Українські діти відмовляються йти в польські школи: названо причину
Українські біженці починають частіше зіштовхуватися з мовою ворожнечі
Син українки в Польщі відмовляється йти до школи через образи та цькування від однокласників. За словами мами, вони побажали, щоб його батько загинув на війні. Але такі випадки непоодинокі. Про це пише польське видання TokFM.pl.
Олена з Києва проживає із сином у Польщі. Вона та інші українські біженці починають частіше зіштовхуватися з мовою ворожнечі.
«Мій син почув від хлопців, що було б добре, якби його тато – він на війні – загинув. Були й інші дуже неприємні слова, які я навіть не хочу цитувати», – каже жінка.
Українка розповідає, що тепер її син не хоче повертатися до польської школи з вересня, адже боїться, що знову стане жертвою булінгу. Учні інших класів також чують неприємні на їхню адресу висловлювання.
«Кілька хлопців неодноразово казали мені, що вони за Росію, щоб я повертався в Україну і воював. Сміялися, що Росія переможе», – розповідає учень початкової школи Микола.
Українка Ірина живе в Польщі понад рік і чує деяку критику, яка особливо стосується мови.
«Коли я розмовляю з кимось українською, наприклад на автобусній зупинці, чую коментар: «Це Польща, і тут люди говорять польською». Я ходила на курси та вчилася, але все одно роблю помилки. Інколи мені не вистачає польських слів, у мене теж східний акцент», – пояснює українка.
Жінка додає, що деяким людям не подобається її акцент. Але разом із тим Ірина зазначає, що не вона обрала переїхати в Польщу та що це не відпустка – жінка втекла від війни.
До слова, польські аналітики вважають, що мова ворожнечі може бути особливо активною через вибори, до яких готується Польща. Ходять чутки, що одним із кандидатів у Сейм держави є антиукраїнська партія.
Доктор Маргарет Ойя-Новак з Інституту соціальної комунікації та медіанаук Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні вважає, що «слова мають велику силу».
«Сьогодні ключову роль відіграють соціальні мережі, в яких є дискримінаційні дописи про ту чи іншу групу. Іноді тисячі чи навіть мільйони людей діляться однією публікацією. Слова мають велику силу. Вони дуже близькі до дій, наприклад, до фізичної розправи», – каже науковиця.
Коли Ойя-Новак працює з вчителями в школах, розуміє, що проблема розпочалася саме зі словесного насилля.
«З’являються слова «ті злі біженці», «ті українці». Потім це переростає у фізичну агресію, дискримінацію, відчуження. І дуже часто дитина, яка зазнає насильства, тікає з такої школи чи класу. Це форма елімінації. Крім того, у підлітків все частіше з’являються суїцидальні думки, депресії, кризи психічного здоров’я», – пояснює вона.
Жінка зазначає, що часом політики свідомо використовують саме мову ворожнечі та не борються з нею на державному рівні.
«Політики чудово знають, що переконлива, брутальна мова доходить до людей і що частина суспільства потребує такої мови. Але я завжди наголошую: наша свобода слова закінчується на свободі іншої людини. Ніхто не може бути дискримінованим чи стигматизованим. Це має бути непрохідний кордон», – резюмує доктор.
Нагадаємо, на 10% протягом року зросла кількість поляків, які вважають, що біженцям слід дати тимчасовий статус за умови, що вони повернуться в Україну, як тільки це стане безпечним. Сьогодні таких 52%, торік було 42%.
До слова, у Польщі зросла кількість іноземців, зареєстрованих у ZUS (Zakład Ubezpieczeń Społecznych або «Управління соціального страхування», – «Главком»). Хоч 68% з них – це вихідці з України, вони суттєво не впливають на останні тенденції. Частіше до ZUS звертаються білоруси, а також громадяни з Близького та Далекого Сходу.
