Чому дітям нецікаво і складно вчитись і що треба усвідомити всім учасникам освітнього процесу
Кандидат біологічних наук, експерт з ментального здоров’я, освіти та системного мислення Петро Чорноморець розмірковує в телеграм-блозі про причини того, чому дітям нудно і складно в школі та на які важливі фізіологічні істини варто спиратися при зміні навчального підходу.
Не будуть всі люди знати математику і науки. Цього не добилася жодна освітня система. У людей занадто по-різному працює мозок, різні таланти та мотивація.
Занадто складно стає вже на рівні тригонометрії, інтегрування та диференціювання, мітозу та мейозу, генетичного коду, окисно-відновних реакцій, газових рівнянь або пружної деформації. Цих речей не знає більшість дорослих у будь-якій країні світу, хоча номінально мали б знати.
Крім того, мозок більшості людей дозріває не так, як цього очікує програма. Дуже багато концептів стають дійсно зрозумілими після 18, або й після 25. Причому часто людина у 30 щось нарешті розуміє, каже «чому мені так це у школі не пояснювали?» Та може і пояснювали, але інтереси були інші або мозок не дозрів.
Спроби втулити науку дітям, яким це зараз нецікаво або занадто складно, зазвичай дають таку лінійку реакцій:
складно і нудно, не виходить навчатися -> ставлять погані оцінки, ображають і принижують -> не буду вивчати -> розвиваюсь поза науковим світоглядом -> у дорослому віці не усвідомлюю, _наскільки_ насправді все складно -> примітивно сприймаю світ, ведусь на інстаграмні схеми та тікточні відповіді, вважаю вчених пихатими дурниками.
Поки що всі відомі мені приклади, коли «от у цього викладача всі діти це вивчають і все працює» насправді виявляли низку обмежень: не всі, не все, не те щоби вивчають, не на тому рівні, якого очікує програма тощо.
Я думаю, найкраще, чого ми можемо досягти в масовому масштабі:
– усвідомлення дитиною складності системи і толерантність до складності
– повага до себе, як до людини, яка може не знати і не розуміти
– повага до тих, хто розуміє
– розуміння зон свого незнання
– готовність прийти до експертів, коли стикаєшся з зоною незнання
– у ролі експерта повага до тих, хто не знає і людяна взаємодія з ними
– ставлення до навчання як до пригоди і бажання вчитися все життя.
Робота на такі цілі означає тотальний перегляд усіх підходів шкільного навчання. Командна робота, інші завдання, інше оцінювання та інша інтерпретація оцінок.