Перших 5 днів лікарняного оплачується роботодавцями і за основним місцем роботи, і за сумісництвом
Асистент вчителя (0,5 ставки) в ліцеї працює по сумісництву секретарем у цьому ж ліцеї. Лікарняний рахувати по двох підрозділах і подавати по основному місцю роботи, чи рахувати тільки по основному місцю роботи?
📝З 01 січня 2023 року почала діяти нова редакція Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон), відповідно до якої змінилися підходи до нарахування і виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності особам, які працюють за сумісництвом. Разом з тим, виникає багато питань щодо практичної реалізації оновлених норм.
📝 Раніше сумісникам, які перебували на лікарняному, відповідна допомога нараховувалась і оплачувалась окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Тепер у частині першій статті 22 Закону зазначено, що: «Страхова виплата у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).
📎 Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
📎 Зазначений вище порядок надання допомоги Урядом поки що не затверджено. А Пенсійний фонд України (далі – ПФУ), якого уповноважено з цього року здійснювати відповідні страхові виплати, у своїх листах від 16.01.2023 № 1468-1025/Я-03/8-2800/23, від 26.01.2023 № 2748-2294/К-03/8-2800/23, від 24.01.2023 № 2371-2159/Я-03/8-2800/23 роз’яснює, що допомога по тимчасовій непрацездатності призначається та надається застрахованим особам страхувальниками за основним місцем роботи, і лише у разі не реалізації застрахованою особою права на таку допомогу, вона надається за місцем роботи за сумісництвом (наймом). Випадками «не реалізації» такого права ПФУ пропонує вважати відмову в призначені допомоги за основним місцем роботи.
📎 Також ПФУ зазначає, що законодавством не передбачено при обчисленні суми допомоги по тимчасовій непрацездатності за основним місцем роботи врахування заробітної плати з інших місць роботи.
Разом з тим, залишаються певні неузгоджені питання:
📝 **По-перше, відмовити **в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності можуть лише з підстав, визначених у статті 16 Закону. І ці підстави поширюються на всіх застрахованих осіб та страхувальників. Тому, якщо особі буде відмовлено у призначенні допомоги за основним місцем роботи, то логічно, що і за сумісництвом мають відмовити (за виключенням випадку, якщо така особа перебувала у відпустці без збереження заробітної плати чи у творчій відпустці лише за основним місцем роботи). Тож, незрозуміло у яких саме випадках допомога може бути реально надана за сумісництвом.
📝 По-друге, страхові внески за працівників сплачуються і за основним місцем роботи, і за сумісництвом. І у разі настання страхового випадку (хвороби тощо) особа має право на страхові виплати, котрі залежно від її страхового стажу повністю або частково покриють втрату заробітку внаслідок тимчасової непрацездатності. Тож, виникає питання щодо неповного покриття втраченого заробітку, а тільки за основним місцем роботи. У цьому аспекті варто звернути увагу й на те, що визначене статтею 12 Закону право громадян на відповідні страхові виплати не обмежується його реалізацією тільки за одним місцем роботи(трудовим договором тощо).
📝 По-третє, у пункті 2 Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою КМУ від 26.06.2015 № 440 зазначено, що оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом. І це вже з урахуванням змін, котрі як і Закон набули чинності з 01.01.2023. Таким чином втрачається логіка процедури оплати тимчасової непрацездатності за сумісництвом (якщо хвороба триває більше п’яти днів): бо початок відшкодування з боку роботодавця передбачений, а завершення відшкодування з боку ПФУ – ні.
📝 По-четверте, в оновленій редакції пункту 30 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266 передбачено, що у разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, на умовах цивільно-правового договору, провадить підприємницьку або іншу діяльність, пов’язану з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності, обчислення середньої заробітної плати (суми заробітної плати) здійснюється страхувальниками окремо **за основним місцем роботи, за сумісництвом **та за місцем (місцями) провадження іншого виду (видів) діяльності. А сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
🔶 **Враховуючи вищевикладене, можемо дійти до висновку, що процедури призначення страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності на сьогоднішній день потребують додаткового законодавчого урегулювання. **
А до тих пір, оскільки саме ПФУ тепер є уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, відповідні страхові виплати будуть призначатися та надаватися страхувальниками відповідно до роз’яснень ПФУ, тобто – за основним місцем роботи (діяльності) застрахованої особи.
