому читанні).
Не хочеться вірити, що таким чином свідомо применшується роль і значення парламенту у вирішенні проблеми створення безпечного освітнього середовища…
По-друге, певні «новели», про які пафосно оголосило міністерство, насправді не є новелами. Приміром, у чинній редакції пункту 3 статті 37 Закону України «Про повну загальну середню освіту» вже є чітка норма про те, що засновник закладу загальної середньої освіти зобов’язаний забезпечити утримання та розвиток закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог охорони праці, безпеки життєдіяльності, пожежної безпеки.
Автори законопроєкту, намагаючись зробити текст більш зрозумілим і доступним, просто взяли один великий абзац із чинної редакції і розбили його на два маленьких. Тобто йдеться про звичайне удосконалення тексту – з метою спрощення його сприйняття. Чинна команда МОН написала про цей «результат» цілий абзац, натякаючи на чергову «епохальну освітню перемогу».
По-третє, законопроєктом пропонується покласти на керівника закладу освіти все нові і нові зобов’язання. Приміром, у документі написано, що «керівник закладу загальної середньої освіти повідомляє уповноважений підрозділ органів Національної поліції України в разі наявності загроз безпечному освітньому середовищу для проведення в межах компетенції превентивних поліцейських заходів на території та в приміщеннях закладу загальної середньої освіти».
Невже керівник закладу освіти вже зараз сам не знає, що у випадку наявності безпекових загроз, з якими неможливо впоратися, потрібно повідомити інші компетентні органи (зокрема, поліцію)?
Невже таке повідомлення має робити лише керівник закладу, і не має робити звичайний вчитель (педагогічних працівник) або просто свідомий громадянин?
Невже незрозуміло, що поліція за наявності відповідних підстав без зайвих нагадувань має виконувати поліцейські заходи, у тому числі превентивні (зокрема, відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію»)?
Доволі дискусійно читається норма, яка покладає обов’язки проводити профілактичні заходи для запобігання правопорушенням серед учнів лише на керівників шкіл. На мою думку, такі заходи мають проводити абсолютно всі педагоги.
Коли вчитель каже, що проїжджу частину слід переходити на зелене світло – він здійснює серед учнів профілактику порушень правил дорожнього руху, чи не так? Дивно, що віднині обов’язок розказати про зелене світло покладається не на вчителя (педагогічного працівника), а лише на керівника закладу.
Зрозуміло, що під час наступних читань цю норму можна удосконалити.
Чи правильно, що переважна більшість нових обов’язків в частині підтримки безпечного освітнього середовища покладаються лише на керівника закладу – тобто на посадову особу, яка не має належної фінансової самостійності?
Вразило, що МОН не має з цього приводу жодної власної позиції. Схоже, мати власну позицію, спрямовану на підтримку здорового глузду в системі освіти – зараз не модно…
По-четверте, у повідомленні МОН не вказано, що вже розроблено чимало документів, які доволі чітко регламентують порядок дій посадових і службових осіб органів та закладів системи освіти щодо підтримки безпечного освітнього середовища.
У цьому контексті можемо згадати, зокрема, розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2021 р. № 898-р «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Декларації про безпеку шкіл», розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2023 р. № 301-р «Про схвалення Концепції безпеки закладів освіти», наказ МОН від 10 лютого 2023 р. № 135 «Деякі питання створення та функціонування класів безпеки у закладів освіти».
Маніпуляція більш ніж очевидна, і спрямована на штучне замовчування про наявність ретельно відпрацьованої нормативної бази, яка була розроблена протягом 2021–2022 років. Замовчування – це вигідно: можна не згадувати про вже існуючі норми, аби не звітуватися перед суспільством про їхнє виконання.
По-п’яте, доволі дивно виглядає норма про «комплекс заходів», які необхідно вжити задля створення безпечного середовища. По факту йдеться лише про 3 заходи: розробка внутрішнього документу, облаштування огорож та встановлення «тривожної кнопки».
Я процитую лише одне завдання із тексту розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2023 р. № 301-р, яке вже згадувалося: «забезпечення в установленому порядку охорони закладів освіти із залученням поліції охорони, встановлення у закладах освіти комплексу тривожної сигналізації з підключенням до пунктів централізованого спостереження та реагування, встановлення стаціонарних металодетекторів, облаштування необхідних огорож та здійснення інших інфраструктурних заходів щодо організації безпеки закладів освіти…».
Отже, попередньою командою МОН вже було заплановано встановити огорожі, тривожні кнопки і багато інших безпекових девайсів. Причому – у 2023 році.
Нині, у 2024 році, освітніми справами керує «нова команда», яка невтомно «лупає ту скалу», але яка не спромоглася імплементувати безпекові рішення, які вже були ухвалені на рівні уряду.
Це ж так легко: переписувати на відомчий сайт інформацію про безпекові заходи із чужого законопроєкту у 2024 році, і лукаво «забувати», що всі ці заходи слід було виконати ще у 2023 році.
Підсумуємо. Кожен притомний громадянин, звісно, підтримує будь-які зусилля, спрямовані на підвищення рівня безпеки і захищеності, тим більше якщо йдеться про дітей. Це зрозуміло. Але недолугі спроби видавати чужі пропозиції за «власні перемоги» виглядають огидно.
Утім, у багатьох пересічних освітян вже немає ілюзій щодо потенції «нинішньої команди» робити для освітньої системи добрі і потрібні справи.
Боюся показатися саркастичним, але не виключено, що скоріш за все винні «часи Януковича» і «сумнозвісний Табачник» – адже саме цим примітивним словоблудом деякі освітні управлінці, надягнувши на себе «дуже серйозний вигляд», пояснюють свої прорахунки та інші негаразди в освітній системі.
Але якщо без жартів, то, на жаль, про причини ігнорування урядових доручень та завдань у сфері забезпечення безпеки освітнього середовища суспільство дізнатися не може. Ані міністр О. Лісовий, ані його численні заступники принципово не дають прес-конференцій або інтерв’ю незалежним журналістам, а також не беруть участі у засіданнях Громадської ради при МОН.
Отже, загальний висновок: потрібні не лише «повідомлення», «візії», «бачення» і «анонси», а в першу чергу – чіткий звіт про конкретні вимірювані результати. Суспільство має право знати: що профільне міністерство, «лупаючи ту скалу», реально зробило протягом 2023–2024 років для вирішення проблеми створення безпечного освітнього середовища?
І наостанок – невеличка історична довідка.
Робота з розробки проєкту Концепції безпеки закладів освіти була розпочата ще у 2022 році. Документ, за задумом тодішнього міністра, мав враховувати новітні реалії, з якими стикнулася освітня система (численні повітряні атаки, наявність ДРГ, мінна небезпека, велика кількість незаконної зброї, від’їзд за межі країни значної кількості професійних педагогів та ін.), і давати на ці виклики – з урахуванням наявних безпекових та фінансових обмежень – адекватні відповіді.
За пропозицією Міністерства освіти і науки України було створено міжвідомчу робочу групу, до складу якої увійшли 25 провідних фахівців з різних органів державної влади (зокрема, Мінекономіки, Мінрегіону, МОЗ, МВС, Національної поліції, ДСНС та ін.).
Робоча група в доволі короткі строки розробила та представила проєкт Концепції безпеки закладів освіти – за змістом цей документ представляє собою комплексне стратегічне бачення створення безпечного освітнього середовища у закладах освіти та організацію в них належних і безпечних умов здобуття освіти та викладання – звісно, з урахуванням реалій воєнного стану.
Проєкт Концепції пройшов необхідні в таких випадках експертизи (включаючи юридичну та фінансову). Колеги з інших відомств підтвердили, що виконання Концепції – справа не лише потрібна, а і цілком реальна.
Також цілком не випадково структурні підрозділи Секретаріату Кабінету Міністрів України доволі швидко провели необхідні експертизи, а уряд за наслідками опрацювання наявних позитивних висновків схвалив Концепцію безпеки закладів освіти.
Не хочеться вірити, що вся ця робота не принесе освітній системі жодної користі.
P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.
Автор: Сергій Захарін, державний секретар Міністерства освіти і науки України (2021–2023), доктор економічних наук, професор.
