Надання працівникам додаткових відпусток під час воєнного стану
Види щорічних відпусток передбачено пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки». До них належать: основна відпустка (стаття 6 Закону), додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 Закону), додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 Закону), інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ було внесено зміни до порядку надання та компенсації відпусток, розрахунку стажу для щорічних основних та додаткових відпусток, встановлено деякі обмеження, а також додано нові види відпусток.
Згідно з ч. 1 ст. 12 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.
Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
На період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця (стаття 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»). При цьому, на думку Міністерства економіки України, висловлену у роз’ясненні (https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=7ca63edc-a033-4a4e-a29b-9157cb5a69a2&title=KomentarMinekonomikiDoZakonuUkrainiVid15-Bereznia2022-R-2136-ikhproOrganizatsiiuTrudovikhVidnosinVUmovakhVonnogoStanu) з метою забезпечення захисту трудових прав працівників, роботодавцю доцільно перед прийняттям такого рішення провести відповідні консультації зі стороною працівників та поінформувати її про прийняте рішення.
Варто звернути увагу на те, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не містить норми про припинення дії колективних договорів та норми про заборону надання щорічних додаткових відпусток.
Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці у своєму роз’ясненні (https://smu.dsp.gov.ua/news/inspektor-pratsi-nadala-roz-iasnennia-shchodo-oformlennia-dodatkovoi-vidpustky-pid-chas-voiennoho-stanu/) також наголошує на тому, що «можливість оформлення протягом періоду воєнного стану щорічних додаткових, соціальних, навчальних та інших відпусток тривалістю та на умовах, визначених законодавством про відпустки, не обмежується Законом № 2136-ІХ. …Таким чином, під час воєнного стану працівник має право оформити додаткову відпустку. При цьому це не залежить від того, чи скористався під час воєнного стану працівник правом на основну щорічну відпустку».
Конкретна тривалість відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці також встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Таким чином, за невикористані дні додаткової щорічної відпустки виплачується компенсація під час звільнення, а також компенсація за бажанням працівника, якщо тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не менше ніж 24 календарні дні.
