«Порядок прийому у перший клас цього року не залишив байдужим нікого в Україні!» – говорять всі.
З одного боку – депутати про «кріпацтво» за пропискою, з іншого – Офіс уповноваженого з прав людини про «дискримінаційний» порядок, а з третьої – зволікання Мін’юсту з прийняттям цього документу, що врешті-решт призвело до перенесення строків початку вступної кампанії та паніку батьків. Про підготовку документу та його особливості розповідає співголова ГО «Батьки SOS» Олена Парфьонова.
Насправді, нічого радикального і нового у самому процесі подачі документів не відбулося. Інколи здавалось, що тезу про «кріпацтво» повторювали або люди, які ніколи свою дитину до школи не відводили, або некомпетентні, а тезу про «дискримінацію» – ті, кому треба терміново вирішити питання влаштування власних дітей, онуків, племінників, знайомих до шкіл Печерського чи Шевченківського района Києва з реєстрацією в Конча Заспа, Козин і т. ін.
За всі роки існування школи у незалежній Україні завжди існувала закріплена територія обслуговування (мікрорайон) за закладом освіти. Школа ніколи не була гумовою, і директори шкіл відмовляли у прийнятті документів.
Ні за цим Порядком, ні за законом «Про освіту», ні за будь-яким іншим документом нічого нового не з’явилось… Школа завжди приймала за територією обслуговування своїх першачків.
Із ухваленням у вересні закону «Про освіту», статтею 13 держава гарантувала вступ дитини до найбільш доступної та наближеної до місця проживання школи. При цьому право подавати документи до будь-якого іншого закладу освіти нікуди не зникло. Що ж так збентежило людей?
Насамперед, це питання підтвердження права першочергового зарахування до школи за територією обслуговування.
Держава вирішила унормувати прядок зарахування до школи, виконати своє зобов’язання щодо гарантій тим, хто живе найближче до школи. Держава поставила просте питання: «А чи дійсно ви живете тут і чи не обманюєте?»
Я була у робочій групі, яка розробляла цей порядок. Нам було складно, ми хотіли передбачити всі чинні документи, які можуть підтвердити місце проживання батьків або дитини.
Ще на початку роботи робочої групи ГО «Батьки SOS» написало інформаційний запит на Мін’юсту через «Доступ до правди» щодо роз’яснення, якими документами підтверджується місце проживання та місце реєстрації. Відповідь ми досі не отримали.
Всією робочою групою вирішили з усього масиву законодавства вибрати усі можливі документи. Вийшло понад 20 видів, які підтверджують місце проживання.
Ми відстоювали до кінця цей пункт, але Мін’юст його зняв. На сьогодні є лист МОН, у якому є перелік документів, які можуть бути підтвердженням місця проживання.
Але фактично директорів шкіл залишили сам на сам з проблемою. Одні зараз самостійно собі трактують законодавство та вирішують: достатньо цього документа чи ні. Інші визначили для себе найбільш безпечний шлях – підтвердження місця реєстрації або пропискою у паспорті, або витягом з Єдиного державного демографічного реєстру.
Бо питання порядку реєстрації, визначення переліку документів, які підтверджують проживання – це пряме питання до Міністерства юстиції. У той же час саме законодавство з цього питання –просто «тьма кромешная».
Найскладніше батькам, які не можуть підтвердити фактичне місце проживання, тобто роками живуть у Києві, в орендованій квартирі, без будь-яких документів офіційного характеру.
Оскільки переліку документів у Порядку немає – директори шкіл на свій власний розсуд трактують вимогу щодо першочергового права.
Але є рекомендації МОН, де, окрім переліку документів з 11 пунктів, зазначено, що для підтвердження місця проживання достатнім для зарахування у початкову школу є «будь-який офіційний документ, в якому зазначене місце проживання дитини чи одного з її батьків, форма якого визначена законодавством і який виданий органом державної влади чи органом місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку».
Батьки можуть подати документи до бажаних шкіл на вільні місця, якщо заяв буде стільки, скільки і вільних місць – діти будуть зараховані без процедури жеребкування, якщо більше – буде жеребкування.
Якщо так трапилось, що жодного документу немає, ні в одній школі батьки не отримали місце після процедури жеребкування, варто звернутись до управління освіти району, який зобов’язаний влаштувати дитину у школу – вони запропонують варіанти шкіл, до яких може бути зарахована дитина. Тобто жодна дитина не залишить без школи, але класи мають бути по 30 дітей, першочергове право за тими, хто має офіційні документи підтвердження місця проживання.
У попередні роки батьки не надавали жодних документів для підтвердження свого проживання на території обслуговування школи.
Це призвело до того, що за так звані «вступні внески» окремі комерційні директори шкіл влаштовували аукціон і просто торгували місцями у перший клас. Вартість варіювалась від 1000 грн. до 5000 доларів.
Відсіювали на так званих конкурсах/співбесідах/тестах. Тобто «шкільна трійка» суб’єктивно оцінювала шестирічну дитину, а батькам видавала вердикт – «годен»- «не годен».
Цього року держава заборонила проводити будь-які конкурси з перевірки знань майбутніх першокласників у будь-які заклади освіти.
Цікавий момент: є школи, які ще в лютому провели такі конкурси та пообіцяли батькам зарахувати дітей.
Є школи, які проводять навчання перед вступом у перший клас у так званих «нульових» класах.
Проводять на території школи, без договорів оренди і, звісно, за готівку.
Також виявилось, що домовленості про вступ у перший клас в окремих «елітних» школах були ще у вересні 2017 року.
У Києві склалась інша ситуація. Прийом документів стартував 23 квітня відповідно до наказу місцевого департаменту.
Створили муніципальний реєстр дітей 5-6-7 річного віку, доступ до якого мають директори (кожний у відповідності до своєї території обслуговування), а дві особи в районі мають доступ до єдиного державного демографічного реєстру, де зареєстровані дорослі.
Тому киянам достатньо принести заяву, медичну довідку 086, копію свідоцтва про народження дитини, і дитина буде гарантовано зарахована до школи, якщо батьки подають документи до закладу освіти за місцем проживання.
Якщо батьки бажають, щоб дитина навчалась у школі не за територією обслуговування певного закладу освіти, вони можуть подавати документи у будь-який інший заклад країни на вільні місця.
Нововведенням стала норма про зарахування братів та сестер у той заклад, де вчиться старша дитина, навіть якщо проживають не за територією обслуговування.
У попередні роки треба було вмовляти адміністрацію закладу щодо влаштування другої дитини, а якщо це мама, яка ставить багато незручних питань – шансів влаштувати другу дитину у неї майже не було.
Сьогодні вже відмовити не мають права.
Дітей працівників школи теж зараховують першочергово (і вчителів, і технічного персоналу – наголошую).
Така норма прогресивна, бо так це буде плюс до соцпакету, що пропонує держава при влаштуванні на роботу у школу.
Зарахування першачків за першочерговим правом відбудеться 1 червня. Директори шкіл зарахують всіх, хто подав документи.
Інформацію про зарахованих оприлюднять уже впродовж двох днів – не пізніше 3 червня.
У розрізі кожної школи оприлюднять кількість місць та прізвища тих, хто претендує на вільні місця.
Якщо заяв на вільні місця буде більше, ніж школа може прийняти, проведуть жеребкування.
У порядку цей процес виписаний достатньо зрозуміло, але саме ця процедура є революційною для нашої країни.
У світі є два варіанти вирішення питання відповідності попиту та пропозиції – або за віком дитини, перевага найстаршим, або жеребкування.
Цей Порядок підняв на поверхню пласт проблемних питань усієї країни, а освіта стане лакмусовим папірцем анонсованих реформ і змін на краще.
Розподіл території обслуговування – виключна функція органів місцевого самоврядування, і зона відповідальності теж саме органів місцевого самоврядування.
Великі міста зіштовхнулися з проблемами, які роками замовчувались: неконтрольована забудова та відсутність у новозбудованих мікрорайонах шкіл та садочків.
Пішли перші відкриті та публічні дебати та перші звернення до місцевої влади, навіть страйки громади, з вимогами, наприклад, терміново добудувати гімназію у Вишневому чи Боярці, які роками стояли збудованими на 80 відсотків, а у Василькові батьки перекривали дорогу, вимагаючи почати будівництво нової школи, замість тієї, де два роки тому впала стіна.
З оприлюдненням Порядку зарахування у школу з’явився проект закону про порядок реєстрації місця проживання, і що найцікавіше, він прямо вказує на те, що реєстрація місця проживання дає право на першочергове зарахування до школи за місцем проживання.
Досить гостро постали питання неконтрольованої забудови у містах та сателітах.
Численні скарги батьків на нерівномірний та часто нелогічний розподіл території за школами свідчать про неефективну роботу органів освіти.
Вирішення питання вступу у перший клас полягає перш за все у створенні кожною громадою реєстру обліку дітей дошкільного віку.
Ми всі так раділи, коли уряд звільнив вчителів від цього обліку, але забули попросити їх зробити це востаннє, тоді б цього року у нас була база даних.
Впевнена, що такі реєстри будуть, і це вирішить питання обліку, питання розподілу території, закріпленої за закладом освіти.
Також треба вирішити питання зарахування до школи через програмне забезпечення (щось на зразок електронної черги до садочка), бо людський фактор часто не справляється з таким завданням.
У Львові була ситуація, коли мама бачить школу з балкона на відстані 50 м, але її будинок закріпили за школою, до якої треба їхати 3 зупинки.
А все тому, що школа в одному районі, а будинок в іншому.
Питання жеребкування можна вирішити рендомною вибіркою через програмне забезпечення. Так можна уже у наступному році у якості пілоту запустити таке програмне забезпечення, де батьки зможуть подавати заяви до закладу освіти і де людський фактор буде зведено до мінімуму.
І так, я абсолютно впевнена, що краще 5 років помилок, ніж 50 – саботажу.
