Зарплати вчителям і реанімація НУШ: як “оживити” освіту після Шкарлета
Перед новим міністром освіти постане багато викликів
Верховна Рада 20 березня відправила у відставку з поста міністра освіти Сергія Шкарлета. Відповідне рішення підтримали 295 народних обранців. Новим очільником МОН став директор Малої академії наук Оксен Лісовий (за його кандидатуру проголосувало 313 нардепів). Які помилки доведеться виправляти новому міністру, та яких нагальних реформ потребує система української освіти – з’ясовував “Апостроф”.
В МОН пороблено
Перебування Шкарлета на посаді запам’яталося низкою скандалів. Власне, і саме призначення цього міністра вже почалося зі скандалу. Журналісти та активісти визначили, що докторська робота Шкарлета на 87% це плагіат. Втім, це не завадило ВР у 2020 році взяти Шкарлета на роботу. Потім були скандали з призначенням ректором НАУ ексрегіонала Максима Луцького, невизнання виборів у Могилянці, меморандум про співпрацю МОН з букмекерською конторою та багато іншого.
Та головний факап Шкарлета навіть не в цих скандалах. За час своєї каденції міністр провалив реформу нової української школи: підручники за програмою НУШ Міносвіти не встигло надрукувати, а в 2023 році субвенції на НУШ в бюджеті взагалі не передбачено. Так, в країні війна і грошей не вистачає. Однак не домогтися виділення коштів на стратегічну реформу в освіті – безперечний провал.
Здавалося б, у нового міністра ідеальний бекграунд, щоб все змінити на краще: доброволець, що на початку великої війни пішов на фронт у складі 95-ї десантно-штурмової бригади ЗСУ, засновник музею науки на ВДНГ, що вважається одним з найцікавіших в Україні. Та мабуть у МОН таки пороблено. Після призначення Лісового в мережі з’явилася інформація, що і докторська дисертація Лісового з філософії, яку він захистив у 2012 році має ознаки плагіату.
Втім, Лісовий не став ховати голову в пісок.
“У разі виявлення в його роботі порушень доброчесності Оксен Лісовий готовий відмовитись від вченого ступеня кандидата наук”, – заявили в Малій академії наук
Та як би там не було, перед новим міністром стоять серйозні завдання, які ще треба виконати під час війни. То ж як саме має змінитися система освіти в Україні?
Комунікаційна реформа
Риба, як відомо, гниє з голови. Тому на думку експертів, опитаних “Апострофом”, найперші зміни повинні відбутися в самому міністерстві.
“Міністру потрібно розібратися з тим, хто працює в МОН. Надмірна бюрократизація, приниження автономії закладів освіти – все іде з МОН. Міністру потрібно розібратися з кадрами”, – пояснює “Апострофу” екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук.
Та більш нагальна проблема навіть не з кадрами, а з відсутністю комунікації по лінії МОН – освітяни.
“В першу чергу треба почати слухати освітянську спільноту, освітніх експертів, які можуть долучатися до розроблення рішень. Попередній міністр був абсолютно закритий для цього, і дуже багато пропозицій щодо спільної роботи над дуже важливими документами просто ігнорувалися”, – пояснює “Апострофу” освітній омбудсмен Сергій Горбачов.
“Одна з сотні проблем зі Шкарлетом – відсутність комунікації, – додає в коментарі виданню ексзаступник міністра освіти, нардеп Інна Совсун. – Міністерство, вважайте, три роки не говорило про те, робить, що воно планує робити, що потрібно зробити. Вся комунікація була дуже “комсомольська” – міністр відвідав якийсь заклад, перерізав стрічку в шкільному басейні чи в університетській їдальні тощо. Це було зовсім не про реформи, не про їх комунікацію, не про отримання якогось зворотного зв’язку. І так само не про звітування – Шкарлет пішов з посади без жодного звіту, не розказавши, що він зробив, що вдалося, що не вдалося, без якогось аналізу, без пояснення, для чого це все було”.
“Нам потрібно відновлення довіри до міністерства, – додає “Апострофу” освітній експерт Микола Скиба. – МОН стало фактично токсичним через призначення Шкарлета, і зараз стоїть завдання знову зробити його привабливим для суспільства. Без цього неможливо підходити до вирішення інших задач”.
Реанімація НУШ
Після налагодження комунікації: “Міністру треба глибоко розібратися що у нас коїться з НУШ, – зазначає Лікарчук. – Починаючи від підручників, і закінчуючи змістом освіти. У питанні НУШ ми йдемо не зовсім так, як передбачалося концепцією”.
“Найбільш нагальне питання – підручники для 5-6 класів НУШ. Воно досі не вирішено”, – пояснює “Апострофу” співголова громадської організації “Батьки SOS” Альона Парфьонова.
Якщо в учнів немає першочергового – підручників, то про що далі можна казати? Крім того, в експертів викликає занепокоєння підготовка вчителів НУШ, яку також провалило міністерство.
“У початковій школі якось підготовку цю закінчили, але 5 клас стартував – перепідготовка вчителів не проводилася, ми не знаємо наскільки вчителі-предметники володіють методиками навчання НУШ, наскільки вони володіють матеріалом для нових навчальних програм, наскільки вони взагалі поділяють цінності НУШ. Тобто у нас реально немає зараз розуміння, що з підготовкою вчителів для базової освіти”, – пояснює Інна Совсун.
А самих педагогів в контексті реалізації НУШ турбує освітнє середовище.
“Методичне обладнання кабінетів фізики, хімії, біології реально викликає занепокоєння та залишає бажати кращого, – каже “Апострофу” вчителька однієї з столичних шкіл Оксана. – Крім того, якщо ми впровадимо молодшу, середню та старшу школу, то як це можна робити коли не проводиться аудит освітніх приміщень”.
Виклики війни
Крім проведення реформ, новому міністру доведеться пристосовувати систему освіти до реалій війни. І це ще один величезний виклик.
“Міністерство повинно забезпечувати доступ до освіти. Так, в умовах війни це складно, але це була одна з найбільш провалених ділянок роботи попереднього складу міністерства. Це стратегічне питання, адже йдеться про покоління яке підростає, формує своє уявлення про державу і ухвалює рішення, чи по дорозі їм з державою чи ні”, – додає Скиба.
Що потрібно зробити на цьому полі, щоб українські діти дійсно захотіли повернутися в Україну після війни?
“Потрібен перегляд абсолютно всіх освітніх програм, – запевняє Парфьонова. – У нас є діти, які навчаються за кордоном, та абсолютно немає уявлення як нам повертати цих дітей. Адже нам потрібно їх буде перевести з класу в клас, а як їх оцінювати? Наші програми абсолютно не відповідають навчальним програмам ЄС. І це величезна проблема. Наприклад, рік дитина провела в Німеччині, поїхала в 7 класі, а повертається вже у 8 клас. Яким чином її оцінити і перевести? Директори закладів освіти не мають уявлення як це робити. Є варіант голосувати на педагогічній раді і переводити дитину. І інших варіантів на сьогоднішній день немає. Величезне питання – вступ до першого класу для тих, хто не знаходиться зараз в Україні. Батьки мають право подавати документи про прийняття дитини до 1 класу по місцю реєстрації, але в законі сказано, що заяву потрібно власноруч принести до закладу освіти. А якщо вони не можуть її принести? Що робити?”
По-друге, вкрай необхідна цифровізація системи освіти.
“Адже концепція НУШ розроблялася до ковіду, до великої війни”, – каже Скиба.
“Ми розуміємо, що дистанційна освіта, змішані формати – у нас будуть і треба до цього системно підходити. Можливо, нам дійсно доведеться відмовитись від друкованих підручників і перейти на електронні, але для цього потрібно забезпечити доступ, адже у нас зараз надзвичайно поглиблюється нерівність щодо доступу до освіти між містами, які знаходяться у відносно безпечній ситуації і містами на прифронтовій території. Цей розрив потрібно вирішувати”, – резюмує Парфьонова.
Вища школа
Це ще один напрямок, яким майже не займався попередній склад міністерства.
“Поки що жоден міністр не зміг запропонувати університетам повноцінної автономії, включно з фінансовою і кадровою”, – зазначає Скиба.
“Нам потрібно виправити помилку у використанні результатів національного мультимедійного тесту для вступу до вищих навчальних закладів. Я вважаю ганебним, що у нас умови прийому передбачають не подавати результати ЗНО на 72 спеціальності. Це крок до руйнування ЗНО і він вже зроблений. Це потрібно вирішувати вже вчора, – додає Лікарчук. – Крім того, нам потрібно розробити критерії для оцінювання якості освіти. Якість освіти не може вимірюватись паперами, рейтингами, як учні склали ЗНО чи участю в олімпіадах. Нам потрібно мати систему оцінювання прогресу здобувачів освіти, закладів освіти”.
Фінансування
Звісно, що всі вище перелічені реформи потребують адекватного фінансування. А з цим біда.
У поточному році сфера освіти отримає 122 мільярди гривень. Багато це чи мало? На початку 2022 року нардепи планували витратити на освіту 153,7 мільярда, але потім втрутилася велика війна, бюджет було переглянуто, і для МОН залишився 131 мільярд. Тобто освітній бюджет отримав на 9 мільярдів менше, ніж навіть скорочений бюджет 2022 року.
Левова частка бюджету МОН – освітня субвенція. Це гроші, які йдуть на виплату заробітної плати педагогам. У 2023 році освітня субвенція становить 87,5 мільярдів. Це на 10 мільярдів гривень менше, ніж у скоригованому бюджеті минулого року. Таким чином, українські вчителі вже зараз змушені затягнути пояси.
“Крім того, має бути скорочена прірва між заробітною платою молодих спеціалістів та вчителів зі стажем роботи, що інколи різниться втричі та навіть більше, – додає вчителька Оксана. – Саме це відлякує молодих педагогів йти працювати після випуску до школи за 6-7 тисяч гривень максимум”.
Колишній міністр радив вчителям триматися.
“Можливо, бюджет дещо менший, ніж очікували працівники освіти, але ми обов’язково впораємося”, – зазначав Сергій Шкарлет.
Але ж так дистанціюватись від проблем свого ж міністерства неможливо.
“Реформи ніколи не працюють автоматично, їм потрібні поштовхи, політична воля, імпульс, який би їх рухав вперед і постійна оцінка, перевірка чи те, що ми робимо правильно, чи воно взагалі працює. Нічого цього насправді за останні три роки не відбувалося. І тому до всього згасає імпульс”, – додає Совсун.
Чи вистачить в Оксена Лісового лідерських якостей, щоб надати новий імпульс реформам, та підтримати педагогів – покаже лише час.
