Про електронні журнали та нові виклики…
Нам, педагогам, потрібно оптимістично ставитися до проблем, знаходити способи, які б відволікали від них.
Наближається 2024/25 навчальний рік. Він буде непростим щодо забезпечення електроенергією. Як в етері телемарафону сказав генеральний директор YASNO Сергій Коваленко, «взимку дефіцит електроенергії становитиме до 35%, а українці можуть отримувати п’ять-шість годин світла на день. До такої ситуації треба бути готовими».
Звичайно, є оптимістичний та песимістичний сценарії забезпечення електроенергією у зимовий період. Багато що залежатиме не від українців, а від планів та можливостей агресора. І прогнозувати на 100%, як будуть розвиватися події, ніхто не береться.
Як будуть працювати у таких складних умовах школи? Питання зовсім не риторичне.
Електронні журнали – це справді прогресивний інструмент, який вирішує багато поточних проблем. Це ні в кого не викликає сумніву. За мирних умов його треба було запроваджувати якомога швидше.
Зараз широкомасштабна війна на виснаження. Той суперовий досвід ведення електронних журналів, який був у 2022–2024 роках, з докладанням педагогами надзусиль може бути не актуальним цього року через обставини, що постійно змінюються.
Оптимістично звучить інформація прем’єр-міністра Д. Шмигаля про те, що «українські заклади освіти мають понад 12 тисяч генераторів для забезпечення навчального процесу». Наскільки вони будуть ефективними та забезпеченими паливом? Осінь-зима продемонструє, де і як це буде відбуватися.
Але перед очима стоїть мем, який довго був у соцмережах. У ньому зображено багатоповерховий будинок, у якому вночі світиться одне вікно. Це квартира, де вчитель заповнює електронний журнал.
Військові завжди при підготовці до воєнних операцій розглядають найпесимістичніший сценарій, щоб знати, як діяти під час його перебігу.
Багато викликів постає перед педагогом у випадку користування електронним журналом, які не залежать від нього: наявність електроенергії, швидкість Інтернет-зв’язку, вимоги адміністрації щодо вчасного заповнення електронного журналу, вести записи у своєму блокноті, щоб у випадку пропажі з сервера інформації, їх відновити тощо. І це все може викликати стрес у частини педагогів.
Війна на виснаження вимагає від державного менеджменту пошуку балансу між вимогами та раціональною можливістю їх реалізовувати на місцях, ураховуючи динаміку фізичного та психічного здоров’я виконавців.
Не знаходив даних по захворюваності педагогів упродовж років широкомасштабного вторгнення. Але припускаю, що частина захворювань у педагогів спричинена психосоматикою, коли на основі постійних стресів відбувається переростання у дистрес. Це призводить до ослаблення імунної системи.
З іншої сторони, перші результати дослідження від «Освіторії» та Fama – Custom Research Agency, що презентували під час фестивалю «Вчителі майбутнього 2024» засвідчили: «За 2018–2023 рік кількість учителів у містах зменшилася на 10,9%, тоді як у селах – на 22,8%». Які причини цього? Що впливає на такий стан справ?
Так, нам, педагогам, потрібно оптимістично ставитися до проблем, знаходити способи, які б відволікали від них. Ми живі люди.
Так, ми можемо пристосуватися до різних умов і будемо виконувати обов’язки навіть через шкоду здоров’ю, бо «треба». Розумію, що не можу говорити про всіх і за всіх…
Педагоги можуть сприймати школу як «Пункт незламності» з цілодобовим перебуванням, бо, якщо буде якісний працюючий генератор, у ній світло буде постійно, за умови наявності достатньої кількості палива.
Педагоги будуть шукати можливостей у «Пунктах незламності» у містах. Добре, щоб органи місцевого самоврядування про їх функціонування згадали заздалегідь та зробили все необхідне для їх забезпечення.
Але здоров’я як ресурс не завжди можна поновити, і він, на жаль, вичерпний. Саме тому, однією з проблем, яка піднімалася на освітньому фестивалі «Вчителі майбутнього – 2024», була збереження та відновлення психічного здоров’я всіх учасників освітнього процесу.
Звичайно, це є найбільш песимістичний сценарій. Ми не хочемо вірити, що так і буде. Але він можливий, і тому до нього варто готуватися на всіх рівнях. Усе, що описано, вписується у стратегічне прогнозування процесів, що можуть виникати.
Міністерству побажаю гнучкості у прийнятті рішень, які б враховували реальність освітньої системи, та відповідальності за них.
Василь Дяків, учитель Заліщицької державної гімназії Тернопільської області заслужений вчитель України, переможець Global Teacher Prize Ukraine 2020.