Чи можна дитину привчити до посидючості. Досвідчений педагог дала 5 простих порад
Не секрет, що дітям досить важко сконцентруватися на навчанні. На щастя, старанність та посидючість – звички не вроджені, а набуті. Дитину можна привчити до самоконтролю, якщо дотримуватись певних порад.
Що дійсно допоможе дитину привчити до посидючості розповіла для РБК-Україна (проєкт Styler) директор дистанційної школи “Атмосферна школа” Тетяна Серебрянська.
Перша порада: чіткий графік та обов’язки
Навіть простий режим дня зі сніданком, обідом та вечерею робить малюка більш зібраним та дисциплінованим. Коли ж мова заходить про дитину, що навчається, розумно розпланований графік – перше, над чим потрібно попрацювати батькам.
У графіку має бути чітко зазначений час для харчування, навчання та ігор. Але пам’ятайте, голодна або втомлена дитина не зможе сконцентруватися на предметі, тому обирайте час для навчання, коли дитина бадьора і сита.
“Якщо у дитини є чіткий розпорядок дня – вона розуміє слово “потрібно”.Знає, що є час для навчання, а є час для ігор. Привчити дитину до дисципліни також допоможуть обов’язки. Маленькій дитині доручіть прибирання іграшок. Дітям шкільного віку пропонуйте складніші завдання: прибирання у шафі, миття посуду. Домашні обов’язки стануть частиною повсякденного життя дитини та привчать її до самоконтролю. Ще один чудовий спосіб розвинути посидючість – читання книг. Спочатку можете читати разом, поки дитина не звикне читати сама”, – радить Серебрянська.
Порада друга: зручне робоче місце
Місце для навчання має бути зручним і комфортним. Облаштуйте його подалі від іграшок – вони можуть відволікати дитину під час занять.
Те ж стосується їжі: в робочій зоні жодних цукерок та фруктів. Стіл, крісло або стілець мають бути зручними, а під рукою учня має знаходитись все необхідне для навчання – ноутбук, папір, олівці.
“Трирічна дитина може концентрувати увагу протягом 5-10 хвилин. У школярів концентрація дещо більша – 20 хвилин. Додам, що навіть найзручніше робоче місце не здатне збільшити рівень концентрації дитини, тож не забувайте чергувати розумову діяльність з фізичною. Робіть перерви між заняттями. Подивились урок з історії – встаньте з-за столу і зробіть зарядку”, – говорить експерт.
Порада третя: фіксований час для виконання задачі
Встановлення батьками обмеженого часу для виконання завдання стимулює дитину до більш ефективної роботи. Дитина стає більш сконцентрованою, не дозволяє собі відволікатися.
По суті – це ідеальне тренування самодисципліни. У фіксованого часу для виконання задачі є ще кілька плюсів. Перший – після успішної роботи у дитини з’являється приємне відчуття досягнення. Другий – невеликий проміжок часу дозволяє уникнути перевантажень.
“Не змушуйте дитину довго займатись однією справою. Навчальні задачі краще розбити на частини або маленькі підзадачі. Так дитині буде легше сконцентруватися і виконати завдання. До того ж у дитини не буде страху, що вона не справиться з роботою. Виконання маленьких завдань дарує впевненість і бажання вчитися далі. Втім, важливо завжди дотримуватися балансу. Занадто жорсткі вимоги можуть спричинити стрес”, – наголошує Серебрянська.
Порада четверта: не критикуйте дитину
Якщо у дитини щось не виходить – не слід її критикувати. Критика здатна відбити бажання займатися навіть найцікавішою справою. Краще зосередьтесь на тому, що у дитини виходить найкраще.
На помилки вказуйте дуже делікатно, щоб не образити дитину. Не забувайте: розвиток посидючості вимагає часу та терпіння. Позитивна атмосфера під час занять неабияк сприяє цьому розвитку.
“Маленькі діти не люблять щось робити самостійно, їм потрібна компанія. Тож знайдіть час для того, щоб допомогти дитині розібратись у питаннях, які їй незрозумілі. На перших порах сумісні заняття дуже корисні, оскільки дають батькам можливість контролювати зосередженість дитини на предметі”, – каже педагог.
Порада п’ята: мотивуйте дитину
Мотивація дитини до навчання – важливе завдання не лише вчителів, а й батьків. Розкажіть, як ви цінуєте освіту та навчання і це буде найкращим прикладом для дитини.
Підтримують бажання вчитися і різноманітні стимули: комплімент, нагорода, дозвіл на певні розваги. Бажано пояснити дитині, як навчання може вплинути на її майбутнє і які можливості воно відкриває.
“Дитина повинна розуміти для чого вона навчається. У неї мають бути ціль та мотивація. Якщо дитина не хоче вчити математику, поясніть їй, що без знання цього предмета вона ніколи не стане успішним економістом чи бізнесменом”, – радить експертка.
Вона пропонує знайти інтереси дитини та допомогти їх розвинути. Коли дитина зацікавлена, їй легше зосереджуватися на навчанні. Тож якщо дитині подобається малювати – дозвольте їй більше часу проводити за улюбленим заняттям.
Ідеальний варіант, коли дитина зрозуміє, що навчання – це процес, який може бути веселим і цікавим. Тоді питання посидючості буде вирішене раз і назавжди.
