Інтерв’ю Оксена Лісового: читаємо уважно…
Напередодні нового навчального року міністр освіти і науки України Оксен Лісовий дав інтерв’ю авторитетному інтернет-виданню ВВС NEWS Україна. З відповідним текстом можна ознайомитися тут.
Враховуючи значний обсяг інтерв’ю, а також дату його оприлюднення, можна зробити припущення, що пан Лісовий виклав певні програмні вектори власної діяльності, а також діяльності «команди». А відтак, уважні читачі, прочитавши оприлюднений текст, можуть наблизитися до розуміння – яке «освітнє майбутнє» у нас нині будується.
Найголовнішим позитивним аспектом інтерв’ю, на моє глибоке переконання, є сам факт його виходу.
З одного боку, Оксен Лісовий очолює міністерство, у сфері управління якого знаходяться явища і процеси, що впливають на життєдіяльність мільйонів людей. З іншого боку, пан Лісовий справляє на нас, простих освітян, враження «непублічної» особи: він нечасто дає коментарі засобам масової інформації, нечасто з’являється у аудиторіях, не бере участі у засіданнях Громадської ради при МОН, а за півтора роки роботи на посаді міністра не дав жодної повноцінної прес-конференції. Тому, повторюся, сам факт виходу інтерв’ю слід вітати.
Другим позитивним аспектом є доволі відверті відповіді. Міністр озвучив оригінальні (а інколи – і відверто сенсаційні) думки з приводу різних аспектів роботи МОН та освітньої системи. Зокрема, пан Лісовий чесно сказав, що підвищення заробітної плати освітян наразі неможливе (хоча у 2023 року лунали обіцянки протилежного змісту). А думки щодо власної дисертації взагалі можна вважати одкровенням (докладніше про це – нижче).
Третім позитивним аспектом є розуміння того, що такі інтерв’ю можливі. Якщо міністр дав відповіді запитання одного видання (хай навіть з неукраїнськими буквами у назві) – значить, теоретично, зможе дати відповіді і на запитання інших видань. Це і не страшно, і не боляче. Залишається лише сподіватися, що прес-служба МОН буде пропонувати міністру активніше розказувати суспільству про державну політику у сфері освіти і науки.
Оксен Лісовий озвучив кілька нетривіальних тез, які, на думку автора цих рядків, заслуговують на докладні коментарі.
Заробітна плата
Відповідаючи на запитання про перспективи підвищення заробітної плати освітянам, Оксен Лісовий засвідчив: «Це буде тоді, коли бюджет отримає для початку хоч би вільних 50–60 мільярдів додаткових коштів. Я не буду на камеру озвучувати видатки на оборону, але цих місячних видатків вистачить для того, щоб підняти заробітну плату всім учителям на рік».
Іншими словами, Оксен Лісовий дав зрозуміти, що освітянам не слід сподіватися на підвищення заробітної плати у найближчий час, оскільки для цього в бюджеті немає належного фінансового ресурсу. І це чесно.
Щоправда, цю тезу міг би озвучити будь-який грамотний одинадцятикласник. «Немає грошей в бюджеті – немає грошей і в кишені». Для ретрансляції таких тривіальних думок не потрібно займати крісло міністра.
Робота міністра полягає у тому, аби шукати варіанти, шукати можливі рішення, шукати ресурси, а не лише констатувати проблеми, про які відомо всім.
Було б файно, аби урядовець не лише казав, що у нас є негаразди, а не забував звітувався перед суспільством: що він зробив особисто, аби цих негараздів у нас не було.
Крім того, незрозуміло – чому для підвищення зарплати вчителям необхідно саме «50–60 мільярдів додаткових коштів»? Якщо буде додаткових 5–10–15–20 мільярдів – це також уможливить підвищення (хоча б невеличке) заробітної плати, чи не так? Чому не розглядаються такі (більш імовірні) варіанти?
Шкільні укриття і план на випадок блекауту
Оксен Лісовий: «Не мають сховища і не можуть навчатися очно – це не завжди співпадає. У багатьох громадах знайдені рішення, попри те, що школи не мають сховища. Наприклад, використання сховищ у сусідніх будівлях, закладах, установах тощо».
Усі ці рішення були «знайдені» ще весною 2022 року. На цю тему було своєчасно підготовлено кілька листів МОН та ДСНС. На цю тему було проведено кілька всеукраїнських нарад під головуванням Президента та прем’єр-міністра, за участю зацікавлених відомств (у тому числі МОН, МВС, ДСНС, ДСЯО та ін.), на яких керівникам органів управління освітою детально і спокійно пояснювалися вимоги до облаштування захисних споруд (у тому числі – найпростіших укриттів).
На цю тему у серпні 2022 року в кожній області були проведені регіональні наради і семінари (за участю міністра, його заступників, державного секретаря МОН), у яких брали участь директори шкіл, керівники та фахівці обласних та районних департаментів (управлінь) освіти, керівники профільних громадських організацій. На цю тему була проведена потужна інформаційна кампанія.
Завдяки системному підходу і наполегливій роботі станом на початок 2023 року (тобто лише за одинадцять місяців, якщо врахувати період дії правового режиму воєнного стану, і без додаткового фінансування!) укриттями різних типів було обладнано майже 2/3 закладів освіти.
Тоді логічне запитання – у чому ж полягає результат «нової команди»?
Оксен Лісовий: «Найпростіші рішення встигнуть, багато громад працюють і вже задекларували свою готовність. Дехто встигне до жовтня обладнати. І ДСНС це розуміє і буде до цього ставитися лояльно. <…> Це недорогі рішення – платять за це громади. Насправді треба розуміти, що це таке рішення, яке з початку війни треба було зразу розробити й імплементувати».
Боюся помилитися, але скоріш за все мова йде про економію на безпеці. Прошу вибачення, якщо я не маю рації.
Проте економія – це не краща порадниця в питаннях безпеки. Якщо головний критерій – економія коштів, то можна просто нічого не робити і зекономити купу грошей.
Дуже лякає теза про «лояльність» ставлення до облаштування захисних споруд. На моє глибоке переконання, підхід має бути таким: якщо споруда відповідає технічним вимогам – її вводять в експлуатацію, якщо не відповідає – то треба доробляти.
Лояльність в питаннях безпеки – погана супутниця.
Коментувати заяви про «лояльність» після нещодавніх трагедій в Полтаві, Сумах, Львові, інших містах – дуже важко…
Відтік молоді з України
Оксен Лісовий: «Так, є певний обсяг втрат і, щонайгірше, є обсяг втрат найбільш здібних молодих людей, найбільш здібних вступників. Безумовно, кожна країна конкурує за здібну людину і прагне створити для неї відповідні програми. Питання в привабливості нашої вищої освіти. Бо вони йдуть туди, де привабливо. А не туди, де їм пільги дають. І це про реформу вищої освіти, над якою ми працюємо».
Міністр не згадав про скандальні рішення, які ухвалювалися у сфері вищої освіти – підкилимна «оптимізація» мережі без жодних критеріїв (що на практиці означає ліквідацію університетів), зміна правил прийому до закладів освіти під час самої вступної кампанії, ускладнення вступних тестів (в умовах збільшення обсягу освітніх втрат), пустопорожні обіцянки про запровадження «освітніх ваучерів», значне обмеження державного замовлення, зниження обсягу навчального навантаження для викладачів (що на практиці призведе до значного збільшення витрат університетів на підтримку продуктивної навчальної діяльності).
Очевидно: хронічні скандали у вищій освіті призводять до того, що талановита молодь обирає для навчання заклади освіти, які розташовані не в Україні. Пан Лісовий не озвучив своєї позиції на цю тему.
Також міністр не згадав про корупційні скандали у своїй «команді» (із одним із своїх заступників), що об’єктивно не додає авторитету освітній системі.
Плагіат
Оксен Лісовий: «Дивіться, у мене, безумовно, були співпадіння в дисертації. І найголовніше, що у мене було співпадіння в висновках».
Вразило три аспекти.
Перший. Міністр визнав, що у його дисертації були «співпадіння». Скоріш за все, термін «співпадіння» слід розуміти як наявність «текстових збігів без посилань на джерело» – саме цим словосполученням Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти обґрунтовує рішення про наявність в дисертації академічного плагіату. Як-то кажуть, розумні люди все зрозуміли…
Другий. Міністр визнав, що у нього були не лише «співпадіння» [в тексті основної частини дисертації], а також і «співпадіння у висновках». Тобто людина захищала певний «результат дослідження» (наукові висновки), хоча цей результат був вже представлений в інших письмових джерелах, виданих раніше. Якщо немає власного наукового результату – немає, власне, і предмета захисту.
Третій. Міністр вжив слово «безумовно». Це слово слід розуміти так: «без інших умов», або «без жодних додаткових умов», або «без жодних сумнівів і засторог». Але я відверто не розумію – чому наявність «співпадінь», та й ще у висновках, має бути «безумовною»? Справді дуже цікаво: хто поставив дисертанту Лісовому умову, що в рукописі його дослідження обов’язково мають бути «співпадіння»?
Оксен Лісовий: «Але питання в тому, що я свого часу пішов на компроміс з тою культурою, яка існувала в академічному середовищі. Я сказав, ну раз у вас так заведено, то добре, мабуть, так треба. <…> Це була культура 2010 року. Такі були правила гри».
Автор цих рядків є членом двох спеціалізованих вчених рад, членом вчених рад трьох наукових установ, автором понад 200 наукових праць (у тому числі 2 дисертацій, 4 одноосібних монографій і 20 колективних монографій), членом робочої групи Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій щодо підготовки проєкту Закону України «Про академічну доброчесність». Авторитетно заявляю, що в академічному середовищі немає такої «культури», яка заохочує наявність «співпадінь», тим більше у висновках.
Можливо, пан Лісовий став жертвою певної «субкультури», яка панувала у дуже обмеженому сегменті академічного середовища? Але – «незнання законів не звільняє від відповідальності». Ніхто не заважав дисертанту (особливо якщо він до своєї наукової творчості ставиться сумлінно) ознайомитися з навчальною літературою з методології наукових досліджень та відповідними нормативно-правовими актами, у яких написано, що у дисертації не має бути «співпадінь» (тим більше у висновках). На жаль, міністр в інтерв’ю не сказав – чи читав він колись книжки і закони з різних питань організації наукової діяльності та академічної доброчесності.
Оксен Лісовий: «Треба викорінювати цю культуру. Тому що культура фальсифікації різноманітної в академічному середовищі існує <…> Питання в тому, що дисертаційними дослідженнями, на мою думку, – може, зі мною хтось не погодиться, – повинні займатися ті люди, які займаються наукою, для яких це дисертаційне дослідження є цеглинкою в їхньому професійному зростанні. Тому я, як менеджер фактично, і відмовився від дисертації <…> Ну, очевидно, що люди займаються, пишуть дисертаційні дослідження, просто заради того, щоб отримати статус. Ви ж в реальному світі живете».
З певними засторогами з озвученими тезами можна погодитися. Але можна також зрозуміти, що Оксен Лісовий, оскільки він відмовився від дисертації, не планує після відставки повертатися на роботу на ті посади, на яких вимагається наявність наукового ступеня. А також не планує готувати та захищати нову дисертацію.
Аспірантура замість мобілізації?
Оксен Лісовий: «У нас було 33 тисячі ліцензійного обсягу. Ми зрозуміли, що зараз ці люди заповнять собою всі ці 33 тисячі місць ліцензійного обсягу, тому що… Якщо взяти телефон і відкрити телеграм, у мене там буде в ряду перших телеграм-канал, який пропонує організувати відстрочку різними способами. І аспірантура там коштує, за тими ще даними (там ринок змінюється), – 6 800 доларів. Загальний обсяг корупційного ризику складав 255 мільйонів доларів, чверть мільярда доларів».
Отже, можна припустити: очільник МОН вважає, що всі українські університети і всі українські ректори повністю корумповані, а вступити в аспірантуру можна виключно за хабар. Пан Лісовий, щоправда, не згадав, що станом на зараз не існує жодного судового рішення або хоча б кримінального провадження, яке могло б підтвердити цю шокуючу тезу.
Також мене здивувало, що при прийнятті державних рішень міністр використовує інформацію, яка розповсюджується месенджером російського походження (інформація про засновників наведена у Вікіпедії).
Автор цих рядків – унікальна людина! – ніколи не бачив і не читав повідомлень, що за вступ до аспірантури слід викласти 6800 доларів. Я щиро в захваті, що у Оксена Лісового є вільний час на пошук та вивчення усіляких фейків, які розповсюджуються в російському месенджері.
Скандал із закупівлею підручників
Оксен Лісовий: «У нас є загальне незадоволення якістю підручників. Сьогодні у нас вже розроблена реформа, і вона імплементується. Ми розділимо функцію експертизи та функцію закупівлі логістики підручників. Бо в цій зв’язці є певний потенціал для зловживання. Експертизу буде здійснювати Український інститут розвитку освіти, а закупівлею підручників займатиметься зовсім інша організація».
Дивно, що чинна команда МОН приступила до «невтомного служіння» півтора роки назад, але заява про реформу якості підручників пролунала лише зараз.
Український інститут розвитку освіти (УІРО) – організація, у якій станом на зараз немає жодного експертного підрозділу або фахівця, який має досвід експертизи підручників. В УІРО немає власного приміщення, а більшість робочих місць облаштовані в одній великій кімнаті. На сайті цієї дивної установи немає жодної значущої інформації, у тому числі про виконувачку обов’язків директора Наталію Софій. За фактами протиправних рішень та дій окремих посадових осіб цього інституту розслідується кілька кримінальних проваджень. Кажуть, що нещодавно до МОН надійшов припис НАЗК відносно одного з керівників УІРО. Утім, це тема іншого матеріалу…
Також цікаво, що міністр в одному місці говорить про «закупівлю логістики», а в іншому – про «закупівлю підручників». Схоже, що очільнику міністерства доведеться ще довго розбиратися – хто і що закуповує.
P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.
Автор: Сергій Захарін, державний секретар Міністерства освіти і науки України (2021–2023), доктор економічних наук, професор.
