Початкова школа – перша ланка в освітньому процесі. Й від того, чи буде дитина відчувати задоволення від навчання та ненав’язливого виховання, залежить її подальший вільний розвиток у дорослому житті. Проте складнощі виникають, якщо від народження дитина оточена токсичними кліше. І найчастіше — це гендерні стереотипи. Разом з експертами ми розібрались, які з них найчастіше трапляються в школі та як їх подолати батькам та вчителям.
Гендер-Шкільне життя
Що ж таке гендерні стереотипи
Як пояснили нам в організації “Феміністична майстерня”, стереотип — це усталене уявлення, спрощення складного, що дозволяє нам простіше сприймати реальність. Стереотипи бувають різні: як корисні, так і токсичні.
Наприклад, “у приміщення всі заходять через двері, а не через вікно”, — це корисний стереотип, завдяки якому нам не потрібно постійно думати, яким чином потрапити у приміщення і витрачати мисленнєві ресурси. Проте “усі жінки — занадто емоційні” — це токсичний і узагальнювальний гендерний стереотип. У цьому випадку інформація про всіх жінок на планеті відсутня. А ті, хто так думають, керуються лише найбільш яскравими уявленнями та прикладами.
Мислячи подібними стереотипами, ми не бачимо того, що відбувається за межами кожної конкретної ситуації. Це часто спричиняє суперечки, негативні відчуття й досвіди.
В школах часто ділять за гендером — чому ж це шкідливо
Впродовж довгого часу у школах плекали і поширювали поділ на чоловічу та жіночу працю та заняття. На уроках праці дівчатка вчаться шити, вишивати, куховарити, а хлопчиків навчають робити вироби з дерева, металу та майструвати. Проте доросле життя не таке однобічне і кожній людині потрібні елементарні навички з приготування їжі, пришивання ґудзиків та вкручування жарівок, коли ті перестають працювати. Тому, прибираючи цей поділ та мотивуючи майбутніх дорослих людей, вчителі мають подбати про те, щоб дати базу для виживання.
“У моїй школі певний час не було вчителя праці для хлопчиків. Тож, нас не розділяли на групи: ми разом вишивали та вчились робити щось з бісеру. Пам’ятаю, як я заздрила однокласнику, у якого виходили такі маленькі акуратні хрестики. А він тим часом відбивався від насмішок інших хлопчиків, які не поділяли таке його захоплення. Здавалося б, звідки у дітей початкової школи вже є уявлення про те, що вишивання — це дівчача справа і хлопцям не варто цим займатися? Звісно, все починається з родини і підкріплюється у школі”, — розповідає власну історію феміністка та журналістка Ірина Дєдушева.
Які гендерні стереотипи зустрічаються найчастіше
Інколи педагоги зациклюються на певних установках, які надалі можуть бути шкідливими і для хлопчиків, і для дівчат. Феміністка Ірина Дєдушева виділяє такі головні стереотипи, що найбільш розповсюджені у школі:
“Головне — одружитися і народити дітей” — часто говорили дівчатам не лише надокучливі родичі, а й шкільні педагоги. Так, ніби ти й оцінки маєш гарні мати, ніби й шкільні предмети вчити. Проте пам’ятай, що у висновку — це все другорядне. Тож задля удосконалення навичок гарної господині, на уроках праці дівчат вчили готувати, а під час перерв — доглядати за чистотою класу.
Дівчат не вчать бути лідерками. Нащо, якщо ти маєш одружитися та залишатися в тіні чоловіка? Через це надалі жінки часто знецінюють свої професійні навички. Жінкам важче просити підвищення та збільшення заробітної платні. На керівних посадах менше жінок, тому що відчувають себе менш впевненими у професійній сфері.
Натомість хлопчиків виховують як лідерів, годувальників, захисників. Вони мають бути сильними, не проявляти емоцій. Через це багато чоловіків не здатні виражати свої почуття. Їм важко бути гарними татами чи ділитися своїми переживаннями з близькими. А пригнічення емоцій може стати проблемою вже фізичного здоров’я. Це навіть може вплинути на тривалість життя чоловіків, які, за статистикою, живуть менше за жінок.
Конкурси краси, які часто проводять в стінах школи теж мають негативний вплив. Дівчатам вкотре наголошують, що вони мають поборотися за місце під сонцем саме завдяки своїй зовнішності. Якщо ти негарна — в тебе немає шансів вдало одружитися та реалізуватися в житті. До того ж це розвиває конкуренцію між дівчатами. А у дорослому віці замість жіночої солідарності та взаємопідтримки серед жінок наявна висока конкуренція як в особистому житті, так і на роботі.
Хлопцям прощають бешкетництво, в той час, як дівчата мають бути особливо слухняними та стриманими. Надалі дівчата невпевнені під час побудови стосунків з начальством, відстоювання своїх кордонів та прав на особистий простір та недоторканість.
“Чоловічі” та “жіночі” свята. Ще зі школи святкування, наприклад, 8 березня перетворюється на День матері та свято весни. Чим знову акцентується увага на ролі жінки. Про те, що в цей день варто згадати про права жінок, почали говорити деінде лише протягом останніх років.
Іноді у школі відбувається поділ предметів на “дівчачі” — гуманітарні та “хлопчачі” — точні. Педагоги мають мотивувати всіх дітей, а не критикувати чиїсь здібності пов’язуючи їх зі статевою приналежністю.
Крім того, представники “Феміністичної майстерні” впевнені, що дітям варто пояснювати й про чіпляння хлопчиків до дівчат, скубання їх за волосся та одяг: “Такі прояви уваги — це не залицяння. Це підтримування того, що дівчата мають сприймати таке поводження як нормальне і реагувати на таке з лагідністю і терплячістю. Бо вони дівчатка, бо так проявляється симпатія. Але так ми лише поглиблюємо неправильні уявлення про стосунки між статями”.
Навчитися хвалити дитину без вказівки на її стать
Як уникнути стереотипів та виховувати дитину, не створюючи нових, розказала членкиня громадської експертної ради при МФО «Рівні можливості», докторка пед. наук, професорка Тетяна Дороніна:
“Виховання гендерного підходу у початковій школі варто розділити на два складники: виховання у школі та виховання вдома. І там, і там важливим є врахування гендерного компонента. Проте гендер – це не стать, тобто не йдеться про безстатеве виховання. Мова про однаково виважене, врівноважене ставлення і до дівчаток, і до хлопчиків. Сучасне навчання у початковій школі будується на ігровій основі, тож «статевий» розподіл дитячих рольових ігор та іграшок може обмежувати всебічний розвиток дитини, цього варто уникати.”
Для цього треба прослідкувати, щоб добір ігор будувався із урахуванням інтересів дитини, її ігрової активності та зацікавленості тією чи іншою діяльністю. Експертка радить спонукати дитину «виходити з зони комфорту», пропонувати її спробувати себе в різних іграх.
“Саме так вона здобуватиме власний досвід та відкриватиме світ навколо себе. Тематика та зміст виховних занять мають бути спрямовані на формування у дитини доброзичливого ставлення до оточення, поваги та толерантності. Тож будь-які прояви ворожнечі повинні викликати особливу увагу вчителів. І тут не може бути виправдань на кшталт: «Ти ж хлопець, маєш вдарити у відповідь»; «ти ж дівчинка, ти не повинна битися». Діти взагалі не повинні битися, а вчителі мають їх навчити запобігати конфліктам. Також, на мою думку, не має право на життя висловлювання – «хлопці не повинні ображати дівчат». Так, дівчата опиняються у певному колі вседозволеності. А всі, хто не є дівчатами, можуть бути ображеними (вони ж не дівчата).”
Професорка запевняє – потрібно навчитися хвалити дитину без вказівки на її стать:
“Не варто казати: «Ти така охайна дівчинка», чи «Ти такий розумний хлопчик», оскільки розумними і охайними можуть бути і хлопчики, і дівчата. Не варто також «малювати», майбутнє дитини: «Ти, мабуть, будеш вчителькою», «Ти вже майбутній конструктор», оскільки у класі, можливо, є хлопчик, який більш схильний до гуманітарних занять, і дівчинка, яка захоплюються технікою. Вчитель повинен врахувати індивідуальні інтереси дитини, не обмежуючи її своїми уявленнями про життєве призначення жінок та чоловіків.”
Найбільшої ж уваги, на думку експертки, потребують батьки: “Дорослі несуть на собі відбиток цілої системи гендерно забарвлених стереотипів, які відтворюють у вихованні власних дітей. І це надзвичайно складна тема, оскільки поводження із дітьми, звернення до них, спілкування та опікування – все це гендерний портрет сучасного суспільства.”
