Досить багато школярів в Україні навчається за інклюзивною формою навчання. Серед них є і діти з інтелектуальними порушеннями.
Пояснення, як оцінювати навчальні досягнення учнів з ООП описані у новому Порядку організації інклюзивного навчання у школах, каже директорка “Бердичівського інклюзивно-ресурсного центру” Людмила Верещак.
Вчителям важливо розглядати інтелектуальні порушення, що трактуються як порушення функціонування різного ступеня прояву:
передумови інтелекту (пам’яті, уваги, мислення, мовлення, вольових процесів, мотивації тощо);
власне інтелекту (здатності до узагальнення, абстрагування, міркування, продукування думки, судження, здатності робити висновки тощо);
інвентарю інтелекту (набутих знань, умінь, навичок).
Які ознаки ступенів порушення інтелектуального розвитку
Легкий ступінь:
Має труднощі в концентрації уваги. Дитина часто відволікається, довго розглядає картинки.
Переважає фразове мовлення.
Дитина самостійна, необхідний частковий супровід дорослого.
Потребує додаткового часу, індивідуальних інструкцій, вказівок або нагадувань. Наприклад, “Зараз урок математики, тобі треба подивитися на дошку й послухати вчителя”.
Пасивний словник переважає над активним. Тобто дитина запам’ятовує багато слів, але здебільшого не може відтворити.
Уповільнений розвиток відчуттів.
Низька мотивація через те, що знижена пізнавальна діяльність.
Мислення конкретне та обмежене досвідом, низька здатність узагальнювати та абстрагувати. Тому абстрактні слова дитина не розуміє, дратується;
У підлітковому віці ці діти розуміють свою несхожість, тому часто мають депресивні та тривожні стани.
Помірний ступінь:
Має достатній рівень комунікації на елементарному рівні;
Потребує супроводу та додаткових опор: картинки або предмети, які візуалізують сказане. Дитина не може довго слухати пояснення вчителя;
Важко даються соціальні сигнали від інших;
Опановує більшість навичок самообслуговування;
Потребує розширених інструкцій. Наприклад, має бути прописаний алгоритм, аби допомогти дитині не розгубитися;
Робота із соціально-емоційною сферою. Часто не зчитує емоції, тому про них треба говорити;
Фрагментовані думки, фразове мовлення. Вчителю треба просити таку дитину: “Скажи, будь ласка, повним реченням” або починати речення замість дитини.
Тяжкий ступінь:
Мовлення та комунікація – на мінімальному рівні, використовує короткі слова або невербальні форми комунікації (картки, жести);
Труднощі з моторними навичками, дитина фізично слабка. Наприклад, треба багато спроб і вправ, аби дитина тримала ручку;
Потребує щоденної регулярної допомоги, супроводу та самообслуговування;
Важливо наглядати за безпекою дитини. Часто не розуміє, що безпечно, а що – ні;
Відволікається, має розсіяну увагу;
Після тривалих та систематичних занять може сформувати елементарні соціально-побутові навички.
Глибокий ступінь:
Мовлення не розвинене, видає звуки або крики;
Уникає контакту з іншими;
Потребує постійного розвитку та реабілітації;
Немає пізнавальної діяльності;
Малорухлива, має значні моторні порушення;
Має порушення смаку та нюху, тому часто їсть усе, що трапляється під руку.
Освітня траєкторія учня з ІП
Індивідуальний навчальний план.
Адаптація/модифікація змісту навчальних програм.
Оцінювання за загальними критеріями (при адаптації) або оцінювання на основі індивідуальних завдань.
Адаптовані стратегії та технології оцінювання.
Якими є адаптовані стратегії оцінювання учнів з ІП:
Письмові завдання у формі індивідуальних тестів; додатковий час; зменшена кількість завдань.
Допомога вчителя/асистента вчителя у розумінні завдання та алгоритмах дій.
Нестандартний виклад – презентація, картинки, ілюстрації, проєкти, демонстрація результатів у мікрогрупі або особисто.
Середовище, місце проведення оцінювання.
Спеціальне обладнання.
Оцінювання навчальних досягнень учня з ІП
Відповідно до орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень школярів, учнів початкової школи оцінюють вербально, учнів 3 – 4 класів – рівнево, а учнів 5 – 9 класів – бально.
За словами експертки, у початковій школі оцінювання ґрунтується на врахуванні рівня досягнень учня. Для цього можна використовувати свідоцтво досягнень та портфоліо. Це є стимулюючою системою оцінювання.
Оцінювання здійснюється за чотирма рівнями та відповідними їм балами для всіх учнів, проте розроблені й диференційовані критерії, які враховують рівень інтелектуальних можливостей учнів з ООП.’
Вимоги до оцінювання є різними, відповідно до категорії ООП/освітніх труднощів, та ґрунтуються на основі індивідуальних завдань.
Наприклад, навчальні досягнення за типовою програмою можуть бути такими:
учень рахує у межах 100;
здійснює обчислення у межах 1000;
використовує математичні формули для обчислення периметру і площі геометричних фігур.
В такому випадку навчальні досягнення за модифікованою програмою для учнів з інтелектуальними порушеннями будуть такими:
учень рахує у межах 10;
учень здійснює обчислення у межах 10;
розрізняє геометричні фігури.
Новий порядок організації інклюзивного навчання передбачає:
створення індивідуального навчального плану;
модифікацію змісту навчальних програм – які конкретно знання, вміння і навички, компетентності ми формуємо;
модифіковані вимоги до навчальних досягнень – що конкретно має знати, уміти та робити учень, чим повинен володіти;
модифіковані критерії оцінювання – які конкретно критерії ми будемо зазначати;
переведення у бали відповідно до загальних критеріїв оцінювання;
особи з ООП звільняються від ДПА.
Взаємодія вчителя з батьками учня з ІП
Експерти кажуть, що коли в інклюзивний клас приходить дитина з інтелектуальним порушенням, вчителеві треба будувати роботу, спираючись на сильні сторони дитини. Не треба звертати увагу на тому, що дитина не вміє робити.
Коли дитина з ІП приходить до класу, і вчитель не знає про неї нічого, можна дати батькам опитувальник. Це – перший крок до успішної співпраці з батьками, бо вони опишуть досягнення й навички, які дитина вже має.
При взаємодії з батьками учня з ІП вчителі мають:
М’яко й тактовно давати оцінку ситуації, яку батьки не хочуть приймати. Об’єктивно описувати стан дитини й давати прості рекомендації.
Не руйнувати надії батьків. Треба наголошувати: “Разом ми зможемо більше”.
Розповідати, що дитині вдавалося добре протягом дня за формулою бутерброда: чергувати, що вдалося й що не вдалося.
Бути поруч із батьками, встановити довірливі взаємини.
Долучати батьків до команди супроводу. Наприклад, можна створити онлайн-зустрічі.
Розподіляти відповідальність із батьками. Батьки разом зі спеціалістами мають навчати та виховувати дитину.
Також необхідно залучати батьків до роботи психолого-педагогічного супроводу та працювати над:
постановкою конкретних і досяжних цілей;
оцінюванням навчальних та особистісних досягнень;
наданням розуміння стратегії інклюзивної освіти;
баченням перспективи для учня з ІП у набутті робітничої професії.
